Після перемоги Броніслава Коморовского на президентських виборах у Польщі майже всі очікували, що тепер уряд розпочне глибокі ліберальні реформи. Однак щойно представлена Фінансова програма на 2010 – 2013 роки розчаровує: давноочікуваних реформ не буде, натомість підвищать податки.

Тут варто зазирнути у минуле. Громадянська платформа (ПО) виникла в 2001 році, як непартійна група прихильників ліберальних, проринкових реформ, зосереджена навколо колишнього кандидата в президенти Анджея Олєховського, який на виборах 2000 року зайняв друге місце з результатом 17%. Однак джерела цього проекту варто шукати на зламі 1980 – 1990-х років. Тоді виникло досить впливове середовище ґданських економічних лібералів, яке згодом перетворилося на Конгрес ліберально-демократичний, яка в 1994 році разом із Демократичною унією Тадеуша Мазовєцького утворила Унію свободи. Конгрес лібералів, а потім проринкове середовище в Унії свободи було присутнє декількох урядах (Яна Бєлєцького – 1991 р., Ганни Сухоцької – 1993-го, Єжи Бузєка – 1997 – 2001рр.), де асоціювалося з такими гаслами, як приватизація, лібералізація економіки та болісні реформи.

“Громадянська платформа”, вже як політична партія, вперше потрапила до парламенту в 2001 році, коли країною правили посткомуністи. Вони разом із “Правом і справедливістю” (ПіС) братів Качинськіх критикували “лівих” за відсутність економічних реформ та готувалися до переобрання влади після виборів 2005 року. Однак “Платформа”, як партія бізнесу та ринкових лібералів, не могла розраховувати на більше ніж 20 – 25 відсотків. Усупереч очікуванням, у 2005 році уряд утворила не коаліція ПіС і ПО, а тільки ПіС разом із двома меншими партіями – популістською “Самообороною” Анджея Лєппєра та праворадикальною “Лігою польських сімей” Романа Гєртиха.

Перша еволюція “Платформи” відбулася в 2005 – 2007 роках, коли вона почала критикувати братів Качинськіх з використанням популістської риторики. Що цікаво, уряди Казімєжа Марцінкєвіча та Ярослава Качинського виявилися дуже ліберальними, вони знизили податки та провели деякі проринкові реформи (це заслуга тодішнього міністра фінансів Зіти Гіловської, яку називають “Бальцеровічем у спідниці”). Під час виборчої кампанії 2007 року сталося щось дуже дивне: “Платформа” атакувала ПіС не за те, що не проводить реформ, а навпаки, стала використовувати популістську риторику (Дональд Туск обіцяв економічне диво, повернення сотні тисяч поляків із еміграції, тисячі кілометрів автобанів тощо).

Упродовж останніх двох з половиною років “Платформа” тільки говорила про ліберальні реформи, але не проводила їх. “Відмазкою” був нині покійний президент Лєх Качинські, котрий, за словами політиків з ПО, всі закони ветував. З іншого боку, Дональд Туск постійно повторював, що Польща вже не потребує радикальних реформ, лише поступових та безболісних змін. Довелося почути, що в країні жодної кризи немає, що Польща є “зеленим островом” економічного зростання на тлі суцільної рецесії. А якщо так, то жодні реформи не потрібні – досить лише трохи змінити якісь дрібні справи, наприклад, поширити можливість владнання бюрократичних справ через Інтернет – і буде все гаразд.

Однак економісти застерігають, що насправді Польщу чекає багато викликів. Один із них – великий дефіцит громадських фінансів, який досягає 8% ВВП та небезпечно висока заборгованість – майже 55% ВВП. На це накладаються демографічні проблеми та катастрофічний стан електроенергетичної мережі, який може спричинити колапс. Рецепти давно відомі: це підвищення пенсійного віку та ліквідація пенсійних привілеїв правоохоронних служб (військових, поліції, прикордонної сторожі тощо), котрі йдуть на пенсію вже у 40 років. Інша необхідна реформа стосується селян, котрі нині не платять податку з доходу, а їх пенсії фінансують платники податків (самі фермери платять лише символічні внески в пенсійний фонд).

Проте в новому фінансовому плані, який недавно представив уряд, про реформи не згадують. Методом подолання дефіциту має стати збільшення ПДВ, а далі якось воно буде – Дональд Туск розраховує на те, що зростання ВВП сягне 3 – 4%, що дозволить безпечно дочекатися виборів, які відбудуться восени 2011 року.
Краків

Якуб Логінов