Разом із підвищенням пенсійного віку жінок уряд одним махом хоче збільшити на десять років страховий стаж для усіх

Cкидається на те, що левову частку проблем в Україні нинішня команда вирішила розв’язати за рахунок жінок. А чому б ні? Вони терплячі, працьовиті, винахідливі. Не раз не на словах, а на ділі доводили, що знайдуть вихід з різних, іноді, здавалося б, безвихідних ситуацій. Тож їх можна експлуатувати й надалі.

Про те, що уряд вирішив збільшити пенсійний вік жінок з 55 до 60 років упродовж останніх десяти років, щороку додаючи шість місяців, “Пошта” вже писала. Але на цьому сюрпризи не закінчилися. Міністерство праці вирішило за одним махом підняти і страховий стаж (період, за який сплачено внески до Пенсійного фонду)… аж на десять років! Про такі наміри свідчить підготовлений у серпні міністерством законопроект “Про внесення змін до деяких законів України”, пише тижневик “Дзеркало тижня”.

Тобто, якщо раніше 20 років страхового стажу давали жінкам право виходити на пенсію, досягши пенсійного віку, то тепер вони повинні відпрацювати 30 років, щоб мати законне право на пенсію. Не обійшли цього разу увагою і чоловіків. Тепер вони замість 25 років повинні відпрацювати 35 років.

У пояснювальній записці до законопроекту  наголошено, що ухвалення цього документа призведе до додаткових надходжень до Пенсійного фонду в 2011 році на 4,9 млрд гривень.

Про те, що державний бюджет дірявий, знають не лише економісти, фінансисти, а й пересічні громадяни. Але останнім, особливо жінкам, не зрозуміло, чому латання цих дірок впало на жіночі плечі. Уряд прагне, щоб у нас суттєво поліпшилася демографічна ситуація у країні, аби в кожній родині виховувалося щонайменше троє дітей. І при цьому жінка повинна працювати до 60 років, і пенсія їй нараховуватиметься лише, якщо вона відпрацює 30 років. У якій ще країні так експлуатують жінку?

Нам кажуть, що коли Україна не зробить таких непопулярних кроків, нам не нададуть міжнародних кредитів. Звісно, закордонних позичальників цікавить одне: помірний дефіцит бюджету країни і відносна фінансова стабільність, що не створює загроз для світової економіки. А якого розміру пенсія у пересічного українця, їм байдуже. Про нас із вами мали б потурбуватися державні мужі, яких ми обрали представляти наші інтереси. Та їм, виходить, не до нас. Нам постійно кивають у бік європейців, мовляв, ми рівняємося на них. Але при цьому законотворці чомусь не порівнюють розмір пенсії, яку отримує пенсіонер у європейських країнах і у нас. Бо порівняння їм не на руку.

Про те, що пенсійна реформа в Україні назріла, ніхто не сперечається. Але переважна більшість потенційних пенсіонерів розраховувала на те, що зміни поліпшать, а не погіршать життя, що врешті-решт скоротиться розрив між пенсіями можновладців і простих громадян, що відновлять справедливість у пенсійних нарахуваннях. Але цього наразі не бачимо. Скидається на те, що у нас пенсійну реформу розпочали не з того кінця.

Людмила Шангіна,
директор соціальних програм  Центру ім. Разумкова:

– Пенсійну реформу, на мій погляд, ми розпочали не в той час і не з того кінця. І робимо її не комплексно, м’яко кажучи.  Якщо сказати не м’яко, то робимо її безграмотно, яка у підсумку призведе до прямо протилежних результатів. Якби підвищення пенсійного віку, страхового стажу супроводжувалося тими заходами, якими воно має супроводжуватися, то нічого страшного у цьому не було. Україна належить до країн, в якій є одна з найнижчих вікових меж пенсійного віку. Пенсійний вік піднімати потрібно.  Інша справа, коли і як це робити.

На мій погляд, момент для підвищення пенсійного віку, страхового стажу вибрано невдало. Це перше. Друге. Я поки що не бачу тих заходів, які повинні супроводжувати такий крок уряду. А саме:  не бачу, щоб у нас була прийнята якась стратегічна довгострокова програма соціально-економічного розвитку, тобто, щоб ми розуміли, яким чином економіка буде розвиватися протягом хоча б найближчих 10 років, якою буде ця модель перш за все, бо на сьогодні маємо національну економіку моделі абсолютно відсталої, яка базується на низько-технологічних укладах і на дуже низькій ціні праці. Для того, щоб робити усі ці переходи, про які йдеться, необхідно мати уявлення, якою ми бачимо економіку через 10 років, як ми будемо готувати для такої економіки кадри, які саме, яким чином будемо підвищувати заробітну плату або ціну праці. Бо нині в Європі ми посідаємо останнє місце серед країн з середнім рівнем розвитку за ціною праці. І як ми будемо створювати якісні робочі місця, забезпечувати зайнятість робочих рук у сільській місцевості. У сільській місцевості мають бути розгорнуті виробництва не сільськогосподарського призначення. Це все повинно робитися у межах якоїсь моделі економічного розвитку. Нині цієї моделі я не бачу.

Особливої уваги потребують жінки, котрі мають дітей. І це обов’язково треба врахувати у межах пенсійної реформи. На мій погляд, до страхового стажу слід зараховувати не лише той час, коли жінка сидить удома з дитиною, а й скільки дітей у сім’ї. Якщо більше трьох дітей, то час догляду за дітьми не лише враховувати у стаж,  а рахувати рік за півтора. Якщо ми хочемо паралельно підвищити якість демографічної ситуації, то маємо врахувати і ці речі. Але цього не враховано, тому моя думка – пенсійну реформу в нас розпочали не у той час і не з того кінця.

Ксенія Ляпіна,
депутат Верховної Ради України:

– Я розумію необхідність непопулярних  реформ у сфері пенсійного забезпечення, але рівень популізму тут уже зашкалив, а дефіцит пенсійного фонду зростає з року в рік. Ми не знаємо, як з цим упоратися, бо демографія у нас залишається проблемною, і що далі, то сильніше заганяє пенсійний фонд у глухий кут. Ми можемо дійти до того, що просто не буде з чого виплачувати пенсію. Але я щиро, на сто відсотків переконана, що має бути комплексна реформа, й жодна солідарна система, як її не комбінуй, не врятує. Можна було б подовжити пенсійний стаж, але лише з введенням накопичуваного страхування, тобто диверсифікації пенсійних заощаджень, бо власне кажучи, солідарна система не дає заощадження, вона дає накопичення інформації, а не грошей. Канада, наприклад, пішла шляхом створення трирівневої системи, і тепер там немає проблем з пенсійним забезпеченням. Мені здається, те, що пропонує Мінпраці, це просто вибір найгіршого з того, що треба зробити. 

Із законопроекту Зміни до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”

Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше п’ятнадцяти років.

2. До досягнення віку, зазначеного в частині першій цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1964 року народження і старше після досягнення ними віку:

Стаття 27. Розмір пенсії за віком
…

3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) встановлюється у розмірі дванадцяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 28. Мінімальний розмір пенсії за віком

1. Мінімальний розмір пенсії за віком з урахуванням збільшення пенсії, передбаченого абзацом другим цієї частини, за наявності у чоловіків 35, а у жінок – 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї статті.

Джерело “Дзеркало тижня”