У ніч на 19 серпня територію Іраку залишив останній бойовий підрозділ армії США, повідомило CNN. У супроводі конвою бронемашин кордон із сусіднім Кувейтом перетнули чотири тисячі бійців 4-ї “страйкер-бригади” 2-ї піхотної американської дивізії. Кінець війни?

Формально – так. Але Вашингтон давно опанував науку перевертати все догори дриґом, віртуозно виправдовуючи перед міжнародною спільнотою всі свої дії. У повідомленні CNN ключовим є словосполучення “останній бойовий підрозділ”. Тобто, складається враження, що війна закінчилася. Але ж в Іраку залишається аж 56 тисячі американських військових. Білий дім і тут має зручне пояснення: вони, мовляв, “не воюватимуть, а навчатимуть і охоронятимуть”. Навчатимуть іракську армію, а охоронятимуть американських дипломатів. А щоб усі в світі нарешті повірили в миролюбність Штатів, з 1 вересня операція в Іраку матиме іншу назву – “Нова Зоря”. Зроблено це, щоб підкреслити новизну місії американських військовослужбовців. Місія, може, й нова, але зброю американцям залишили, тож вони й далі стрілятимуть в іракців. І не важливо, терорист проти них чи мирний обиватель, який необачно зробив різкий рух у бік патруля і цим викликав підозру.

Зрештою, вторгнення 20 березня 2003 року теж починалося з відвертої брехні. Якщо хтось забув, то головною офіційною причиною війни в Іраку була зброя масового ураження. Після приблизно трьох тижнів запеклих боїв збройні сили коаліції окупували Ірак, поклавши край правлінню Саддама Гусейна та його Баасистської партії. Результатом інтенсивних та тривалих пошуків спеціально створеної урядом Сполучених Штатів команди для пошуку іракської зброї масового ураження стало всього кілька снарядів із хімічною начинкою, що створило разючий контраст із передвоєнним галасом навколо “озброєного і дуже небезпечного” Іраку.

Брехня тривала і потім. Пентагон страшенно дратувало, коли хтось повідомляв про успіхи іракської партизанки, тож поступово всю інформацію про бойові дії в окупованій країні взяли під суворий контроль. Американці вкрай неохоче визнавали свої втрати, старанно замовчували успішні й не дуже атаки загонів опору, а всі збиті гелікоптери зазвичай списували на нещасні випадки. Навіть нині важко встановити точну кількість втрат американців за час операції в Іраку.

Невідомі й утрати іракського цивільного населення. За деякими даними, загинуло понад мільйон осіб – не солдатів чи терористів, а мирних мешканців. Ще страшніша ситуація з молодим поколінням іракців. Зрозуміло, що діти, які замість того, щоб бавитися, мусили ховатися від бомбардувань, виростуть, скажімо, не зовсім нормальними. Сюди ще слід додати відсутність батьківської уваги, адже за різними даними, п’ять мільйонів іракців віком від одного до шести років є сиротами: вони втратили батька або матір, або відразу обох.

Формально війна закінчилася. Але п’ять мільйонів іракських сиріт незабаром виростуть, добре пам’ятаючи про вбитих батьків і сплюндроване дитинство. Для них війна і смерть не є чимось надзвичайним – вони до цього звикли. Тож перемігши Саддама, американці натомість нажили цілу армію моджагедів – готових до помсти і злих на увесь світ.