Сакартвело (саме так грузини називають свою країну) точно не найкращий варіант відпочинку для тих, хто любить сучасні розваги і фешенебельні готелі. Вони там є, але Грузія приваблює насамперед колоритом і особливою атмосферою. Приємно поблукати старими кварталами Тбілісі з їх чудовими дерев’яними балконами, зайти у старовинну церкву на горі, довкола якої спека і вітер, а всередині прохолода, як у винних погребах, і неймовірна тиша. Грузини дуже радіють, коли зустрічають українців, частенько запрошують у гості на вино. До речі, смачне домашнє вино в Грузії коштує стільки ж, скільки у нас пиво.

Найбільша перевага Грузії перед традиційними туристичними країнами в тому, що там можна прогулюватися самому, а не посеред натовпу  інших туристів, можна бачити справжнє колоритне життя, а не шеренги сувенірних крамничок. Бувають дуже кумедні ситуації. Наприклад, їхніми справді хорошими центральними дорогами іноді  пробігає зграя свиней, як кури по наших селах, або ж на дорозі утворився затор через те, що стадо корів вирішило відпочити на мості (їм там вітерець із річки дує).

У Грузії, здається, є все, по що люди їдуть у різні кінці світу. Є високі гори, вкриті льодовиками, біля яких влітку можна  покидати сніжками, є море із субтропічними хащами, де, крім вас і моря, може більше нікого і не бути. Мені вдавалося навіть багаття розвести, такого затишку в курортній зоні, мабуть, важко  ще десь віднайти. Там багато озер, водоспадів і навіть невеличкі пустелі. І при цьому це невеличка країна, впродовж однієї подорожі можна встигнути всюди побувати!

От, наприклад, сідаєте у спекотному Тбілісі на маршрутку і за дві години мальовничої дороги, яка петляє серпантинами вздовж курорту Гудаурі, ви у містечку Стефанцмінда, біля підніжжя мальовничої гори Казбегі – найбільшої гори Східного Кавказу, висотою 5033 метри. Там можна прогулятися до монастиря Гергеті або милуватися численними водоспадами висотою кілька десятків метрів. За 20 ларі (близько 90 гривень) і дешевше можна зупинитися у приватній садибі чи невеликому готельчику.

Якщо є змога затриматися, рекомендую на день з’їздити в друге за порядком високогірне село Європи – Джути, а звідти податися до гірського масиву Чаухі. Там справді неймовірна краса: зелена альпійська долина, бурхлива гірська річка, з одного берега якої ростуть квіти, а із іншого – сніг та лід,  красивий водоспад, багато мінеральних джерел із газованою водою нарзан і височезні вертикальні скелі, з яких годинами можна не зводити очей.  А крім вас – лише пастухи-вершники із вівцями та коровами, наче справді на краю світу... Спускаєтеся із Кавказьких гір в давню столицю Мцхету або ж Тбілісі, ввечері сідаєте на поїзд і вранці ви вже на морі. А ще зі столиці можна на день або більше з’їздити у виноробний край – Кахетію, погуляти у красивих лісах біля Боржомі.
Про безпеку не варто турбуватися, там всюди спокійно, жодних натяків на воєнний режим тощо. Навіть кишенькових злодіїв, здається, менше, ніж на кримських курортах. Гуляти нічним Тбілісі мені було спокійніше, ніж Львовом. А поліція дуже ввічлива, вигляд і поведінка повністю за американським взірцем, а даішники і митники справді хабарів не беруть – про це мені розповідали українські далекобійники, яких там зустрічав.

Не хочеться ідеалізувати цю країну, але враження від неї неймовірні. Найгірше, що там є, – це спека в місті: якщо на небі безхмарно, то краще втікати звідти в гори. Літо в Грузії – це чудовий вибір для тих, хто любить активний відпочинок і цінує колорит та пригоди.

Львів – Грузія – Львів

Максим Баландюх