Зростання ціни на газ на 50 відсотків із 1 серпня виглядає,
далебі, не таким “обґрунтованим” і необхідним кроком, як про це каже
уряд
Жили погано – житимемо ще гірше. Якщо коротко, це основний вислід, що випливає із освяченого владою рішення про підвищення ціни на газ для пересічного споживача на половину. Поки що.
Реформатори від газу
Таке враження, що реформаторська діяльність Кабміну зводиться, з огляду на результативність, до вирішення так званих “газових” проблем . Спочатку скандальний “харківський пакт” про зменшення ціни на блакитне паливо. Хоча він дозволив скоригувати цьогорічний бюджет. Однак, що від “меншої” ціни виграло населення, мабуть, досі нікому не зрозуміло.
Згодом – сенсаційна заява російського прем’єра про об’єднання “Газпрому” із “Нафтогазом”. Його таки готують, хай наразі на рівні заяв політиків та консультацій урядовців.
Чи не єдиним “проколом” на цьому тлі, якщо облишити невизначеність перспектив модернізації ГТС, є рішення Стокгольмського арбітражу про незаконність розмитнення і конфіскації газу “РосУкрЕнерго”.
Утім, рішення уряду про підвищення ціни на газ для населення нівелює цей промах. Принаймні джерело для відшкодування збитків знайшли. Опозиція пояснює непопулярний жест КМ тим, що грошима за дорогий газ, витягнутими із кишень споживачів, розрахуються з РУЕ. Підтримують незгодних і профспілки.
Ми не критикуватимемо опозицію через її “нерозуміння вимушеної необхідності” зростання цін. До слова, Юлія Тимошенко-прем’єр також була не проти такого кроку. НКРЕ, яка регулює, зокрема, і тарифи на газ, 2009 року вже спробувала підвищити ціну газу для населення на 20%, але рішення заблокували судові позови профспілок, які резонно зауважили, що КМ порушує умови генеральної угоди з ними.
Та й причина нинішнього здорожчання газу ідентична – співпраця із МВФ у царині кредитів, якк було і є серед передумов позики. Хоча “за Тимошенко” Фонд був прихильнішим і не таким жорстким. Адже 11 млрд дол. Україна отримала...
Кабміну Азарова кошти МВФ, схоже, потрібні позаріз: багатомільярдний дефіцит бюджету – реальність. Отже, треба шукати гроші на його покриття. Будь-якою ціною.
Тож у виконанні вимог Фонду чинна влада за кілька місяців зробили більше, ніж попередники за весь час співпраці із Фондом. Зокрема, урізано бюджетні видатки, серед них – і соціальні, розглядають можливість підвищення пенсійного цензу для жінок, підвищили тарифи на газ.
Міністерський погляд
Мінпаливенерго, своєю чергою, пояснює стрибок роздрібних цін для населення та граничних цін для ТКЕ на 50% приведенням цифр до економічно обґрунтованих. При цьому у відомстві вважають, що ціни були незмінними з 1 грудня 2008 і вже не відповідають економічно обґрунтованому рівню.
Проблема цін на газ для населення і ТКЕ набуває актуальності ще й через різке зростання цін на імпортне паливо. Зокрема, у 2008 році його ціна становила – 179 дол. за тис. куб. м, у 2009 році – вже 232,98 дол. А середня ціна в першому півріччі 2010 року була взагалі 264,39 дол.
Виходить, що пересічний споживач для держави – теж неабиякий тягар. Адже населення щорічно споживає 27 млрд куб. м газу. 18 млрд куб. м – газ власного видобутку. 9 млрд кубів – імпортний газ, який продають ТКЕ для опалення та гарячого водопостачання.
Ціна на газ для ТКЕ, за оцінкою Мінпаливенерго, становить 30,5% від її економічно обґрунтованого рівня. Адже 2010 року суму компенсацій з держбюджету для покриття різниці в цінах закупівлі імпортного газу і його реалізації ТКЕ значно збільшили. Ціна ж власного газу, яка є складовою роздрібних цін для населення, незважаючи на об'єктивні причини зростання собівартості видобутку і податків, теж не не змінювалася з 2008 року.
Але газ дорожчає не тільки для населення. Його ціна зросте і для підприємств теплоенергетики на 50%: з 872,78 грн до 1309,2 грн за 1 тис. куб. м. Та й вартість скрапленого газу вирівняли із ціною природного.
Ціна співпраці
Можна багато говорити про потребу подорожчання газу навіть поза контекстом МВФ. Його можна перетворити й на суто економічно підставу. Газу ми споживаємо чимало; серед енерговитрат на виробництво продукції він з’їдає 40%, майже удвічі більше, ніж у Європі. І хоча, як каже міністр палива та енергетики Юрій Бойко, стрибок цін не торкнеться підприємств, зрозуміло: крім послуг ЖКГ, ціни зростуть і на товари широкого вжитку. Зокрема, на хліб. Урешті це спричинить загальне подорожчання, що ляже непомірним тягарем на не надто міцні фінансові плечі нашого люду.
Збільшення комунальних витрат, намагається переконати уряд, громадяни майже не відчують. Адже, згідно із рішенням КМ, працездатним, які сплачують за компослуги понад 15% місячного доходу, та непрацездатним, які на ці потреби витрачають понад 10% сукупного доходу, надаватимуть субсидії. Прем’єр взагалі переконує, що малозабезпечені сім'ї платитимуть навіть менше, ніж раніше. А тих, хто працює, повідомлятимуть про можливість отримання субсидії із зразками заяви та декларації про доходи.
За прогнозами, охочих до субсидій буде не надто багато – не більше 1,5 млн українських сімей (як сюди впишуться 13,7 млн пенсіонерів?). Решта має достатньо грошей, аби платити сповна. Держкомстат повідомляє, що за підсумками І кварталу доходи населення становили 216,498 млрд грн, що на 13% більше, порівняно з аналогічним періодом 2009 року.
Платоспроможну, на думку чиновників, категорію застерегли завчасно. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко пообіцяв, що уряд ініціюватиме штрафні санкції за несплату послуг ЖКГ.
Не хочеться сумніватися в компетентності поважного урядника, але створюється враження – поверхово він знає про реалії життя “маленького українця”. Того, чиї доходи так “стрімко зростають”.
Реальне безробіття аж ніяк не узгоджується із офіційним. Уряд не знає числа осіб, які працюють напів- чи взагалі неофіційно. На обліку у центрах зайнятості вони не стоять. Отож, на субсидії сподіватися не можуть.
Офіційна статистика лукавить і про своєчасність виплати зарплат, не кажучи про заборгованість. Держкомстат повідомив, що вона становить 1,9 млрд грн. Поза тим, заборгованість шахтарям, за даними цього ж відомства, – понад 2,2 млрд. Про ентузіазм від перспективи штрафів за несвоєчасну сплату за послуги ЖКГ поговоримо з ними?