Історична політика мала бути козирем, який допоможе словацьким популістам утримати владу. Проте замість то-го, в Братиславі неочікувано спалахнули великі демон-страції людей, котрі не погоджуються з використанням історії для політичних цілей.

Великоморавський князь Святополк І є очевидним ідолом вже колишнього прем’єра Словаччини Роберта Фіца. За стилeм панування Святополк нагадував київського князя Святослава – війни, експансія та підкорення навколишніх племен і націй.

Під час реконструкції Братиславського замку 6 червня 2010 там поставили нову скульптуру Святополка на коні, якого назвали “Королем давніх словаків”. За словами екс-прем’єра Роберта Фіца, скульптура має створити нове святе місце всіх словаків. Проте багато істориків критикує спроби словацьких політиків переписувати історію для власних потреб. Фіцо постійно називає Святополка “словацьким королем”, однак за часів Великоморавської ріши словацька нація як така не існувала. “Про словаків можна говорити лише після виникнення Угорщини”, – сказав відомий словацький історик Душан Ковач. Натомість, історик Тетяна Штефанічова зазначає, що для визначення нації дуже важливу роль відіграє мова. “Словацька мова виникла тільки в ХІ сторіччі. Перед тим була тільки старослов’янська, спільна для мешканців нинішньої Чехії, Польщі, Словаччини, Болгарії”. Проти називанню Святополка “словацьким королем” протестують також чеські археологи та історики, оскільки більша частина давньої Великої Моравії була на території нинішньої Чеської Республіки.

Пам’ятник Святополку не подобається також багатьом учителям історії. Проти автора скульптури, професора Яна Куліха, протестували також його колеги за професією. Словацькі митці критикують не тільки сам  пам’ятник, але й комуністичне минуле автора. Багатьом не подобаються також деякі геральдичні елементи на пам’ятнику, в тому числі двохрест, тобто сучасний герб Словаччини. “Це явне нагнітання історичних фактів – символ сучасної словацької держави не можна асоціювати з Великою Моравією”, – вважають історики.

За нормальних обставин, напевно, про такі справи ніхто навіть і не думав би, однак варто нагадати політичний контекст цієї справи. Скульптура Святополка стала символом відвертання уваги політиків від реальних проблем та зосередження на другорядних питаннях. За умов світової кризи та економічних проблем, влада в Будапешті та попередня влада в Братиславі пішли на загострення взаємних відносин, насамперед, через історичну політику. З одного боку, угорський уряд запропонував введення подвійного громадянства для словацьких мадярів та почав говорити про “Велику Угорщину”. Відповіддю на це з боку Братислави було, власне, і фальсифікування історії – мовляв, Словаччина існувала (у вигляді Великоморавської держави) вже набагато раніше, ніж Угорщина, і до того ж була центрально-європейською імперією. Таке загравання з історією виглядало смі-шно та непотрібно, погіршувало словацько-угорські стосунки, що і викликало хвилю протестів по два боки Дунаю.

У червні в Братиславі виникли протести тих, кому не до вподоби закручування спіралі конфлікту. “Ми прийшли сюди сказати, що кожен є тут у себе вдома. Немає значення, чи ти словак, чи мадяр. Конфлікти провокують політики, а не звичайні громадяни двох країн”, – сказав Калман Петуц, організатор протесту та походу вилицями Братислави.

Що цікаво, останні демонстрації проти фальсифікації історії та конфліктів з сусідами були найбільшими з часів Оксамитової революції з 1989 року. І вони виявилися успішними – на недавніх виборах шовіністичні політики зазнали поразки та втратили владу на користь поміркованої правиці. За нового уряду можна очікувати поліпшення відносин Братислави з Будапештом, планується заснування спеціальної словацько-угорської комісії для вивчення та вирішення спірних питань. Натомість сама скульптура Святополка, ймовірно, буде знесена. “Позицію Словаччини в світі будемо будувати на основі реформ та зростання нашої економіки, а не фальшивої історії”, – твердить новий міністр закордонних справ, відповідаючи на запитання журналістів.

Братислава

Лукаш Крайчір