Дуже часто постає питання, чи в тій чи іншій державі світу поняття прав жінки є реальністю чи, може, носить суто декларативний характер. І якщо у розвинених країнах світу ще якось контролюється законом поняття жіночих прав,  то у малорозвинених країнах прекрасна половина людства зазнає постійних знущань, принижень, а часто-густо і кари смертю за свої "вчинки".

Забуті та знедолені

Через ситуацію у східних державах правозахисники б'ють на сполох. Ні для кого вже не дивно, що в мусульманському Ірані покарання смертю жінок "за перелюбство" є звичним явищем. Нещодавно, для прикладу, стало відомо, що шаріатський суд в Ірані виніс смертний вирок восьми жінкам у віці від 27 до 42 років. Їх наказано каменувати. За словами правозахисників, шести жінкам вирок був винесений без участі свідків та адвокатів. Більшість із цих жінок була не грамотною і не могла ознайомитися із змістом обвинувачувального вироку. Змучені хворобами, неписьменні та позбавлені будь-яких прав - так можна охарактеризувати жінок наших днів, які мешкають у найбідніших державах світу. Півмільйона жінок із "третього світу" помруть під час пологів уже цього року, йдеться у доповіді, оприлюдненій ООН. Від смерті матерів надзвичайно страждають діти, які зазвичай є дуже слабкими та в більшості випадків також помирають упродовж місяця.

Представниці слабкої статі в так званих країнах "третього світу", де до прав людини у влади руки не доходять, часто потерпають від насильства. Ще однією проблемою, яка, на думку авторів доповіді ООН, загрожує здоров'ю жінок із бідних країн, є те, що їх надто рано видають заміж. За статистикою, понад 50 % дівчат із Чорного континенту народжують своїх дітей у віці 15 років. А оскільки в цей час організм дівчини є ще не сформованим, в більшості випадків пологи призводять до смерті і матері, і дитини.

Кардинально іншою є ситуація в Об'єднаних Арабських Еміратах. Про представниць прекрасної половини людства дійсно дбають. Для прикладу, жоден араб не може взяти собі чергову дружину, якщо на це не погодяться попередні. У кожної з одружених жінок є свій окремий будинок, слуги, автомобілі й певна сума грошей, яку чоловік платить за контрактом дружині щомісяця. А також дарує коштовності на кругленьку суму на всі свята. У разі розлучення чоловік виплачує своїй колишній дружині від 100 тисяч до 200 тисяч доларів. Зрозуміло, чому арабські жінки такі далекі від усякого фемінізму.

Вільні та емансиповані

Кардинально іншою є ситуація із захистом прав жінок у розвинених індустріальних державах. Маючи вирішеними матеріальні потреби та питання власної безпеки, тут жінки максимально шукають самоідентифікацію у суспільстві. Саме вони борються за ґендерну рівність, намагаючись ні у чому не поступатися чоловікам.

Згідно з результатами останніх досліджень ООН, жінки більше працюють на низькооплачуваних роботах, з низьким статусом або роботою за контрактом, що надає обмежені можливості соціального страхування. Навіть за однакову роботу жінки отримують на 20 - 30 % менше, ніж чоловіки. Жінки здійснюють дві третини хатньої роботи, але вони отримують лише десяту частину світового доходу та володіють лише 1 % світового майна.

Ось у Великій Британії вкотре заговорили про ґендерну рівність. За нещодавно затвердженим законом, тепер у країні строго контролюватимуть, аби при прийнятті на роботу жінок ніяк не утискали за статевою ознакою. Зокрема, йдеться про рівність чоловіків та жінок у сфері влади. Для цього країна створила навіть спеціальний орган - Комісію із забезпечення рівних можливостей.

У своїй боротьбі прекрасна половина людства інколи навіть доходить до дуже радикальних методів. Свідченням тому стала боротьба "за топлес" у Швеції. Тамтешні панянки намагаються відстояти  своє право купатися в басейнах та засмагати без верхньої частини купального костюма.

Цікаво, що поліції Нью-Йорка довелося виплатити  30 тисяч доларів жінці, яку затримали за прогулянку  містом з оголеним бюстом. Таку ухвалу виніс суд, аргументуючи рішення тим, що чоловіки і жінки мають рівне право оголювати верхню частину тіла.

А у нас...

Що ж стосується нашої держави, то, попри голосно задекларовану ґендерну рівність, яка прописана на папері, прекрасна половина не радує чоловіків своїми принадами на вулиці, а навпаки, заявляє про утискання прав. Мовляв, і надалі в Україні є "суто чоловічі" професії. Підливають олії у вогонь своїми дослідженнями і  міжнародні організації. Виявляється, за індексом ґендерної рівності наша держава посідає 34 місце із 154-х країн, повідомляє Жіночий фонд розвитку при ООН.

В Україні жінки контролюють лише 5 - 10 % економічних ресурсів. Вони становлять 38 % усіх підприємців, які займаються індивідуальною діяльністю, очолюють 26 % малих під­приємств, 15 % - середніх, 12 % - великих. Бізнесом у промисловості керують лише 2 % жінок. Заробітна плата жінок у середньому становить 68,6 % від заробітної плати чоловіків. При цьому жінки працюють на 4 - 6 годин більше, ніж чоловіки.

Соціологічні опитування при цьому свідчать, що наше суспільство переконане: ґендерна рівність в Україні - міф. Такої думки дотримуються 62 % опитаних Інститутом соціології.  Половина респондентів вважає: керівне крісло в органах управління легше отримати чоловікові. Традиційно чоловічими й досі вважають по­літику, фінанси та право, а жіночими - освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.

Нагадаємо, вісім років тому Україна підписала "Декларацію тисячоліття" ООН і зобов'язалася до 2015 року забезпечити ґендерну рівність.