Переможцем парламентських виборів у Словаччині стала нинішня партія влади – “Смер – соціальна демократія” прем’єра Роберта Фіца, який зібрався у відставку. Однак нову коаліцію створять опозиційні йому партії. Результат словацьких виборів означає, між іншим, що у Братиславі з’явиться набагато прихильніша до України влада, крім того, Словаччина перестане бути “троянським конем Москви у Європі”.

Опозиційні партії отримали більшість у словацькому парламенті та мають на 7 депутатів більше, ніж “Смер” разом із своїм союзником – радикальною націоналістичною та русофільською Словацькою національною партією (SNS). До парламенту вперше за останні 20 років не потрапив колишній прем’єр Владімір Мечіар та його “Рух за демократичну Словаччину – Народна партія”, що коментатори відразу відзначили як “остаточний кінець мечіаризму”. Саме Мечіар долучився до того, що 1999 року Словаччина не увійшла до НАТО разом із Польщею, Чехією та Угорщиною та лише з великими проблемами стала членом ЄС у 2004 році.

Друге після “Смеру” місце посіла партія SDKU (Словацька демократично-християнська партія) колишнього прем’єра Мікуляша Дзурінди. Саме ця партія отримає крісло прем’єра – уперше у словацькій історії головою уряду стане жінка – популярний соціолог Івета Радічова. Згідно з попередніми домовленостями, Мікуляш Дзурінда має отримати крісло міністра закордонних справ. Це добра звістка для України, адже Дзурінда відомий своїми проукраїнськими симпатіями – за його правління Словаччина ще активніше, ніж Польща, підтримувала інтеграцію Києва до європейських структур та передавала Києву свій досвід у реформуванні країни.

До парламенту вперше потраплять дві нові партії: ліберальна “Свобода та солідарність” Ріхарда Суліка та партія мадярсько-словацького порозуміння “Мост-Гід”. Ріхард Сулік, найімовірніше, отримає крісло міністра фінансів, а його партійні колеги – ще два економічні відомства (міністерство економіки та міністерство праці). Це дає підстави очікувати, що нова влада проведе другу хвилю амбітних економічних реформ та знижуватиме дефіцит громадських фінансів, який за Роберта Фіца досяг небезпечно високих показників.

Великою несподіванкою був результат двох партій мадярської меншини: націоналістичної Партії мадярської коаліції (СМК) та поміркованої партії “Мост-Гід” (що словацькою та угорською означає “міст”, тобто порозуміння між словаками та угорцями). Партію “Мост-Гід” заснував колишній голова СМК Бела Бугар, який не погоджувався з радикальною політикою деяких партійних лідерів. Під час виборчої кампанії здавалося, що радикальна СМК до парламенту точно потрапить, завдяки прямій підтримці угорського прем’єра), а “Мост-Гід” не має шансів на успіх. Проте сталося протилежне – до парламенту пройшов власне “Мост”, тоді як радикальна СМК отримала менше ніж 5%, потрібних для подолання прохідного бар’єра.

Чотири партії словацької правиці дуже швидко порозумілися на рахунок майбутньої коаліції, майже без проблем поділивши міністерські крісла. Однак президент Іван Гашпаровіч усупереч виборчій арифметиці доручив місію створення уряду саме переможцеві виборів, тобто Роберту Фіцу. Той запропонував коаліцію опозиційній партії КДГ (Консервативно-демократичний рух), пообіцявши їй дуже багато: половину міністерств, крісло прем’єра та повну згоду на запровадження пропозицій КДГ з ідеологічної площини (заборона абортів, угода з Ватиканом тощо). Однак КДГ, як і решта опозиційних партій, відмовилася від співпраці зі “Смером”, заявивши про готовність створити праву коаліцію.

Нова влада планує здійснити кілька важливих кроків, які змінять геополітичну ситуацію в регіоні. Одним із них є однозначна відмова Словаччини в наданні допомоги Греції – як твердить Ріхард Сулік, це безглуздо, щоб відносно незаможна Словаччина допомагала багатшим грекам. Програш Фіца, націоналістів та Мечіара означає також те, що Братислава перестане бути найкращим союзником Москви в Центральній Європі. Навпаки, тепер можна очікувати розвитку вишеградської співпраці та поліпшення відносин з Україною, які за Фіца були більш ніж погані.

Братислава

Якуб Логінов