2 червня школярі України писали перший тест із ЗНО з української мови та літератури. І  вперше цього року – обов’язково при відчинених дверях

Це для того, аби не повторилася ситуація минулого року, коли наш колега-журналіст виконав роботу замість абітурієнта. Його пропустили, не ідентифікувавши ретельно особу із фотографією на паспорті. Цього року ввели додаткові запобіжні заходи:  ідентифікація особи проводиться тричі: при  вході  у приміщення, у коридорі та в ауди­торії. Крім паспорта, ретельно перевіряють фото на бланку сертифіката, який абітурієнти уже отримали, і в цьому – новизна. “Цього року абітурієнт приходить на ЗНО з трьома документами:  паспортом (чи свідоцтвом про народження), сертифікатом з фотографією і запрошенням. Це теж важливий документ, адже в ньому написано, де, у якому пункті відбувається його тестування”, – сказала “Пош­ті”  Лариса Середяк,  керівник Львівського відділення центру ЗНО.

Усе, як на… виборах

…Дев’ята  ранку. Біля  приміщення лінгвістичної гімназії на вул. Кирила і Мефодія у Львові  вже зібралося  чимало учасників тестування і їхніх батьків. Багато з них приїхало завчасно, бо добиралися з Новояворівська, зі селища Журавно, з Кам’янка-Бузького району. Більшість з них вставала о шостій ранку, в аудиторію потрапили лише після 10.15.

О 6.30 у супроводі  охоронця державної служби охорони на пункти тестування доставили контейнери із пакетами завдань. Лише у віддалені місця області їх відвезли напередо­дні й охороняли цілу ніч – як на виборах. На 9.00 уже зійшлися всі учасники дійства: представник від центру ЗНО, інструктори, які працюють в аудиторіях і в коридорах  (слідкують за порядком, відводять дітей  у туалети – усе це чітко передбачено інструкціями). У попередні роки саме у туалетах діти користувалися шпаргалками і  мобільними телефонами. Зараз це уже неможливо…

У присутності охорони, громадських спостеріга­чів відкрили контейнер. У ньому – два пакети: перший – так званий адміністративний зі списками  абітурієнтів, у другому – тестові завдання.

У лінгвістичній гімназії тести з мови та літератури цього року складали 360 абітурієнтів. Лише цю цифру і кількість аудиторій – 24 – стало відомо від  директора Тетяни Крупей. А звідки діти,  вона  не знала. Шестеро учасників тестування  забули свої сертифікати, тож їх поспіхом довозили. Хто не встиг – складатиме тест на додатковій сесії.

Рівно об 11.00 розпочався інструктаж. Роздали тестові зошити. “Ще їх не відкривати”, – каже інструктор. У класі  відчувається напруження: настав, можна сказати, момент істини. Спочатку  абітурієнти перевіряють якість друку, об 11.30 їм дозволяють ознайомитися із завданнями і розпочати роботу.

Спостерігачеві-корес­пон­денту відведено місце в куточку – окремий стілець. Прошу дозволу поглянути на зразок тесту.

“Не можна”, – чую у відповідь. Те саме почув наш фотокор, коли захотів сфотографувати дітей  під час роботи. Ця мить може їх відволікти, дітей заборонено турбувати. Сфотографувати можна лише з коридору. У кожному класі – по 15 учнів, відстань між партами по ширині і довжині – 1 метр  20 сантиметрів.

Валер’янка перед сном

Цьогорічні випускники справді переживають більший стрес, ніж їхні ровесники торік. Вони готувалися до одного, а вийшло по-іншому. ЗНО уже не матиме такої ваги, як минулого року. До 200 балів  підняли “ціну” атестата. “У Польщі у 2009 році ввели обов’язкове тестування з математики, – каже  Лариса Середяк, – але про це було повідомлено за два роки заздалегідь”.

“Мені це може створити проблему, адже  маю погану оцінку з географії, – каже  абітурієнтка Христина з Новояворівська. – Оцінку  з цього предмета ставили в десятому класі і вже нічого не вдалося по­правити”. Христина хоче вступати на факультет менеджменту в кілька вузів, записалася на  ЗНО з мови,  математики та англійської.

…В аудиторії – тиша, чути як шелестять листки тестового зошита. Хтось задумливо вчитується у зміст  завдання, хтось поспіхом  листає всі 16 сторінок. А загалом діти спокійні, розуміють, що так має бути, що так справедливо, бо йдуть у  доросле життя, у світ, де панує велика конкуренція, де краще становище здобуде той, хто сильніший.

“Встали рано, приїхали до Львова вчасно, – каже мама абітурієнтки  Христини Люба Лащукевич. – Донька записалася на чотири тести і всі – у різних школах Львова, тож мусили присвятити один день, аби їх познаходити”. А от подрузі Христини пощастило більше: з чотирьох тестів три вона складає в одній школі. Такі нюанси варто врахувати на майбутнє. Пані Люба вважає, що незалежне тестування об’єктивне і дає шанси дитині. Минулого року її син вступав аж у чотири вузи і зараз навчається на фізичному факультеті університету ім. Франка. Сподівається, що й донька вступить, бо вчилася добре. У цій сім’ї різниця між дітьми – один рік. Можна тільки уявити, як би було батькам складно одночасно вчити двох студентів на платній основі. Та ще й за новими цінами. Справедливість при вступі до вишів нарешті настала. У країні зроблена величезна робота зі ЗНО. Невже все це тепер варто змінювати? І знову в гірший бік?