Словацька кампанія перед парламентськими виборами набирає обертів.

Заплановані на 12 червня вибори дадуть відповідь на питання, чи нинішня лівопопулістська коаліція збереже владу, а чи не замінить її права реформаторська команда, пов’язана з попередньою владою. Втім, прихильний Україні реформатор Дзурінда та його партія Словацька демократична та християнська унія (SDK) зазнали протягом останніх місяців сильного удару, який може перекрити їхній шлях до владного Олімпу.

Мікуляш Дзурінда був прем’єром Словаччини впродовж двох термінів, з 1998-го до 2006 року. Він змінив на цій посаді Владіміра Мечіара, якого ставили в один ряд із такими “видатними” лідерами, як Лукашенка та Мілошевіч. Уряд Дзурінди ніколи не тішився особливо сильною підтримкою, він постійно мав проблеми з утриманням коаліційної більшості, але попри це йому вдалося провести сміливі економічні реформи та привести Словаччину до ЄС та НАТО. Впродовж цих восьми років Словаччина з європейського аутсайдера стала “економічним тигром”. З точки зору України вкрай важливою є проукраїнська закордонна політика колишнього прем’єра, яка контрастує із путінофільським та водночас неприхильним до України становищем нинішньої владної команди.

Утім SDK переживає нині досить поважну кризу – зрештою, не без вини самого колишнього прем’єра. На початку року рейтинг партії почав різко знижуватися. Її виборців “забрала” нова партія Свобода та солідарність” (SaS), що має всі шанси потрапити до парламенту. Другого удару завдав прем’єр Роберт Фіцо, який оприлюднив компрометувальні матеріали про фінансування партії Дзурінди.

Нову партію SaS очолює успішний підприємець Ріхард Сулік – мільйонер, який відкрито говорить про своє багатство. В минулому саме він запропонував податкову реформу, яку потім провів уряд Дзурінди. В якості економічного радника працював також для нинішнього уряду, однак потім розірвав співпрацю з огляду на ідейні розбіжності.

Сулік розпочав виборчу кампанію ще минулого року. Вона коштувала багато, але виявилася успішною – нова партія швидко завоювала пристойний рейтинг. Проте SaS інвестувала не тільки у власну розкрутку, але також і у збір підписів за референдум, що відбудеться в червні або листопаді. Сулік відверто визнав, що однією з цілей референдуму є промоція його партії. Під час референдуму словаки дадуть відповідь на 5 питань: скасування оплати за видачу концесій, обмеження депутатської недоторканності, зниження кількості депутатів зі 150 до 100, встановлення максимальної ціни урядових лімузинів у 40 тисяч євро та вибори через інтернет.

Партія Суліка виглядає дуже свіжо та відкрито на тлі решти політичних партій, які довгі роки очолюють ті самі люди. Тому не дивно, що SaS перебрала помітну частку виборців SDK. Але відкритість SaS подобається також і лівоцентристським виборцям, які досі підтримували урядову партію SMER прем’єра Роберта Фіца.

На цьому клопоти словацького реформатора не закінчуються. Партія Роберта Фіца оприлюднила кілька важливих фактів про фінансування SDK в минулому. Під час урядування Дзурінди відбувалася інтенсивна приватизація, і SDK, згідно з інформацією прем’єра, отримувала гроші на своє функціонування за рахунок корупції, спричиненої приватизацією. У відповідь Мікуляш Дзурінда відмовився від балотування до парламенту, однак залишився головою партії. Прихильники змін в партії пропонують, щоб Дзурінду замінила популярна заступниця голови партії, соціолог Івета Радічова. Минулого року вона потрапила до другого туру президентських виборів і хоч і не перемогла, однак її підтримали 44% виборців. Проте Дзурінда хоче бачити на своєму місці Івана Міклоша – колишнього міністра фінансів, автора багатьох реформ та свого вірного соратника. Наразі SDK вирішила ситуацію компромісно – вести кампанію на чолі як з Радічовою, так і з Міклошем.
Братислава

Лукаш Міхаловіч