Сезон пам’ятників у Львові триває. На черзі – Антонич, Івасюк та митрополит Андрей Шептицький...

У Ратуші сподіваються, що вже наступного року у Львові з’явиться пам’ятник Богдану-Ігорю Антоничу. Звести його хочуть за гроші міста, однак і від спонсорських внесків не відмовлятимуться.

Нагадаємо, увіковічити поета на площі перед будинком, де він мешкав у Львові (вул. Городоцька, 50), вирішили ще торік, коли відзначали століття від дня його народження. Тоді ж провели і конкурс, про який вже писала “Пошта”.  Проте із шести представлених проектів ані журі, ані громадськість так і не змогли обрати жодного, котрий би насправді належним чином відповідав образу поета.

Рівно через рік на розсуд фахівців постало вже сорок проектів – конкурс став все­українським. До вчорашнього дня їх можна було оглянути в приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Десять із представлених робіт журі обере в другий тур. Як розповів “Пошті” головний художник міста Володимир Сколоздра, вибір проектів відбуватиметься шляхом рейтингового голосування, під час якого кожен член журі має обрати трійку найкращих. Ті проекти, що наберуть найбільшу кількість голосів, пройдуть у другий тур.

– У нас було кілька варіантів, де можна було б поставити пам’ятник. Але в результаті всі зійшлися, що його краще зробити саме на Городоцькій. Адже поряд є будинок, де мешкав поет, а також Святоюрська гора, про яку він багато писав. Таким чином ми ніби створимо тематично замкнутий простір, – пояснює “Пошті” головний художник міста.

Як саме виглядатиме пам’ятник, львів’яни дізнаються вже у вересні цього року, коли оберуть переможця все­українського конкурсу. 

А вже наступного тижня журі, до якого входять художники, архітектори та громадські діячі, загалом 15 осіб, має обрати 10 найкращих проектів. Якщо... збере кворум. Оскільки на попереднє засідання з’явилася лише половина членів журі, наразі не вдалося обрати ані голови, ані секретаря.

Відомий львівський митець Влодко Кауфман, котрий рік тому очолював журі першого конкурсу, тепер бере участь і у відборі нових проектів. “Пошта” попросила художника дати свою оцінку рівню цьогорічного конкурсу та  порівняти його з попереднім:

– По-перше, окремі із минулорічних проектів беруть участь і на цей раз. Трохи дивно, бо на тлі інших є, звісна річ, упізнаваними, а відтак  втрачається конкурсна анонімність. А зміни, внесені до цих проектів із врахуванням минулорічних побажань, виявилися суто символічними.

Якщо ж говорити про рівень конкурсу, то він є вищим. Позитивно, що до нього приєдналися митці з усієї України. Це помітно, зокрема, в дещо абстрактних роботах, виконаних явно не львів’янами. На конкурсі з’явилися автори, які мислять інакше, по-іншому вибудовують образ, не прив’язуючись до реалістичної або й навіть соцреалістичної естетики, коли поет має бути неодмінно з книжкою чи щось у такому дусі. Однак, судячи з настроїв журі, такий підхід імпонує далеко не всім, тож зовсім не здивуюся, якщо в другий тур оберуть проекти більш традиційні, – припускає пан Кауфман.

Його думку багато в чому поділяє і Володимир Сколоздра: “Від моменту проведення першого конкурсу, який відбувся рік тому, рівень проектів зріс незрівнянно, – сказав він “Пошті”. – Я переконаний, що цього разу переможця обов’язково оберуть. Адже вибирати є з чого: запропоновані концепції вирішення пам’ятника є дуже різними. Є навіть асоціативні проекти, проекти-алегорії, у яких відсутнє портретне зображення поета. Автори запропонували дуже різні підходи як до пластики самого пам’ятника, так і до планувальних рішень”.

Пам’ятник Антоничу не єдиний, який хочуть найближчим часом спорудити у Львові. Вже наступного року, за словами головного художника міста, на проспекті Шевченка, біля Будинку профспілок, можуть поставити пам’ятник композиторові Володимиру Івасюку. Проект розробив львівський скульптор Сергій Олешко. Крім того, нещодавно оголосили конкурс на найкращий проект пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому, який УГКЦ хоче поставити біля собору Св. Юра. На свою реалізацію також чекає монумент пам’яті польським професорам, яких розстріляли на Вулецьких пагорбах у 1941 році.

Лідія Мельник, Мирослава Іваник