Вчимося по-новому
Українські студенти на практиці відчули переваги Болонської системи
Українські студенти на практиці відчули переваги Болонської системи
На початку року за результатами конкурсу проекту “Освіта країною” було визначено 30 переможців, які отримали від фонду Святослава Вакарчука “Люди майбутнього” грант на навчання в іншому університеті країни. У лютому студенти залишили alma-mater та протягом двох місяців навчалися в університетах інших міст України. Учасники проекту де-факто апробували кращі світові практики академічної мобільності студентів, що вже кілька століть діють у європейських країнах.
– Усі прості речі лежать на поверхні, так було і з цим проектом, – розповів засновник фонду Святослав Вакарчук. – Практика мобільності студентів існує й активно розвивається у світі вже сотні років, та в Україні цю ідею досі ніхто не реалізував. Фонд, враховуючи те, що освіта є основним напрямком його діяльності, вирішив провести пілотний проект “Освіта країною”. На мою думку, ці студенти будуть першими ластівками у великому русі мобільності студентів, які об’єднають як мінімум молодь України, як максимум – усю країну
Проект стартував у жовтні минулого року. Протягом двох місяців активні студенти, які хотіли спробувати свої сили та отримати нові знання під час навчання в іншому ВНЗ країни, надсилали анкети на адресу фонду. При виборі переможців враховувалася не лише академічна успішність, але й особистісні риси конкурсантів, такі як відкритість, комунікабельність, готовність до швидкої адаптації у нових умовах. До слова, найбільше анкет-заявок надійшло з Львівської, Донецької та Одеської областей. Велика кількість охочих узяти участь у проекті свідчить про достатньо великий суспільний запит на програму внутрішньої академічної мобільності студентів. За словами організаторів, тридцять студентів з 24 університетів країни, які стали переможцями проекту, відкриті до нового, сміливі та цілеспрямовані молоді люди.
– Така практика збагатить наукову школу, стане одним з чинників прогресу, адже мобільність студентів сприятиме зміні вищої освіти в якісному аспекті. Студенти будуть їхати туди, де ліпші викладачі, відповідно кожен ВНЗ матиме додатковий стимул підтягнути рівень своїх викладачів і своєї наукової школи, – упевнений Юрій Герасименко, голова правління фонду.
Організатори проекту відбирали для учасників кафедри та спеціальності, які максимально наближені до тих, на яких вони навчаються у alma-mater. Студенти навчалися за індивідуальним планом, програма якого максимально враховувала специфіку навчальної програми його рідного ВНЗ. У новому місті учасників зустрічали волонтери фонду, проводили екскурсії, допомагали зорієнтуватися в новому ареалі. Якщо ж виникали навчальні чи побутові проблеми, на допомогу приходив куратор, який був закріплений окремо за кожним студентом.
За словами Святослава Вакарчука, якщо такий проект не стане загальнодержавною програмою, фонд планує продовжувати його своїми силами.
Ірина Самченко,
студентка Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, яка навчалася у Львові:
– Два місяці повної самостійності у Львові – та я про це навіть і не мріяла! Досі здається, що це сон. Але коли розумію, що це реальність, намагаюсь запам’ятати кожну хвилину і винести з цього проекту лише позитивне. Приємні знайомства в університеті, цікаві лекції, лабораторні, практичні – буде що згадати у Дніпропетровську. І головне, що тепер у Львові є люди, які дійсно стали мені рідними і залишати яких дуже важко. До мене дуже добре всі ставилися, допомагали та підтримували. Інколи було важко, інколи я не розуміла, що означає “вважай” або “десять по”, але тепер жити не можу без львівського “прошу” – ну нема ні в англійській, ні в російській такого вдалого слова, що може підходити під будь-яку ситуацію.
Раїса Мірошник,
студентка Херсонського національного технічного університету,
яка навчалася у Харкові:
– Я змогла не тільки отримати досвід навчання в одному з найкращих ВНЗ країни, але взяти участь у різноманітних заходах, тренінгах, літературних вечорах, спробувати свої сили у написанні статей та багато-багато іншого. Звісно, встигла знайти чимало нових друзів. Проект “Освіта країною” допоміг мені зрозуміти, що горизонти досконалості, як і знань, меж не мають, і я не така розумна, щоб цим нехтувати. Книгу життя ми пишемо самі, і я впевнена, що цей досвід стане однією з найяскравіших сторінок!
Марта Дац
