Згідно із законом, молоко, молочна сировина й молочні продукти, які виробляються в Україні та ввозяться на нашу митну територію, повинні відповідати показникам безпечності та якості харчових продуктів, які встановлені нормативно-правовими актами України. Тут нема нічого нового: декларується уже те, що прописано у законі, прийнятому 2004 року. Новинкою є хіба що заборона відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу (крім пакування масла, сиру і сухих молочних продуктів атестованими структурними підрозділами одного підприємства або атестованими переробними підприємствами, які входять до складу одного об’єднання). Якщо ж мова йде про сметану, то її уже розливати у склянки поза технологічним процесом не можна.
Прокоментувати ці зміни “Пошта” попросила Лідію Карпенко, президента Спілки молочних підприємств України. “Для споживачів цей закон якоїсь особливої новизни не несе. Прийнято те, що вже крутилося у Верховній Раді понад чотири роки. Фактично дублюється закон про безпечність та якість продуктів харчування, тільки національні молочні продукти тепер перейменовані у традиційні. Це додасть незручності виробникам, адже доведеться міняти етикетки, а для споживачів – нічого нового, адже не йдеться про якісь особливі продукти, які виробляють у даному регіоні, даній місцевості чи країні, які справді можна назвати традиційними. У нас таких розробок нема. Це ті ж молочні продукти, які вживають усі слов’яни, що випускаються у всіх європейських країнах, на території СНД”. Що стосується термінів зберігання молочних продуктів, то зміни до закону теж ніяк на це не впливають. За останні роки спостерігається тенденція продовження термінів зберігання молочних продуктів, і робиться це явно не з турботою про споживача, а відстоюється комерційний інтерес. Ні підприємство не зацікавлене у тому, аби виробляти молочну продукцію з триденним чи п’ятиденним терміном зберігання, ні торгівля, де сьогодні відбувається диктат великих торговельних мереж. Споживач – на останньому місці…
Як пояснила Лідія Карпенко, зараз терміни зберігання молочних продуктів встановлює сам виробник. Це залежить від багатьох факторів: обладнання, пакувального матеріалу, якості сировини тощо. Щоб встановити ці терміни, проводиться експертиза, гігієнічні висновки, й усе це обумовлюється технічними умовами. У законі цього прописувати не варто, вважає фахівець. “Нам не потрібен закон на кожен вид продуктів харчування. Повинен бути один – про безпечність та якість харчових продуктів, і там має бути обумовлено все. Зрештою, такий закон є, і прийняті зміни до закону про молоко мають на нього посилання, також на закон про захист прав споживачів, ветеринарну медицину. Одне слово, багато зайвого і непотрібного. Ніякої новизни для споживачів ці зміни не несуть. Новизною мали б бути чітко прописані взаємостосунки виробників із торгівлею, бо сьогодні це наболіле питання”.
Також у цих змінах прописано, що у виробництві традиційних молочних продуктів заборонено використовувати жири та білки немолочного походження, будь-які стабілізатори та емульгатори. Але все це уже прописано у законі 2004 року, тільки чи усі виробники цього дотримуються? Законом також передбачено, що виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів (крім молочних продуктів для спеціального дієтичного споживання, у тому числі продуктів для дитячого харчування, харчування для спортсменів та осіб похилого віку) здійснюється за наявності експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з їхнього виробництва, що видається відповідним головним державним санітарним лікарем. Усе, що було, – ще більше клопоту виробникам, щоб отримувати ці дозволи. Звісно, за це треба платити, і крайнім знову буде споживач: підніметься ціна на й так уже золоті молочні продукти.
Тішить хіба те, що новий закон вводить доплату виробникам молока ґатунку “екстра” у розмірі 20% до закупівельної ціни. І то не на все вироблене молоко, а лише на чверть.
Марта Дац