Обдарований львівський хлопчина, попри те, що про нього знає увесь математичний світ, досі залишається загадкою для вітчизняних чиновників від освіти

"Сьогодні мене особливо цікавить теоретична математика. І найбільше - топологія. Думаю, що після того, як здобуду хорошу математичну освіту, я зможу вирішити багато принципових питань у цій галузі", - вважає 17річний львів'янин Остап Червак. Математика сьогодні є для нього пріоритетом. Він чітко націлений на наукову діяльність, до кінця року в Остапа, ймовірно, з'явиться перша публікація в американському науковому журналі.

Правда, особливої гостроти у життєвій історії цього юнака додає маленька "деталь": у 15 років Остап вже був студентом першого курсу механікоматематичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. На той час за його плечима були вже дві міжнародні олімпіади з... хімії, на яких він став переможцем. А до сьомого класу хлопець навчався у школі з поглибленим вивченням англійської мови.

Першого січня 2010го Остапові Черваку виповнилося 17 років. Ні батько, ні мати не бачили у синові особливих природничих талантів.

- Ми знали, що він буде добре вчитися ще тоді, коли він був дошкільнятком. Проте зовсім не ставили собі за мету навчити його математики чи читанню раніше, ніж Остап сам цим зацікавиться. Ми купували йому книжки, які розвивають, - з історії, фізики, різні енциклопедії. Бачили, що син охоче їх читає, - розповів батько хлопця, Іван Червак, заступник декана фізичного факультету ЛНУ імені Івана Франка. До школи син пішов у 5 років і 8 місяців.

До сьомого класу Остап навчався у школі з поглибленим вивченням англійської і займався переважно гуманітарними науками.

"З часом я помітила, що Остап зацікавився книжками з хімії. Моя мама була хіміком, тому бібліотека у нас на цю тему велика, - каже мама Ірина, скрипалька за фахом. - Не скажу, що була задоволена від цього захоплення сина, бо мама, займаючись хімією, мала проблеми зі здоров'ям через численні досліди і практичні експерименти. Але заперечувати чи забороняти синові - не мої правила".

У сьомому класі Остап несподівано для однокласників і вчителів англійської школи посів перше місце на обласній олімпіаді з математики. І як переможець дістав запрошення на навчання до Львівського фізикоматематичного ліцею. Головними предметами для нього стали математика, інформатика, фізика. Вже у восьмому класі Остап виборов три призові місця на обласних олімпіадах: перше - з хімії, і два другі - з фізики та математики. Саме тоді Остап, зокрема, починає цікавитися квантовою механікою. Але нічого не заучує напам'ять, а все виводить сам.

Через рік на всеукраїнській олімпіаді з хімії Остап посів друге місце. А вже в десятому класі взяв участь у міжнародній олімпіаді в Росії, де в 14 років змагався за програмою 11 класу і вступив у конкурсну боротьбу з юними хіміками 68 країн світу! Найстаршому учаснику цієї олімпіади був 21 рік. Тоді, у 2007 році, в Росії Остап здобув "срібло". А вже наступного, 2008го, привіз із міжнародної олімпіади з хімії, що відбувалася в Угорщині, золоту медаль. Але це ще не всі перемоги юного обдарування. Остап виграє олімпіаду імені Менделєєва, в якій взяли участь хіміки з країн СНД, Болгарії та Румунії. Нагорода для переможця - можливість обрати для подальшого навчання будьякий ВНЗ світу. Та Остап вступає до Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Основним порадником Остапа у цей "олімпіадний" час була вчителька хімії фізикоматематичного ліцею Лілія Олексин, яка підготувала не одного переможця олімпіад.

- Мені подобалися більше теоретичні проблеми хімії, хоча практичні завдання я теж розв'язував із задоволенням. Та вже в 11 класі зрозумів, що в Україні, при слабкій експериментальній базі, мені ліпше займатися математикою.

В 11 класі Остап посів третє місце на обласній олімпіаді з математики. І на підставі незалежного тестування вступив до ЛНУ.

- 197 з 200, - сміється Остап. - Втратив три бали через свою звичку читати умову через рядок. Я прочитав "косинус кута" замість "синуса"...".

- З математики були хороші тести, і часу вистачало. А от з хімії, виглядало, що це були тести не на знання, а на уважність.

- Цікаво. Зі мною працює професор Банах, і я отримую під час навчання багато знань. Львівська школа математики - сильна школа.

- Так, історія, зокрема всесвітня історія до 1850 року.

- Трохи, - усміхається і перераховує всі основні програми.

За словами Остапа, він займається математикою близько чотирьох годин на день, а то й більше. А ціль на найближчі роки - "добре вивчення усіх галузей математики". Далі - аспірантура, наукова робота.

- Для нас дуже важливо, щоб Остап розвивався як людина, а не лише як математик. І ми тішимося, що він цікавиться не лише точними науками, а й гуманітарними. І загалом, крім книжок, має звичайні людські, юнацькі зацікавлення, - ділиться батько Остапа. - Я не вважаю його вундеркіндом. Він є нормально розвинутий хлопець на загальному низькому рівні більшості.

Традиційно таких обдарованих дітей, як Остап, підтримує держава. Особливо, в Китаї, який зробив ставку на людський інтелект, в Японії. Там переможці міжнародних олімпіад за державну премію можуть купити собі автомобіль.

В Україні, попри великий прорив 2008 року, Остап здобув право тільки на президентську стипендію, розміром 1000 грн, яку хлопець має право отримувати тільки два роки після перемоги. Крім того, хлопцем зацікавився фонд Леоніда Кучми, який займається обдарованими дітьми й створює їм всі умови для розвитку саме в Україні.

В Україні є ще кілька подібних приватних фондів. Проте, власне, приватних. Держава у подальшому розвитку Остапа та подібної йому молоді, так виглядає, зацікавлена не надто. Натомість, "зірки", які співають часто без слуху і голосу, в Україні чомусь традиційно, ще з давніх часів користуються більшою пошаною і підтримкою, ніж математики чи хіміки міжнародного рівня, або піаністи чи скрипалі. І це тоді, коли інші країни світу роблять ставку саме на інтелект як основу майбутнього розвитку своєї нації і держави...