Громадську організацію "Комуністи Росії", створену в травні 2009 року, в п'ятницю, 18 грудня, офіційно зареєстрували в міністерстві юстиції. Секретар нової партії з організаційної роботи Руслан Хугаєв одразу похвалився часопису "Коммерсант", що відділення КР відкриті в 46 регіонах країни. Таким чином тепер, крім сивочолої Комуністичної партії Російської Федерації (КПРФ) під орудою Гєннадія Зюганова, російські симпатики Маркса - Енгельса - Лєніна можуть вирушати в світлу путь за комуністичне майбутнє під керівництвом "Комуністів Росії".

Зрештою, інформація про відділення у 46 регіонах цілком може виявитися не порожніми побрехеньками. Хоча часу від створення "Комуністів Росії" минуло й не так багато, організація зажила в Росії гучної слави. Щоправда, достатньо одіозної як на комуністів. Головним ньюс­мейкером КР став лідер "Комуністів Петербурга та Ленінградської області" (КПЛО) Сєргєй Малінковіч. Чоловік явно обрав не ту професію: замість того, щоб закликати народ на барикади, йому треба було стати шоуменом (хоча хто сказав, що це не одне й те саме?). Ленінградський комуніст "засвітився" швидко і надовго: він проголошував Філіппа Кіркорова "гламурним контрреволюціонером", звинувачував західні футбольні клуби у використанні "мініатюрних установок імпульсного впливу", що придушують психіку суперників зі Східної Європи, а також публічно висловлював акторці Ользі Куріленко презирство через те, що вона "ганебно погодилася грати утриманку ворога радянського народу, диверсанта й убивці Джеймса Бонда". Погодьтеся, повз такі речі спраглі до сенсацій мас­медіа проскочити не можуть. Тож слава комуністів Петербурга та області, а заодно й усіх "Комуністів Росії" множилася, як колорадські жуки в погожу днину.

Головними неофітами, на відміну від пенсійної КПРФ, ставали молоді та освічені. У всіх куточках Росії блимали "аськи" з оповідями про черговий вибрик кумедного петербурзького комуніста. Юнаки та юнки щиро горнулися до веселих "Комуністів Росії", чиї збіговиська вигідно вирізнялися в плані розважальності від занудних мітингів та з'їздів решти політичних партій.

Тим часом деякі російські експерти, досхочу нареготавшись над черговими "приколами" від товариша Малінковіча, почали міркувати над традиційним питанням: "Кому вигідно?". Як виявилося - кремлівській адміністрації. У нинішні кризові часи лівій ідеології в Росії пророкують суттєвий ренесанс. КПРФ, яка зараз зійшла на пси, цілком може знову перетворитися на серйозну силу, що не може не лякати панів Мєдвєдєва та Путіна.

Свого часу Кремль спробував побороти "привид комунізму" в стандартний спосіб, створивши в 2006 році рух "Справедлива Росія", що декларував помірну лівоцентристську позицію. Але там кремлівські вуха стирчали, як Останкінська вежа над Москвою. З одного боку, "Справедлива Росія" на всіх кутках волала, що проти прокремлівської "Єдиної Росії", з іншого - підтримувала мудрого президента, а потім прем'єра Путіна, який цю саму "Єдину Росію" і очолює. Та й комуністи їм начебто симпатичні з ідеологічної точки зору, але два лідера - Зюганов та Міронов - жерлися, аж клапті летіли.

Натомість проект під назвою "Комуністи Росії" можна вважати геніальним PRходом. Немає кращого способу відвернути молодь від якихось ідеалів, ніж спровокувати масовий "стьоб" над ними. Витівки Сєргєя Малінковіча впевнено зміцнювали в масовій свідомості росіян образ "комуніста в стані маразму", що безсумнівно грає на руку "Єдиній Росії", яка в такий оригінальний, зате дієвий спосіб позбавляється останнього серйозного конкурента у вигляді КПРФ та Гєннадія Зюганова. Зрештою, програмна заява КР є найкращим свідченням того, кому вигідні "прикольні лєнінці". Стрижнем заяви є оголошення партії Зюганова неповносправною, тому що вона "чудово вписалася в систему керованої демократії" та перетворилася на "служницю кремлівської адміністрації, якій дозволено лише виступати з дозованою критикою окремих міністрів". Погодьтеся, звучить напрочуд відверто і чітко. І зовсім "не прикольно".