(Продовження. Початок -
у попередніх числах "Пошти")
Нью-Йорк - меґаполіс, в якому, згідно з офіційною статистикою, на площі 789,43 квадратного кілометра проживає 8,2 млн осіб; це найбільш густонаселене місто в США. Місто поділяється на п'ять мікрорайонів (borough), які мають окреме самоврядування: Бронкс, Бруклін, Квінс, Мангеттен, Стейтен Айленд; "центральним" є Мангеттен.
Планування Нью-Йорка дуже зручне. Від довжелезних авеню під прямим кутом відгалужуються вулиці, кожна з яких має свій номер. Тому орієнтуватися дуже легко. Втім, міська архітектура здебільшого не захоплює. Зазвичай, це квартали, збудовані на початку ХХ століття, кількаповерхові будинки з цегли брунатного кольору з вікнами форми, яку в нас чомусь називають "євро". Декору - мінімум. Зате обов'язковий елемент - зовнішні металеві сходи, які мали б забезпечити мешканцям додатковий вихід (наслідок фабричної пожежі на початку ХХ століття, під час якої через брак аварійного виходу живцем згоріло 120 китайських робітників). Тому чотири з п'яти згаданих borough мають брунатно-одноманітний вигляд. У кварталах особняків, мешканці яких полюбляють прикрашати не лише своє житло, а й вирощувати квіти, декоративні кущі й дерева та підтримувати в зразковому порядку прилеглу територію, веселіше. Мангеттен - зовсім інша річ.
Перебуваючи на Бродвеї, Осип Назарук - перший львів'янин, який залишив нотатки про Нью-Йорк, - порівнював себе з "мужиком з гір перед намісництвом у Львові". "Дивлюся я на се місто й не знаю, як його схарактеризувати. Стогін, порох, дим і метушня. Привид велетнів, які на мозок налягають. І маса світла". "Уявіть собі довгий-довгий яр між двома рядами височезних дряпачів хмар, залитий морем світла - так що нічим не найяркіше освітлена церква на Великдень на всеношній. А долом у тім глибокім, як перло яснім, ярі пливуть - зовсім як хвилі Ніаґари, - безконечні маси людей у такій ґлоті й натовпі, як у нас при обносі плащаниці, коли виходять з церкви або входять до неї в часі обходу".
Тож візитівкою міста є хмародери, яких загалом 5671. 48 з них мають висоту понад 200 метрів. Більшість зосереджена в Даунтауні (Downtown, "Нижнє місто" - міський адміністративний, а водночас світовий фінансовий центр). Всі вони були збудовані після Першої світової війни, здебільшого коштом відомих банкірів. Найвідоміший з них - Empire State Building, який відкритий для туристів. На вершині цього хмародера облаштовано оглядовий майданчик, з якого можна зробити пречудові фотографії панорами міста. Оглядовий майданчик є також на даху билдінґу Дженерал Електрик Центру Рокфеллера, про який, однак, знають менше. Фойє цього, збудованого під час Великої Депресії, хмародера прикрашають фрески "Нові фронтири та марш цивілізації" авторства Хосе Марії Серта. На них зображений динамічний і виснажливий процес будови - алегорія цивілізаційного прогресу, в якому задіяні юрби мускулистих робітників, механізми й навіть літаки; на почесних місцях - Авраам Лінкольн і Ральф Емерсон. Ефекту додає стилізація під старі фотографії коричневих відтінків. Розповідають, що Рокфеллер спочатку замовив фрески всесвітньо відомому кубинцеві Дієґо Рів'єрі. Той погодився лише після гарантій повної творчої свободи. Однак, коли одного дня банкір побачив на стелі постать Леніна, терпець йому урвався. Д. Рів'єру звільнили, а Х. Серт та інші замалювали його фрески.
Центром свого міста ньюйоркці вважають Площу часу (Times Square). Назарукові спостереження, безперечно, стосуються цього місця. Так само відома істина про Нью-Йорк як про місто, яке ніколи не спить, стосуються мікрорайону навколо Таймс Сквер. Тут юрба вночі не набагато рідша, мешканці можуть вигулювати своїх песиків о третій ночі, а більшість магазинів і кафе працює цілодобово. Саме на Таймс Сквер ньюйоркці збираються, щоб відзначити Новий рік.
Усе ж найбільше вражає Фінансовий дистрикт на південному краю Даунтауна; далі - океан. Тут можна купити поїздку до Статуї Свободи на катері. Вас також повезуть вздовж Мангеттена і розкажуть історію імпозантного Бруклінського моста й хмародерів на березі - найкраща екскурсія за все моє життя. А якщо ви не бажаєте стояти в черзі або шкодуєте 20 доларів, то можна сісти на безкоштовний паром до Стейтен Айленда; Статую Свободи побачите на віддалі, а чудові краєвиди Мангеттена гарантовані!
Споруди збудованих у міжвоєнний час на Вол Стріт банків мають форму давньогрецьких храмів, а післявоєнні хмародери ідеально припасовані один до одного. Тут туристів охоплює настрій ейфорії й хочеться кричати "ура!". Втім, деяких "мужиків з гір", словами О. Назарука, це пригнічує, а іноді й спонукає карколомну реакцію. Про що, між іншим, свідчить трагічна історія веж-близнюків Світового торгового центру. Зараз у Нью-Йорку більшість туристів передовсім відвідують це місце, яке тепер називають Ground Zero (армійський сленг, означає зруйнований вибухом сайт; термін вперше вжито 1946 р. для означення зруйнованої атомним вибухом Хіросіми). Поряд стоїть зовсім невеличка (особливо в порівнянні з сусідніми хмародерами) церква св. Павла, яка під час трагедії дивом залишилася неушкодженою, як і невеличкий церковний цвинтар XVIII ст. біля неї. Церква стала головним об'єктом паломництва та скорботи. Хоча будівельні роботи в розпалі, дивитися тут нічого. Після довгих дискусій вежі вирішили не відновлювати, а збудувати комплекс хмародерів на чолі з Вежею Свободи та величних водоспадів на місцях веж-близнюків.
А навколо вирує життя. Поряд з парканом будівельного майданчика головного об'єкта громадської скорботи у США розміщений супермаркет "XXI століття" (XXI Century), де юрби стоять у чергах за одягом від відомих дизайнерів за просто смішні ціни.
(Продовження -
в наступному числі "Пошти")
