Європа планує створити спільні збройні сили на противагу США та Китаю

На саміті Європейського Союзу, що починається у четвер, 19 листопада, Італія офіційно виступить з пропозицією створення єдиної європейської армії. Про це в інтерв'ю часопису "The Times" повідомив міністр закордонних справ країни Франко Фраттіні.

На думку італійського міністра, зважаючи на прийняття Лісабонського договору, об'єднання збройних сил всіх країн Євросоюзу під спільним командуванням було б цілком логічним. Посилення європейської інтеграції, початок якій було покладено скасуванням митних бар'єрів і створенням єдиної валютної зони, за словами Франко Фраттіні, також відкриває можливість для формування загальної оборонної політики країн­членів ЄС.

Міністр закордонних справ Італії особливо відзначив, що ризик "залишитися не при справах" у Євросоюзу зараз великий, як ніколи. Якщо Сполучені Штати й Китай створять "велику двійку" - стратегічний союз, що замінить Атлантичний альянс Тихоокеанським, то об'єднаній Європі доведеться консолідувати всі свої ресурси, зокрема й оборонні, щоб з нею рахувалися як з одним з головних геополітичних гравців.

На думку італійського міністра, досвід воєнної кампанії НАТО в Афганістані на практиці продемонстрував, що, якби в Євросоюзу була єдина армія, то багато проблем вирішувати було б набагато легше. Зокрема, кожній країні не довелося б скеровувати до Афганістану власну бойову техніку та системи озброєння - замість цього обов'язки щодо постачання дислокованого в Афганістані контингенту були б розподілені між усіма членами Євросоюзу.

Крім того, існування єдиної армії могло б спростити ЄС вирішення організаційних питань зі Сполученими Штатами. Скажімо, питання про відправку в зону конфлікту додаткових військ або амуніції вирішувалося б простіше й швидше, тому що американцям не доводилося б звертатися до кожної країни Євросоюзу окремо. За задумом Італії, у результаті інтеграції збройних сил в об'єднаній Європі мали б бути насамперед сформовані спільні військово­морський флот і військово­повітряні сили.

Зрештою, на сухопутному театрі воєнних дій об'єднаній Європі ніхто не загрожує. Тим більше, що в сучасній війні значно важливішу роль відіграє не класичні піхота та бронетанкові війська, а підрозділи швидкого реагування та аеромобільні підрозділи. А вони в Євросоюзу вже є.

Ще в листопаді 2004 року міністри оборони країн Євросоюзу підписали угоду про формування європейських сил швидкого реагування в складі 10 з'єднань - так званих "бойових груп" - кожне чисельністю близько 1500 військовослужбовців. Першими країнами, які скерували своїх солдатів до спільних "бойових груп", стали Британія та Франція. Крім того, наприкінці того ж року миротворча операція в Боснії перейшла з підпорядкування натовського штабу SFOR під командування європейського контингенту EUFOR. До складу контингенту ввійшов справжній інтернаціонал: британські, голландські, французькі, іспанські, німецькі, італійські, фінські, турецькі й польські солдати. Крім того, улітку 2006 року Європейська комісія погодилася на організацію прикордонної служби швидкого реагування Frontex для боротьби з напливом нелегальних іммігрантів. Першою операцією спільного європейського прикордонного спецназу стала депортація з Канарських островів понад 10 тисяч нелегалів з Північної Африки.

А 20 лютого 2009 року Європейський парламент проголосував за створення Сил швидкого реагування ЄС (SAFE). Вони підпорядковуються винятково Євросоюзу (а не НАТО) й діють за власним статутом. Ще тоді створення Сил швидкого реагування ЄС було сприйнято багатьма європейськими країнами як прояв незалежності від НАТО, як блоку, де занадто велику вагу мають Сполучені Штати.