Але його незаслужено затінюють постаттю Бандери

1 листопада 65 років тому помер сотник Легіону січових стрільців і полковник армії УНР та її начштабу й голова ОУН Андрій Мельник, якому більшість українців скандально відмовляють хоч би у частці тієї шани, котру віддають його головному опонентові Степану Бандері.

Однак Верховна Рада УРСР не проголосувала б 24 червня 1991 року за незалежність нашої країни, якби вояки Української Народної Республіки не змусили більшовиків утворити Українську Радянську Соціалістичну Республіку як пропагандистську противагу УНР. А, своєю чергою, УНР так і не проголосили б самостійною державою, якби у січні 1918го січові стрільці не впоралися із заколотом арсеналівців за планом свого начштабу Мельника.

План цей виявився правильний, попри те, що його розробив не кадровий військовик, а... інженерлісотехнік, який, щоправда, командував у 1914 - 1916 роках сотнею Легіону січових стрільців. Але потрапив тоді у полон до росіян, звідки втік у 1917му до Києва, ледь не загинувши дорогою в хуртовині.

За ці свої поневіряння він помстився російським офіцерам, розробивши ще й розгром двох тисяч тих із них, які хоч і служили гетьману України Скоропадському, однак уже невдовзі планували повернути нашу країну до складу російської держави. Але Мельникові для реалізації свого плану щодо розгрому цих двох тисяч кадрових офіцерів цілком вистачило двох... сотень січових стрільців. А очоливши штаб армії УНР, він ще й спланував звільнення з­під більшовиків Києва, залишити який довелося тому, що тодішнє керівництво Української держави не наважилося воювати ще й із Денікіним.

Відтак 1920 року Мельник став одним із співзасновників Української вiйськової органiзацiї, але відійшов від її діяльності після того, як був розконспірований та ув'язнений на чотири роки поляками. Звільнившись, керував лісництвами глави УГКЦ Андрея Шептицького, але лідер ОУН Євген Коновалець, який був одружений із рідною сестрою дружини Мельника, вмовив його стати своїм заступником.

Тому після загибелі Коновальця від чекістської міни саме Мельник очолив ОУН. Але та невдовзі... розпалася. Бо молодше покоління оунівців, кероване Степаном Бандерою, вважало себе більш революційним, аніж попереднє. Та хоч Мельник і його соратники й справді поводилися з гітлерівцями обережніше, аніж бандерівці, однак мельниківці теж гинули в гітлерівських катівнях, а також створювали одні з перших загонів Української повстанської армії. Щоправда, бандерівці насильно приєднали їх до своєї УПА. А Мельник був ув'язнений ними в концтаборі.

Радше, саме тому в пам'яті народній більше сліду залишив не він, а його опонент Бандера. Тим не менш, Мельник керував однією з двох ОУН і після Другої світової війни - аж до 1 листопада 1964 року, коли він помер у Люксембурзі, де його й поховали.