Все про улюблений фрукт, який росте, плодоносить і стає соком на Львівщині

Із настанням сезону дощів, коли день стає щораз коротшим і холоднішим, хочеться чимось потішити тіло й душу. В пригоді, звісно, стають різні засоби. Яблука ж як доступний усім фрукт - також у переліку рятівних засобів від осінньої депресії. І не лише через вітаміни, яких у ньому справді багато, а й через сонячний вигляд, медовий аромат, а також універсальність для застосування у кулінарії. Ми вирішили дізнатись, як "живеться" сьогодні яблукам у нашій області - який урожай, чи достатньо садів, де можна купити саджанці і скільки вони коштують, де здають яблука і за якою ціною, яка вартість фруктів на ринках і в магазинах? А заодно відвідали підприємство, де яблука перетворюють на соки і пюре. Загалом "яблучний" вояж видався доволі соковитим і пізнавальним.

Уже впродовж кількох років восени при в'їзді до Городка можна побачити багато фур, вщерть наповнених яблуками. Іноді підрахунок машин давав навіть цифру 100, іноді менше, але не надто. Якщо кількість автомобілів помножити на тонни яблук, якими ці транспортні засоби наповнені, то виходить чималий урожай улюбленого фрукта українців. Городківчани вже й не дивуються: увесь цей вантаж - для місцевого заготівельного пункту, фірми з виробництва концентрованих соків, ТзОВ "Яблуневий дар". До речі, сьогодні підприємство стало одним з найбільших в Україні у своїй галузі. З Городка ми і розпочнемо нашу яблучну церемонію.

Надворі мрячить легенький дощик, директор підприємства Людмила Латишева веде нас у цехи. Розповідає про тонкощі технології переробки, показує контейнери зі жмихом (це те, що залишається з фруктів, коли з них вичавлять усю користь) і величезні ємкості з соком, густина якого на вигляд радше нагадує мед.

"Яблука до нас привозять переважно із Закарпатської області, - каже пані Латишева. - Це загалом приблизно 95 відсотків від усієї кількості фруктів, що до нас потрапляє. Виробничі потужності підприємства дозволяють щоденно приймати 600800 тонн сировини. Але все залежить від погоди. У дощ соковитого фрукта привозять менше, у сніг (як ото нещодавно) - їх узагалі нема".

За словами директора, ціни за яблука для місцевих і немісцевих постачальників дещо відрізняються: 38 копійок за 1 кілограм для місцевих і 42 копійки - для приїжджих (додають витрати на бензин). Отож, мішок яблук коштує приблизно 1618 гривень. Приміром, водії КамАЗів (із місткістю 2025 тонн) отримують за свій вантаж у середньому по 10 тисяч гривень.

Підходжу до одного з водіїв. Очі заспані, ночував у кабіні вантажівки. Його черга ось­ось підійде. Олексій - фермер, привіз яблука з­під Ужгорода. "Осінні яблучка швидко втрачають смак і вигляд, - каже він. - Треба поспішати збути їх. Тут платять по 42 копійки за кілограм. Я пригнав чотири машини. Нібито велику суму маю отримати. Але тепер віднімемо витрати на дорогу, які "з'їдають" дуже багато, потім належить розрахуватись із робітниками (які збирали яблука), придбати отрутохімікати, добрива для дерев. Так що все не так захмарно із заробітками, але гріх нарікати - жити можна".

Поки ми розмовляли, когорта інших водіїв, які курили неподалік, помітно пожвавилась, і найбільш охочі спілкуватись "з пресою" підійшли ближче. "Я не їхав спеціально здавати яблука, - розговорився один з них, Петро. - Задумав собі цю справу, коли проїжджав цим маршрутом. Просто купив яблука дорогою, в селян. Здав і далі їду. А пальне не моє, відповідно, добре заробив".

"Сорт не має значення. Для промислової переробки це не важливо", - приєднується до бесіди ще один водій. Тарас Семенович - "яблучник" із великим стажем. Він каже, що 2009й рік - яблучний, порівняно з минулими. Нівроку вродили такі сорти, як слава переможцям, макінтош, семеринка.

"Так, справді, цьогоріч яблук чимало, - коментувала нам пізніше директор "Яблуневого дару" пані Латишева. - Зазначу, що два роки тому теж спостерігався подібний наплив сировини, але у нас тоді на заводі були менші потужності".

Цікаво, що яблука з кузовів автомобілів на "Яблуневому дарі" зсипаютьскидаютьзливають струменями води. Доволі мальовниче, треба сказати, видовище. Тим паче, що все це відбувається просто неба. Відтак яблука потрапляють у так звані бункери, потім їх дроблять, перебирають, давлять, пастеризують, відтак з'являється концентрований сік. До речі, на цьому підприємстві, крім яблучного, виготовляють ще смородиновий, вишневий, журавлиний соки, а також фруктові сиропи та пюре. Однак, слід наголосити, завод постійно відчуває брак сировини, оскільки "на жаль, люди мало займаються садівництвом".

Цей факт підтвердили нам також і в управлінні агропромислового розвитку Львівської ОДА, і в помологічно­ампелографічній інспекції (структура контролює якість насіння і садивного матеріалу). "Щеп яблунь, тобто садивного матеріалу у Львівській області вистачає. Але господарства не в змозі продавати всі саджанці, оскільки нині закладають дуже мало промислових садів, - пояснив агроном відділу інспекції Павло Клуб. - Тож деревця з року в рік залишаються непроданими".

Агроном наголошує, що на Львівщині є тільки чотири агрофірми, що мають паспорти на виробництво і реалізацію садивного матеріалу яблунь (два - у Кам'янка­Бузькому, по одному - у Мостиському і Старосамбірському районах). Тож, якщо і купувати молоді яблуньки, груші чи сливи, то тільки у цих господарств або їхнього виробництва на спеціалізованих ярмарках. Разом з тим, за словами Павла Клуба, є чимало незареєстрованих фірм, які займаються садівництвом. "Держава сьогодні дає дотації тим, хто готовий закладати сад, - веде далі Павло Клуб. - Для початку господарям слід виробити проектнокошторисну документацію. І, ясна річ, треба мати земельну ділянку під майбутній сад".

Як зазначив пан Клуб, у торгівельній мережі Львівщини, більшість яблук привозні - переважно з Польщі. Пояснюється це все тією ж причиною - мало садів.

У відділі рослинництва управління АПР ми отримали статистичну інформацію про те, скільки ж усе­таки гектарів в області відведено під сади. Отож, минулого року у всіх категоріях господарств було понад 13 тисяч га плодоягідних культур. З них під яблуні відведено 7643 га. Цікаво, що основна частка садів належить приватному сектору, тобто не підприємствам. Сільськогосподарські підприємства збирали яблука лише з 824 га. Та й урожайність, як зазначив нам спеціаліст відділу рослинництва Мирон Тесля, невисока -
47 центнерів з гектара.

На жаль, статистика невблаганна: ситуація у садівництві Львівщини нині невтішна. Дається взнаки перервана традиція. Адже скільки молодих садів пішло під сокиру в роки їх тотального винищення радянськими горемічурінами! Відтак і досвідчені садівники не зуміли передати свій досвід дітям.

Однак надто згущувати фарби теж не варто. Український ґазда далі живе за принципом: побудувати дім, народити сина, посадити сад.

Отож, для повноти картини ми завітали ще й на осінній ярмарок садівників­городників, який щорічно відбувається на вулиці Глибокій у Львові і триває кілька днів. Цього року, як і минулими, найбільший попит і ажіотаж на ярмарку викликали аграрії з Неслухова Кам'янка­Бузького району, де вже майже півстоліття діє Львівська дослідна станція садівництва.

Саджанці неслухівських ґазд мають паспорт, про який ми згадували вище, і випробувану роками репутацію.

Але базар є базар. "Ви до цих не підходьте, там дерева хорують на "рак", краще онтутечки гляньте", - шептунів на львівському ярмарку ніколи не бракувало. Проте ми вже інформаційно підковані й тепер знаємо, "що й по скільки". До речі, про ціни. Середня вартість щеп яблуньок цього року - 1020 гривень. Ніби й недорого. Що ж зупиняє фермерів?..

А взагаліто статтю про яблука червоні, яблука доспілі пасувало би завершити якось лірично. Наприклад, придбати на ярмарку кілька добротних саджанців. Посадити їх, дочекатися цвітіння і плодів. Тільки шкода, що у мене землі для саду обмаль. Може, тоді переробні заводи Львівщини не мусили б чекати на яблука аж із Закарпаття?...