Солодощі люблять не лише діти, а, мабуть, усі. Часто навіть дорослим важко відмовитися від ласощів, незважаючи на те, що вони можуть "зіпсувати" фігуру.

Якщо дуже хочеться солодкого, Наталя Петришин, завідувач технологічного відділення Львівського державного коледжу харчової промисловості, радить їсти зефір та мармелад. Ці солодощі є низькокалорійними і містять поживні речовини. Скажімо, 100 г зефіру мають таку ж калорійність, як і 100 г чорного хліба.

Зефір, як розповіла Наталя Петришин, виготовляють із фруктового пюре, цукру та яєчного білка, щоб він мав пухку структуру. Для закріплення дрібнопористої пінистої структури використовують агароцукровий сироп (агар - желювальна речовина, яку отримують з морських водоростей). Для виробництва зефіру використовують яблучне пюре, пектин цитрусовий тощо.

"Зефір належить до продуктів, які можна збагачувати вітамінами, мікроелементами, іншими поживними речовинами. Крім того, для виробництва цих ласощів можуть використовувати замість цукру цукрозамінники, тож зефір можуть споживати навіть ті, кому не можна їсти багато солодкого, - каже Наталя Зеновіївна. - 100 г зефіру містить 73,44 - 85,1 г вуглеводів, 0,72 - 2,43 - білків, 0,03-0,04 г жирів. Енергетична цінність зефіру - 321-399 ккал".

Різновидів зефіру є багато: традиційний рожевий та білий, зефір з добавками мармеладу в середині. Також на прилавках можна знайти ванільний, яблучний (ароматизований корицею), малиновий (з малинового пюре), цитрусовий (з подрібнених плодів лимона або апельсина).

Аби обрати якісний зефір, слід звернути увагу на його зовнішній вигляд. Він повинен мати чіткий рифлений малюнок, бути рівномірно посипаним цукровою пудрою; структура повинна бути дрібнопористою, рівномірною, мати пухку консистенцію, легко ламатися; смак і запах повинні бути приємними, без сторонніх домішок.

"Зефір, як і багато ласощів, продають на вагу, без будь-якої інформації про продукт. І щоб довідатися, з чого його виготовили, треба питати у продавця, який не завжди хоче відповідати на запитання покупців", - обурюється Наталя Петришин.

Ще одним улюбленим смаколиком є мармелад. "Мармелад - це кондитерський виріб, який отримують зі желейного пюре і цукру (фруктово-ягідний мармелад), або водного розчину желейних речовин з цукром і патокою (желейний мармелад). Залежно від використаної сировини і способу приготування, мармелад поділяють на фруктово-ягідний, желейний, желейно-фруктовий і жувальний", - говорить завідувач технологічного відділення. Один з цінних складників, які є у мармеладі, - пектин. Це натуральна речовина, яку отримують з яблучних вичавок, цитрусових шкуринок, жмиху буряка. Пектин зв'язує і виводить солі важких металів і радіонукліди, регулює рівень холестерину, має низьких глікемічний індекс. Чим вище значення глікемічного індексу, тим швидше зростає цукор у крові після вживання певного виду їжі. Завдяки пектиновим речовинам мармелад використовують у дієтичному харчуванні.

Основною сировиною для виробництва фруктово-ягідного мармеладу є яблучне пюре і цукор-пісок. Для цих ласощів використовують тільки конкретні види яблук зимових сортів Антонівка, Пепінка, Ренет, які можуть утворювати міцне желе.

Желейний мармелад виготовляють з цукру-піску, желювальних речовин (агару - отримують з багряних морських водоростей Білого моря; агароїду - одержують з водоростей філофора, які ростуть у Чорному морі; пектин тощо), патоки, а також кислоти, ароматизаторів. У процесі виготовлення мармеладу важливим є процес промивання агару, в іншому випадку продукт матиме запах йоду.

Любителям цього виду солодощів співрозмовниця радить при купівлі звертати увагу на форму. Вона має бути з чіткими контурами, без деформації. Мармелад можуть продавати у вигляді рулету, дольок фруктів іншої форми. Поверхня желейного мармеладу має бути посипана цукром-піском, фруктово-ягідний та желейно-фруктовий мармелад повинен мати тонкокристалічну скоринку, а поверхня желейного і желейно-фруктового на желатині буває глянцевою і посипаною какао-порошком. Термін придатності вагового мармеладу - не більше 15 діб, желейного - 2 місяці, діабетичного - місяць.