Учора в Угорщині відзначили 53ті роковини революції 1956 року і 20ту річницю проголошення Третьої Угорської республіки

Скрутні економічні часи не могли не відобразитися і на вшануванні цих пам'ятних для всіх угорців дат. Якогось масштабного відзначення роковин антирадянського повстання не відбулося. На проведення урочистих заходів уряд виділив удвічі менше коштів, ніж минулого року.

Запекла політична конфронтація у країні, помножена на економічні негаразди, відвертає погляди громадян від подій 1956 року. В рамках святкування все ж відбулися мітинги та демонстрації, а поліція навіть готувалася до виступів екстремістів, як це було, наприклад, у 2006 році - якраз на 50ту річницю антикомуністичної революції в Будапешті.

Саме повстання розпочалося маршем протесту студентів та представників інтелігенції в Будапешті. Молоді ентузіасти вирішили вручити свої вимоги - так звані 16 пунктів - уряду. Серед вимог, зокрема, були: негайне виведення з Угорщини радянських військ; обрання нового уряду на чолі з Імре Надьомом; демократичні вибори до Державних зборів на багатопартійній основі; проведення економічних реформ, реорганізація промисловості та сільського господарства і забезпечення права робітників на страйки; демонтаж монумента Сталіну і зведення на його місці пам'ятника героям визвольної боротьби 1848 - 1849 років. Бурхливий сплеск демократичнопатріотичного настрою було придушено силами радянських військ спільно із військами органів національної безпеки Угорщини. Попри те, що революція зазнала краху, вона пришвидшила процес падіння комуністичного режиму в Європі. Її наслідком стала масова еміграція угорців (близько 200 тисяч стали біженцями) та демарш наляканих інтелектуалів із європейських комуністичних структур. Політичним ж підсумком тих далеких подій було ухвалення резолюції на ХІ сесії Генасамблеї ООН, згідно з якою СРСР засуджувався за "порушення політичної незалежності Угорщини". Однак реальних наслідків для винуватців придушення повстання цей документ не мав.

Водночас варто наголосити, що 20ті роковини офіційного падіння комуністичного режиму в Угорщині, які теж припадають на сьогодні, затьмарені глобальною фінансовою та економічною кризою. "Причина цієї кризи не криється у невдачі чи якомунебудь професійному нерозумінні, а в проблемах характеру, особливо в США та Західній Європі. Гроші було вкрадено, а не просто ними "неправильно керували". Інвестиції були не просто поганими, а неприйнятно ризикованими. Моральний стан лідерів бізнесу призвів до кризи, і серед цих лідерів немає країн Центральної Європи", - констатує Віктор Орбан, колишній прем'єр­міністр Угорщини в 1998 - 2002 роках, тепер - лідер опозиційної Угорської громадянської партії. Правдивість його слів підтверджує те, що багато хто з людей старшого покоління із сумом констатує, що не про таку "єдність" мріяли учасники подій в Угорщині восени 1956 року. Глибока політична конфронтація, яка панує в угорському суспільстві сьогодні, породжує настрої розчарування. Поточна ситуація в країні змушує її громадян сумніватися в доцільності обраного політичного курсу. Чинний прем'єр­міністр, соціаліст Гордон Байної пояснює таку ситуацію процвітанням політиканства в Угорщині. На його думку, громадяни країни не винні в тому, що не можуть належним чином скористатися з переваг демократії - винні керівники держави. Гордон Байної додає, що, на жаль, в його країні домінують вузькополітичні інтереси над загальносуспільними. Таким чином, Угорщина сьогодні прагне єдності, можливо, саме тієї єдності, яку вона вже продемонструвала перед лицем ворога у 1956 році.