Початок останнього кварталу, коли, зазвичай, підбивають підсумки не тільки попереднього періоду, але й роблять певні прогнозні розрахунки на закінчення року в цілому, засвідчив чергові парадокси кризи в Україні. Адже, судячи з усього, вітчизняна банківська система, на порятунок якої фактично кинули всі зусилля держави, точніше, її головного фінансового регулятора - НБУ, не тільки успішно впоралася із загрозою обвалу, а й стала чи не найприбутковішою галуззю економіки.

У цілому, а це може підтвердити елементарний аналіз розвитку подій у цій специфічній сфері, щоб довести потужний банк до банкрутства, потрібні титанічні зусилля. Особливо враховуючи його інтегрованість до загальної фінансової системи із її безліччю і різноплановістю зв'язків. Безперечно, можна вчинити простіше - приміром, вивести із фінустанови грошову масу з усіх рахунків клієнтів. Та для цього потрібні певні умови та можливості.

Утім, такі приклади у кризовій історії банків теж є. Майже у всіх фінустановах, де запроваджено тимчасову адміністрацію, або тих, що націоналізовані урядом, чомусь зауважували абсолютну відсутність коштів, а видачу тих, що залишалися, як правило, обмежували.

Однак куди цікавішим є те, як банки заробляють під час кризи, під супровід повідомлень про катастрофічні збитки комерційних фінустанов.

Експерти банківської сфери констатують: для України вже стала традиційною ситуація, коли розхитується курсовий маятник, мешканці починають активно скуповувати або навпаки - продавати валюту. Далі зростають обсяги операцій на готівковому ринку. Відтак росте заробіток банків на валютно­обмінних операціях. А бізнесструктури реагують на курсові стрибки значно кволіше, бо обмежені у вільних коштах.

Офіційна статистика фіксує такий стан речей. У липні обсяг валюти, проданої банками на готівковому ринку, порівняно із червнем, зріс у 1,5 раза - 2,54 млрд дол. А торги на міжбанківській валютній біржі зросли лише на 14%, хоча до чималої суми - понад 12 млрд дол.

У серпні, коли долар подорожчав ще на 6,2% - до 8,5 грн/дол., тенденція тривала. Населення конвертувало для себе ще 2,1 млрд іноготівки. Поза тим, обсяг торгів на міжбанку впав до 10,9 млрд.

Але, крім курсової гри, додатковим доходам комерційних установ сприяв і Нацбанк. У липні він вдався до доларових інтервенцій без обмежень на купівлю за курсом, наближеним до 7,65 грн/дол. Сума, викинута на торги, становила 500 млн "зелених". Згодом левову частку перепродали за значно вищим курсом: 7,90 - 8 грн/дол.

У серпні НБУ продав 262 млн дол. для потреб готівкового ринку на погашення валютних кредитів населення. Банки, продаючи цю валюту із маржею у 2%, заробили на цьому понад 40 млн грн. Процедура, як у відомому анекдоті: "Син питає татка­банкіра, на чому той заробляє гроші.

- Візьми у холодильнику шмат сала, - каже батько.

Син приніс.

- А тепер поклади його назад.

- ?

- Бачиш, - веде своє батько, - а пальці то масні...

За офіційною статистикою, зростання доходів від торговельних операцій не дозволило банкам завершити минулий квартал із "плюсами". За підсумками серпня, їхні сукупні збитки становили 2,1 млрд грн.

Звісно, це не реальні втрати, а, радше, недоотримані доходи, зокрема, неповернуті кредити. Однак, навіть відтермінувавши кредит, банк не програє. Крім того, що позику доведеться погасити, банк отримає кредитні відсотки: чим довше кредит повертають, тим більше доведеться платити.

А якщо банку стане геть сутужно, то боргові "активи" банкрута може викупити держава й НБУ допоможе рефінансуванням.

Щодо недоотриманих доходів, то слід зазначити, що банки, згідно із розпорядженням НБУ, мають відраховувати кошти у резервний фонд. Лише у серпні такі відрахування становили
6 млрд грн. Проте трактувати ці відрахування за збитки не варто. Просто вкладники матимуть більше шансів, що їхні гроші хтось "не заникає".

Намагання банкірів "зрубати грошенят" засвідчує тенденцію, започатковану НБУ ще минулого року. Ексзаступник голови Нацбанку Олександр Савченко, йдучи у відставку, назвав суму, зароблену комерцбанками на різниці між курсовими інтервенціями НБУ та курсом реального продажу валюти. Загальновідомий факт: більшість у 40 млрд грн, рефінансованих Нацбанком для підтримки банків на початку кризи, комерційні фін­установи кинули на купівлю валюти. Із листопада 2008го НБУ продавав долар на 45% нижче ринкового курсу, сподіваючись збити вартість валюти. Це обернулося зростанням кількості угод купівліпродажу валюти із відверто спекулятивним підґрунтям. Наслідок - на кінець року долар впритул наблизився до позначки у 10 грн/дол.

Голова НБУ Володимир Стельмах тоді звинуватив фінустанови та населення, хоча можливості у грі між банками та обивателем - не до порівняння.

Відбувалося це на тлі зменшення валютних надходжень у країну від експорту продукції, сплат банками та компаніями зобов'язань за зовнішніми запозиченнями тощо. А після рейдерської атаки на "Промінвестбанк" почалося масове переведення гривневих депозитів громадян у готівкові долари та євро. На готівковому ринку відчулася нестача валюти.

Хоча відомий фінансист Ерик Нейман каже, що акція із обвалом гривні спланована іноземними спекулянтами. Мовляв, чимало інвесторів придбали в Україні нерухомість, цінні папери, землю. Із початком світової кризи, доки гривня ще трималася на рівні 5 - 5,1 грн/ дол., вони почали продавати свої активи, а отримані гроші від­разу переводили у долари. За даними НБУ, у четвертому кварталі 2008го відтік капіталу з України
6 млрд дол. Хоча, враховуючи масштаби гри, реальний відтік становив лише минулого року не менше
23 млрд дол.

А цьогорічні примхи гривні пояснюють іншими причинами. Тепер дестабілізатором на валютному ринку стали і населення, і банки, і компанії із грошовими ресурсами. Просто криза додала кілька валютних курсів - офіційний, середньовиважений, міжбанківській, готівковий, курс інтервенцій Нацбанку і навіть курс "чорного" ринку. Різниця між ними - від 20 до 50 коп. Чом не грати?

Після гучних скандалів Нацбанк нарешті запровадив нову схему проведення валютних аукціонів, що виключає спекуляції, точніше робить їх невигідними. Банки визначають курс, за яким купуватимуть валюту, регулятор продає її тим, хто пропонує найвищий курс. Певний вплив на загальну ситуацію такі кроки мають. Інша справа - чи надовго?

Упродовж травнялипня на валютному ринку панував штиль. Курс стабілізувався на 7,7 - 7,8 (готівковий у межах 8 із незначними відхиленнями). Дехто пояснює це ефективною курсовою політикою НБУ. Мовляв, весь 2009 рік Нацбанк проводив регулярні валютні інтервенції (продав понад 8 млрд дол.) на міжбанку, влаштував понад 50 цільових аукціонів для позичальників серед населення.

Банкіри, своєю чергою, вказують на інші причини: насамперед, на падіння попиту на валюту серед населення за відсутності коштів на її купівлю. Банки теж продали НБУ свої валютні резерви, аби відповідати новим нормативам відкритої валютної позиції, затвердженої Нацбанком. Але це - штучно створене становище.

Майбутні курсові зміни майже повністю залежать від сподівань населення та бізнесу на майбутню вартість гривні. А це рівняння із багатьма невідомими. Економіка перейшла від фіксованого до плаваючого курсу. Відтак на вартість гривні впливає чимало чинників, серед них і спекулятивний. Аналітики кажуть, що Нацбанк відмовився від фіксованого курсу гривні не випадково: для того, аби утримувати його стабільним, НБУ, насамперед, не вистачило б резервів.

А щодо валютних спекуляцій, то, як стверджують експерти, гривня стане менш залежною від них за умови встановлення єдиного курсу валют. Курс стабілізується і якщо Нацбанк надалі регулярно продаватиме валюту банкам. Причому намагаючись задовольнити всі заявки.