Сотні прочан приїжджають до Глинян і зазнають ласки чудесного видужання. За три роки тут відбулося майже три тисячі зцілень

...Дорога до містечка Глиняни виявилась нелегкою. Тиснява і некомфортабельність у салоні автобуса змусили замислитися над метою моєї подорожі. Однак, відвідавши святі місця, зрозуміла, що про таке не лише варто знати, це потрібно бачити.

Дорогою до храму Успіння Пресвятої Богородиці мене супроводжував отець Дмитро Майкут. Уже впродовж багатьох років на його очах відбувається щось неймовірне, але пояснює це він завжди однаково: "Все в руках Божих".

"Існування дерев'яного храму Успіння Пресвятої Богородиці в Глинянах, - розповідає отець Дмитро, - документально підтверджується в другій половині XVI ст. і в першій половині XVII ст. Науковці датують вівтарну та центральну частини храму XV століттям. Два рази храм добудовували і 1749 року його почали вважати як новозбудований".

У письмовому переданні мешканця Глинян Стефана Гроностальського, згадується про походження чудодійної ікони. Відомо, що в 1648 році гетьман Богдан Хмельницький відвідав храм і подарував образ Розп'яття Ісуса Христа. Вік цієї ікони перевищував би сьогодні триста п'ятдесят років. Натомість фахівціреставратори за стилістичними та технічними особливостями датують запрестольну ікону Христового Розп'яття кінцем XVII століття, отже, їй трохи більше двохсот років.

"Храм пережив дві великі пожежі, - розповідає отець. - У 1886 році за нез'ясованих причин Глиняни палали. Цілковито згоріло все передмістя, проте храм Успіння Святої Богородиці залишився недоторканим, Боже провидіння заступилося за нього. За переказами, під час пожежі, коли вогонь доходив до стін церкви, над куполом з'явилася постать Божої Матері у голубій сукні з рожевим відтінком і розвела руки в сторони". Так храм було врятовано.

Проте з часом церкву визнали аварійною і зачинили на кілька десятків років.

Отець Дмитро Майкут розповів і про чудодійність образу Святого Розп'яття. "На Святвечір, 6 січня 1936 року, десь біля п'ятої години вечора, діти побачили вогонь у вівтарній частині храму. Селяни позбігалися, відчинили стару церкву і завмерли. На старому образі знизу доверху, а потім зверху донизу проходило ясно­жовте сяйво. За три дні образ обновився, на ньому навіть з'явилася позолота".

Матеріали комісії та очевидців передали до Рима. Святіший о. Пій на прохання митрополита Андрея Шептицького надав грамоту про п'ять відпустів у цьому храмі.

Сотні прочан приїжджають до чудесного оновленого образу Розп'яття Ісуса Христа й оздоровлюються, навіть у притворі храму зцілені люди залишають милиці.

Отець Дмитро свято вірить у велику силу молитви й освяченої води. Навіть розробив певну методику, за допомогою якої люди оздоровлюються від найнебезпечніших недуг.

"Я завжди кажу: діагностуємо людину молитвою, розповідає отець. - Коли ми працюємо зі святою водою, то бачимо надзвичайно великі Божі ласки: люди зцілюються, стають повноцінними, здоровими. Сьогодні ми маємо унікальні результати, особливо з неврології. Успішно лікуємо глибоку депресію, остеохондрози, поліартрити, відкладення солей, епілепсії, судороги та різні неврологічні хвороби. Особливо вдалою є праця з маленькими дітьми. Бачимо, що силою молитви та освяченої води можна зупиняти таку важку недугу, як розвиток ракових пухлин. Тут ми маємо власні приклади, коли рак зникав повністю"

Отець також зазначає, що в цих явищах немає великої загадки. Ми лише рекомендуємо людям вірити у Божу таємницю, вірити у те, що Бог не покинув людину, він завжди з нею поруч, а найбільше в тяжких хвилинах її життя. І тому ця освячена вода має надзвичайно велику силу, щоб людина відчула Божу опіку.

"Людина не повинна мати сумніву, що з нею якась біда трапилася випадково. Все відбувається закономірно", - вважає
о. Дмитро.

Не менш загадковою у Глинянах є і нова церква Святого Миколая, збудована у 1984 році. Цей храм відомий своїми фресками. На відміну від ікони Розп'яття Ісуса Христа, походження і автор якої невідомі, внутрішні розписи церкви Святого Миколая датовані 1932 - 1934 роками та виконані відомим художником Северином Борачеком. Його стиль вирізняється оригінальністю, а от фарби виготовлені з природних компонентів - яєць та молока. З цілісною роботою митця можна ознайомитись лише в Глинянах, оскільки в інших місцях залишилися лише фрагменти розпису.

У складні комуністичні часи, 1962 року, храм зачинили, спустошили, вирізали вікна. Спочатку там був склад, потім почали розводити нутрій. В атеїстичних ватажків навіть з'явилася думка зробити у приміщенні церкви кінозал чи спортзал, проте громада не дозволила.

З часом настінний розпис у храмі втратив свою насиченість. Храм нагадував велику пустку, проте навіть тоді Божа благодать не покидала його.

У 1989 році церкву Святого Миколая знову відкрили. Перш ніж розпочати богослужіння, парафіяни змушені були прикласти чимало зусиль: виносили сміття, викорчовували дерева, які вже встигли вкоренитись у підлогу церкви, мили приміщення. Великого відновлення потребувало і церковне подвір'я.

Але вже 30 січня 1989 року під куполом храму святого Миколая звучав церковний спів. Святу літургію правив о. Василь Костів.

Зі середини 90х років у храмі почали відбуватися дивні речі. Здавалося, що фрески почали самовідновлюватися. З кінця 1999 року на стінах храму з'явилися наче водяні знаки - лавровий вінок, усередині якого розміщений хрест (сьогодні таких хрестів вже шість).

Науковці й досі б'ються у здогадах про появу дивних розписів на стінах. Існують версії, що Северин Борачек, малюючи фрески, використовував особливі технології. А можливо, до того, на стінах були якісь розписи? Ще й досі ніхто не може дійти спільної думки. Але ті, хто має віру, без найменшого сумніву вбачають у цьому руку Господа.