Медики твердять: у перші два місяці навчання 60% першачків втрачають вагу, ще у 20% відбуваються серйозні зміни зі здоров’ям

Вишиванки, банти, квіти, піднесений настрій, перший дзвінок - це вже вчорашній день. Попереду - шкільні будні, які можуть породити чимало проблем, якщо не допомогти дітям, особливо першачкам, правильно увійти в них. Адже нові умови, вимоги, середовище, режим, інший вид занять, як кажуть психологи, викликають у дітей, навіть добре підготовлених до школи, стрес, який до того ж нашаровується на чергову вікову кризу (перша криза у дітей настає приблизно в рік, друга - у три, третя - у 67 років). Це наступна сходинка, на яку дитина піднімається у своєму розвитку. Вона перебуває у психічному напруженні. І школа може ту кризу поглибити. Діти стають капризними, дратівливими, відмовляються робити те, чим раніше займалися залюбки, частіше хворіють. Медики помітили, що у перші два місяці навчання 60% першачків худнуть, ще у 20% відбуваються серйозні зміни зі здоров'ям. Тож маленьким школярикам потрібна особлива увага не лише вчителя, а й батьків. І якщо педагоги знають, як знайти підхід до дитини, то батьки часто губляться, не розуміючи неадекватної поведінки сина чи доньки. Тож "Пошта" попросила президента Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігоря Корнієнка розповісти, як допомогти дітям подолати ті підводні течії, що чекають на них у школі.

- У нормі дитина звикає до нових шкільних умов від двох до шести місяців, - каже Ігор Олексійович. - Дітей умовно поділяють на три групи. До першої входять учні, які адаптуються до нових умов протягом двох місяців, до другої ті, які освоюються до 6 місяців, а в третій групі діти до кінця року мають труднощі зі засвоєнням програми, конфліктні. Їх ще називають дезадаптованими.

Кожна дитина особлива. І ніхто краще не знає її, ніж батьки. Саме їхнє знання свого чада, спостереження за його поведінкою, розуміння тих змін, що відбуваються з ним, і допоможуть малюкам адаптуватися до нових умов. Але це відбудеться не за деньдва. Тому варто набратися терпіння.

Саме він, як твердить психолог Корнієнко, прискорить процес адаптації. Хоча у нас до такої вимоги чимало батьків ставляться легковажно. Передусім діти повинні висипатися. Статистика свідчить: у нас не досипають не лише старшокласники, а й учні молодших класів (у середньому 12 години), які повинні спати 11 годин. І нестача сну накопичується, що призводить до зменшення загального тонусу організму. Такі діти частіше хворіють, гірше засвоюють шкільну програму тощо. Першачкам не завадило б поспати 11,5 години і вдень, після школи, щоб відновити сили.

Усі без винятку школярі повинні відпочивати, найменші - 2,53 години. Але не за комп'ютерними іграми чи біля телевізора, а на свіжому повітрі, у рухливих іграх. Батьки часто скаржаться, що син чи донька походили місяць у школу й захворіли. А занедужали тому, що було перенавантаження, а не було розрядки.

- Дітей, які пішли у перший клас, - каже Ігор Олексійович, - бажано не залишати на продовжену  групу, а якщо  залишати, то лише на однудві години, щоб  вони зробили уроки. Таким дітям важко цілий день  перебувати  в одних умовах, це породжує у них тривожність. Їм потрібна зміна середовища.

Якщо син чи донька хочуть узяти до школи улюблену іграшку, не варто забороняти. Беручи якусь річ з дому, дитина почувається захищеною, бо це частинка її спокійного домашнього життя. Тільки батьки мають пояснити, що бавитися нею можна лише на перерві.

Батьки повинні розповісти педагогові про особливості своєї дитини. Бо в одних шкільна адаптація проявляється гіперактивністю: вони зриваються під час уроку, кудись біжать, починають говорити, хоча вдома спокійні. Інші навпаки, поводяться занадто тихо: тупо дивляться у вікно чи в зошит. Це сигнал про те, що їхня нервова система  втомилася. Такі діти довше як 1012 хвилин не можуть концентрувати свою увагу. Для них дуже бажана зміна діяльності. Нехай побігають, повеселяться, займуться тим, що найбільше подобається.

Нині цілком здорових дітей майже нема. Якщо дитина має якісь хронічні захворювання, то обов'язково треба поговорити про це з педагогом. Щоб він знав, як правильно знайти індивідуальний підхід до такого учня.

З приходом до школи в усіх дітей змінюється самооцінка, як правило, вона занижується. Інформацію, хто вони такі, малюки отримують від навколишніх. Діти різного віку, хочемо ми цього чи ні, порівнюють себе з іншими. У когось кращий ранець, когось привезли до школи машиною, у когось "крутіший" мобільний телефон тощо. І часто такі порівняння не на користь дитини, вона починає думати про себе гірше, ніж є насправді. У таких випадках дуже важлива увага батьків, і вони повинні діяти правильно: ніколи не порівнювати сина чи доньку з іншими учнями. Не можна говорити:  "Надійка навчилася рахувати, а ти ніяк цього не збагнеш". Це може призвести до заниження самооцінки дитини. Сина чи доньку можна порівнювати лише з ними самими, скажімо, наголосити, що вчора вони ще дуже часто під час написання букв виходили за лінійку, а сьогодні все вийшло набагато краще. І якщо ще трішки постараються, то взагалі будуть молодці.

Ще ось що дуже важливо. Нині доволі часто дітки приходять до школи добре підготовленими: уміють читати, писати, рахувати, а деякі знають не лише рідну мову, а й іноземну. Цього не варто робити. По­перше, такій дитині в школі буде нецікаво. Не раз доводиться чути думку вчителів, що інколи рівень знань таких дітей після закінчення першого класу не підвищується. По­друге, виникає питання: як батьки цього домоглися? Нерідко вони просто змушують дитину вчити букви, читати, писати. А за непослух карають: "Не напишеш три рядочки букв, не подивишся мультика чи залишишся без морозива".  А це  породжує відразу до навчання, школи.

Чимало батьків хочуть, аби їхнє чадо всесторонньо розвивалося. Тож паралельно зі школою прагнуть, аби дитина займалася музикою, вивчала мови, ходила на плавання тощо. Розпочинати додаткові заняття в першому класі, на думку психолога, не варто. Слід вичекати хоч би рік. Якщо діти до школи займалися, скажімо, музикою, вивченням мов, то заняття можна продовжити, але спостерігайте за дитиною - перенавантаження не дадуть користі, лише відіб'ються на здоров'ї. І більше двох додаткових занять втиснути в режим учнів молодших класів просто не вдасться. Втім батьки самі можуть підрахувати, буде в дитини час на інші заняття чи ні. Отже, 11 годин учні молодших класів мають спати, 5 годин вони проведуть у школі, 2 години займе підготовка до уроків, 2,5 години - прогулянка, 1,5 години - на їжу, гігієнічні процедури. На все інше, у тому числі і вкрай необхідне спілкування з батьками, залишається 2 години! А першачкам ще хочеться побавитися з іграшками, подивитися казочку і т. п. 

І ще одне. Скільки б не говорили про шкідливість комп'ютерних ігор, мобільних телефонів, заборонити їх уже не вдасться. Але офтальмологи, невропатологи радять обмежити перебування першокласника біля комп'ютера до однієї години на добу і то з перер­вами. Щодо мобільних телефонів, то не варто купувати дорогих цяцьок учням молодших класів. Як би не запевняли представники компаній­виробників у їхній безпечності, вони таки дітям не бажані і з огляду на їхнє здоров'я, і з огляду додаткового стресу, якому піддасться дитина, коли мобілку в неї вкрадуть чи вона її просто загубить. Якщо вони вже є у дітей і батьки хочуть у такий спосіб контролювати своє чадо, знати, що з ним відбувається, тоді слід навчити правильно ними користуватися. Коли син чи донька набирає номер, не треба прикладати телефон до вуха, поки йдуть гудки. Не можна носити його в кишеньці на грудях, біля серця, а також у кишенях штанів.