Із 25 до 28 серпня цього року у Львові тривала Всеукраїнська піша проща до Святоуспенської Унівської лаври зі Святою Літургією у храмі Св. Архістратига Михаїла, присвячена 20й річниці виходу з підпілля УГКЦ. Скріпивши свої сили Святим Причастям та отримавши Боже благословення, процесія вирушила вулицями Львова пішою ходою. У церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці прочани мали першу науку. Друга зупинка була у селі Чишки, де після науки та молитви нас люб'язно, з притаманною українською гостинністю, на подвір'ї біля церкви пригощали смачним обідом місцеві господині. З радісним вигуком "дякуємо!" ми вирушили далі, разом із священиками і монахинями. Дорогою нас радо вітали жителі села християнським привітанням:

- Слава Ісусу Христу!

Це було щось надзвичайне! Словами не передати, а треба відчути серцем і душею... У 14й групі йшли "Привітні антіохійці", в якій п. Наталя, катехитка, вела цікаву бесіду з молоддю на природі, в полі просто неба. Мене вразила одна її фраза:

- Хочеш змінити світ? Зміни себе!

У 15й групі йшли "Милосердні ефесяни" із Сихова, а серед них, незважаючи на свої 70 років, струнка і привітна Надія Юренц, яка звірилась мені: "Якби ви знали як добре я тут почуваю себе. До речі, не вживаю ані ліків, ані спиртного, а їм, п'ю все натуральне, багато молюся, тому й не хворію..."

Слухаючи її, подумав собі, що власне кожен з нас має починати з себе, спитавши: "то я є? Для чого живу? І що я конкретно зробив для ближнього, для України?"Пам'ятаймо про те, що у світі йде боротьба між добром і злом на рівні думок, слів, діл! А що я можу зробити задля свого спасіння?

На прощі були не лише віряни зі Львова, а й з області, а також молоді прочани з ІваноФранківська, Тернополя, з Волинської, Дніпропетровської, Одеської та інших областей і навіть із сусідньої Польщі.

Вийшовши в поле, кожна з груп розмістилась на траві колом на повчальну бесіду, яку провадили керівник, брат, сестрамонахиня чи катехитка. Над нами у синьому небі літали ластівки, а довкола височіли невеличкі гори, які нас начебто оберігали від вітру. "Тут починаються наші гори Карпати, - подумалось мені. - Яка краса!"

Впродовж усієї прощі з любов'ю в серці працював о. Андрій Микитюк із храму Св. Архистратига Михаїла, що у Львові. А братом, другом і керівником прощі був о. Юстин Бойко. Дорогою священики сповідали та провадили бесіди з прочанами, що є дуже корисним, бо тоді людина не відволікається на непотрібні думки і начебто заглиблюється в себе та починає розуміти просту істину, про яку написано у Св. Письмі: "Царство Боже є всередині нас!" Мусимо шукати, поки є час, та докладати зусилля, бо "Царство Боже здобувається силою..."