...Коли ми були вже майже нагорі вул. Листопадового чину і до церкви Св. Юра залишалось лише кілька кроків, обернулась і побачила за собою усю дорогу вниз, щільно заповнену людьми. За останні 18 років таким людним вуличний горизонт у Львові доводилось спостерігати вперше. Мова йде про недільний хресний хід вулицями Львова, який засвідчив, що після 20ти років вільного, уже не підпільного, життя Українська греко­католицька церква не просто присутня, а ще й жива. І доказом є не тільки велелюдна кульмінаційна Архієрейська божественна літургія, під час якої в натовпі, як звично, хтось когось постійно штовхав, намагаючись пролізти ближче до сцени. Це також не лише різні акції, заплановані у рамках святкування річниці. Найважливішою була та своєрідна спільна проща, яку представники духовенства, старші люди подолали разом із молоддю.

"УГКЦ - найбільш репресована Церква. Але навіть у той страшний час не було більшого організму, який включав чоловіків, жінок, дітей, людей різних верств населення. Це спільнота, яка сказала системі - ні!" - каже ректор Українського католицького університету о. Борис Гудзяк. У неділю кожен охочий міг поспостерігати за цим живим організмом спокійно, який ішов без криків, сварок чи випереджувань, рівною колоною під супровід пісні "О, Ісусе, спаси нас!" - чулося дорогою до Святоюрської гори. І приємно, що Церква цього разу об'єдналася для того, щоб пройтися разом у спільній молитві.

Наприкінці походу усі разом помолилися молитвою Андрея Шептицького, якою просили Бога показувати правильну дорогу у праці для блага народу, подати ласку вірно служити Богові і зберігати братню єдність для нового розквіту Церкви в Україні. Котрийсь із отців у завершальному слові пригадав слова Йосипа Сліпого, який, будучи тоді у Сибіру, звертався до українців: "А втім завжди себе треба потішати, що все лихе скінчиться чи раніше, чи пізніше. Якось до святого Петра, що вже був готовий на смерть, уночі прийшов ангел та штовхнув його в ребро, щоб прокинувся, одягнувся і вийшов з тюрми. Один чернець любив часто роздумувати над тим, що робить тепер цей ангел, що штовхав і будив святого Петра. Так одного разу, збираючись на богослужіння, він знову думав над цим питанням та й заснув. І уві сні до нього прийшов ангел, штовхнув його в ребро і нагадав, щоб спішив на богослужіння. При цьому він додав: "Я той самий ангел, що будив Петра. Буджу і тебе, коли приходить пора, щоб не заспали, але ставали до подальшої праці".

Очевидно, ангел гарно постарався й тепер. Хочеться окремо подякувати волонтерам, зібраним молодіжною комісією Львівської архієпархії, яким вдалося розвіяти міф про вічну неорганізованість українців".