Коли львів'яни нарешті дружно пересядуть на велосипеди?

Олег Огородник

"Я  навряд чи дозволила б своїм дітям їздити дорогами Львова на ровері, - зізналася в інтерв'ю "Пошті" керівник прес-центру УДАІ у Львівській області Світлана Добровольська, - бо знаю наскільки це небезпечно". Навряд чи цей страх можна вважати параноїдальним, радше, її обізнаність зі справами на дорогах дає підстави робити такі невтішні висновки. Та, зрештою, це ні для кого не таємниця: нині у Львові, аби зважитися сісти на велосипед, треба бути екстремалом.

Велосипед - найзручніший транспорт

Відсутність велодоріжок у місті змушує ровериста  їхати то тротуаром, то проїжджою частиною, наражаючись як не на хамство водіїв, то на обурення пішоходів. Хто бував у країнах Захід­ної Європи, той  помітив, скільки велосипедистів ганяє вулицями міст. Саме вони там стали справжніми господарями дороги. Пішоходи не мають права заходити на їхню доріжку, шофери уважно стежать, аби не перешкодити їхньому руху. У Бонні, Амстердамі чи Антверпені немає зручнішого транспортного засобу, ніж велосипед. 

То ж чому в європейському місті Львові поки що нічого не зроблено для велосипедистів? Хоча не зовсім нічого. Принаймні вже написано Цільову програму створення велосипедної інфраструктури в місті Львові, яка чекає  затвердження.

Одним з головних її ініціаторів був Богдан Шумилович, який донедавна працював начальником відділу маркетингу і культурних індустрій Львівської міської ради. Він був чи не єдиним працівником Ратуші, який послідовно використовував ровер як головний транспортний засіб. "Погодивши з департаментом міського голови, ми ініціювали розпорядження мера щодо розвитку транспортної велоструктури, - розповів "Пошті" пан Шумилович. - Цим розпорядженням зрушили справу з мертвої точки й змусили працювати адміністративну машину. Представники різних профільних управлінь висловилися за те, аби розпочати цей процес, але ніхто конкретно за роботу не брався. І ми взяли турботу за цю справу на свої плечі".

81 % львів'ян - за ровери

Програму не довелося створювати на голому місці. Ще раніше клуб велотуристів "Рух" розробив концепцію розвитку велосипедного сполучення у Львові. "Ми неодноразово збиралися в клубі, надрукували карту міста величиною, як тенісний стіл, - розповів голова клубу Анатолій Яремчишин, -  аналізували концепції, які вже були реалізовані в інших європейських містах". Але концепцію ще треба було перетворити в реальний проект.

Управління культури й туризму Львівської міської ради за підтримки громадських організацій розпочало написання Цільової програми створення велосипедної інфраструктури у Львові.

 "Наше управління з грошей, виділених на потреби туризму, профінансувало розробку програми, а також соціологічне опитування на тему "Створення велоінфраструктури в місті Львові", - розповів Богдан Шумилович. Соціологічне дослідження виявило такі настрої львів'ян: 81%  вважає, що у Львові потрібно створювати велоінфраструктуру і це позитивно вплине на вирішення транспортної проблеми міста.  На запитання: чи готові львів'яни пересісти на велосипеди? -  40 % дали ствердну відповідь. Серед головних стримуючих чинників опитувані вказали: відсутність велосипедних доріжок - 23 %, відсутність культури водіння у львівських водіїв - 21 %, від­сут­ність місць для паркування велосипедів - 15 %, відсутність коштів на придбання велосипеда - 10 %.

За словами начальника відділу туризму і рекреації Львів­ської міськради Божени Пеленської, свого часу для розвитку велосипедної інфраструктури пропонувалися три підходи: "Перший - це створення доріжок у паркових зонах, з'єднання парків між собою і з центром. Другий - збудувати магістральні велодоріжки. Скажімо, є міжнародний шлях, який веде із Західної Європи до Києва - R4. Третя пропозиція - будувати велодоріжки з врахуванням реконструкції вулиць під час загальної підготовки міста до Євро-2012. Тобто,  відповідно до поетапної реконструкції доріг, будувати велодоріжки. Саме третя пропозиція й лягла в основу Програми".

Безумовно, головна проблема створення велосипедної інфраструктури - це кошти. Добре парижанам, там розвиток велоструктури передано в концесію достатньо заможним рекламним агенціям, які самі будують велодоріжки, паркінґи тощо, але водночас отримують ексклюзивне право на розміщення реклами на шляху велосипедистів. Таким чином Париж отримав велоструктуру в усьому місті, майже не вкладаючи в неї грошей.

У Львові, за попередніми розрахунками, на реалізацію першого етапу розвитку транспортної велоструктури - будівництво доріжок лише на магістральних вулицях міста - необхідно
75 млн грн. З міської скарбниці навряд чи вдасться отримати таку суму. Але враховуючи, що загалом на цей рік місто заклало 180 млн грн на реконструкцію доріг, ініціатори проекту запропонували діяти іншим чином: будувати велодоріжки на вулицях, які підпадають під планову реконструкцію.

"За попередніми оцінками на велодоріжки доведеться витрачати 10 % від вартості реконструкції вулиці, - розповів ще один активний творець програми Володимир Закалюжний. - Наприклад, на реконструкцію вулиці Стуса передбачено виділити 45 млн грн, то, відповідно, велодоріжка на цій вулиці коштуватиме близько п'яти млн. За ці гроші велодоріжку буде викладено спеціальним покриттям, відгороджено від решти проїзної частини 30-сантиметровим бордюром".

Якщо втілення програми піде так, як заплановано, то вже наступного року ми матимемо у Львові перші велодоріжки. Насамперед вони проляжуть широкими магістральними вулицями. У старій частині міста прокласти їх буде значно складніше. Тому тут тенденція йтиме до поступового витіснення автомобілів з центру й переведення його на пішохідний і велосипедний рух.

А поки що реалізація програми залежить від рішення львівського депутатського корпусу. Представники всіх про­фільних комітетів міськради принаймні на словах  підтримують ідею пересадити львів'ян на ровери. Чи буде її підтримано в момент голосування - покаже час.