Кожна країна світу має так звані "візитівки", які кожен вважає за правило разом із враженнями привезти додому. У Чехії - пиво, у Франції - вино, в Росії - горілка, а в Україні сало і... шоколад. Для найекстремальніших туристів у львівських кнайпах пропонують навіть сало в шоколаді. Але це радше жарт, ніж легумінна екзотика. А от найстарішу шоколадну марку, традиції виготовлення якої у Львові плекають уже понад століття, варто спробувати.

Не дарма ж на початку ХІХ віку Львів називали другою столицею шоколаду в Європі. А шоколадну вітрину кондитера Залєвського фантаст Саніслав Лем назвав "найбільшою привабою", яка полонила його у Львові.

Першою львівською цукернею вважається заклад, відкритий 1803 року кондитером зі Швейцарії Домініком Андреоллі в будинку № 29 на пл. Ринок. Вона була настільки популярною, що прохід від цього будинку до вул. Театральної досі називають Пасажем Андреоллі. Ця цукерня, попри зміни власників, проіснувала до 80-х років ХІХ століття. Широко відомими на початку першої половини дев'ятнадцятого віку були також літні павільйони цукерень Яна Больфа біля "Віденської кав'ярні" та Мейсона на Погулянці, де робили найсмачніше у Львові морозиво. На вул. Кароля Людвіка, 3 (зараз пр. Свободи) популярною, особливо серед літераторів, була цукерня Матея Костецького.

А до побудови "Гранд-готелю" у будинку №11 на пр. Свободи розміщувалась цукерня Леопольда Ротлендера, яка більше тридцяти років користувалась значною любов'ю львів'ян і гостей міста. Загалом у 70-80 роки позаминулого століття місто Лева славилось своїми цукернями, які виникали як гриби після дощу і не поступались за кількістю пам'яткам архітектури. Серед них і відома цукерня кондитера Міхала Монне, яка розташовувалась на вул. Театральній, 8. Щоправда, в історію Львова вона увійшла не через солод шокололаду, а через гіркоту кохання. Історія кохання племінниці кондитера Ванди і уславленого польського художника Артура Гроттгера - романтична тема багатьох істориків та митців. Пізніше на місці цієї цукерні створено знамениту кондитерську фабрику "Ян Хьофлінгер".

Та найстарішою та найпотужнішою у Львові була створена у 1882 році кондитерська фабрика "Бранка" знаменитого на всю Європу кондитера Маурісія Брандштадтера. Знаковим є те, що ця фабрика, заснована на вул. Шептицьких, 26, стала згодом одним із підрозділів сучасного "Світоча". Відтоді не у Львів привозили французькі цукерки, а Брандштадтер посилав свої вишукані солодощі до столиць Європи. Тож із початком ХХ століття розпочалась нова ера кондитерської історії Львова - за виробництво взялися колишні учні славетного Леопольда Ротлендера. Майже в кожному будинку теперішніх проспектів Свободи і Шевченка були цукерні. У 1904 році у Львові було навіть засноване "Товариство цукерників для Галичини і Буковини". А в 1910-му, на перехресті вулиць Заводської і Ткацької братами Гамером і Цимером була побудована одна з найбільших у Європі кондитерських фабрик. За першими літерами імен братів - "G" й "Z"( Га та Зет) фабрика і дістала назву. Саме "Бранка" і " Газет" стали предтечею "Світоча". Разом вони випускали щороку понад п'ять тисяч тонн солодкої продукції, яку реалізовували в знаменитій кондитерській Людовика Залєвського, місці, де пізніше був центральний магазин "Світоча", на проспекті Шевченка.

Після Першої світової війни до виробництва солодощів долучились нарешті й українські майстри. Першою повністю українською кондитерською фабрикою у Львові стала "Фортуна нова", заснована вдовою Клементиною Авдикович-Глинською за підтримки митрополита Андрея Шептицького в 1922 році.

Друга світова війна внесла свої кардинальні зміни у солодке життя Львова. Всі фабрики було націоналізовано. "Бранка" стала кондфабрикою імені Кірова, пізніше її підрозділом стала фабрика "Фортуна нова" перейменована на кондфабрику №3, а "Газет" - перейменували у "Більшовик". Під час війни частину оснащення фабрик розібрали і вивезли. А провідних кондитерів, які переважно були євреями, повбивали чи вивезли як "ворогів народу". Пізніше у 1962 році три фабрики Західної України об'єднали і створили "Світоч", причому первинною її назвою була "Червона троянда". Але через кілька місяців постало підприємство ("у зв'язку з клопотанням громадських організацій кондитерських фабрик"), яке перетворилося на смаковий символ Львова.

Із 1998 року фабрика "Світоч" працює у структурі найбільшого у світі виробника харчових продуктів - Nestle S.A. А це надало їй можливість використовувати найновіший світовий досвід з виробництва шоколаду та інвестувати у модернізацію підприємства десятки мільйонів доларів.

За словами Едварда Сміта, директора Львівської кондитерської фабрики "Світоч", головним завданням підприємства досі залишається не розчаровувати гурманів, які роками не зраджують світочанський шоколад. А ще - навчити іноземців вирізняти українські цукерки.

- Їдучи в іншу країну, завжди хочеться взяти якийсь сувенір на пам'ять. Наприклад, дзвіночок для корови - це унікальний сувенір зі Швейцарії. А мені дуже хотілося б, щоб, наприклад, "Стожари" стали одним із наших "дзвіночків", візитною карткою України. Адже це дійсно ексклюзивні цукерки з України - їх розробили саме на "Світочі", - наголошує Едвард Сміт.