Людина завжди піднімала очі до неба - коли з трепетом, коли зі страхом, а коли із цікавості. Уважні спостерігачі вже віддавна помітили певні закономірності в розташуванні світлих точок серед темного безміру. Відмінності в їх русі вказали нашим предкам на різницю між планетами та зорями, а уява допомогла виділити окремі системи зір та надати сузір'ям відповідні назви. Зоряне небо й сьогодні захоплює нас, а фантазія здатна переносити у будьякі куточки поза земною оселею.

Нині наші уявлення про Всесвіт значно ширші, аніж це було ще кілька сот років тому. Тисячоліттями спостерігачі мали можливість бачити лише світляні цяточки, які не мали видимого розміру та кілька туманностей.

Ситуація змінилася 1609 року, коли розпочалося використання телескопа. Цей прилад змінив методи пізнання Всесвіту й наше розуміння світобудови. Саме тому 2009 рік проголошено міжнародним роком астрономії. Цей рік, як відомо, відзначається різноманітними акціями по всьому світу за участі як вчених, так і аматорів.

Ідея відзначення року астрономії належить італійському урядові, адже саме італієць Галілео Галілей спрямував створену ним "зорову трубку" на небо. Цікаво, що Галілей не винайшов телескоп, як це часто стверджується. Не був він і першим, хто використав його для астрономічних спостережень. Однак він перший зрозумів, як керувати властивостями цього приладу, виготовив найкращі на той час інструменти й здійснив за їх допомоги астрономічні відкриття, які дали науці нові обрії, та вчасно опублікував їх, зберігши цим свої досягнення та пріоритет в історії.

Галілео Галілей через бідність родини здобував освіту епізодично. Проте його знання та талант дозволили йому стати бажаним в колі найбагатших родин Флоренції, Венеції та Риму. Його постійними покровителями була родина Медічі, яка кілька століть очолювала Флорентійську республіку. Попри жорстокість та хитрощі політичного правління, члени родини з покоління до покоління передавали розуміння того, що в історичній перспективі людство пам'ятає не багатих чи завойовників, а тих, хто залишає після себе величні пам'ятники. А найбільш тривкими пам'ятками є здобутки людського духу та розуму. Саме тому Флоренція й стала колискою Відродження: Медічі завжди опікувалися мистецтвом і наукою. У самому центрі Флоренції є одна з найвідоміших у світі художніх мистецьких збірок - галерея Уфіцці. Сусідній будинок займає Музей науки, також заснований цією родиною.

Відкриття, які здійснив своїми телескопами Галілео, надали незаперечні докази геліоцентричній системі Коперніка, яку сам автор наважився опублікувати лише тоді, коли перебував вже на смертному ложі, й за розвиток якої 1600 року було спалено Джордано Бруно. 1633 року в Римі Галілей зречеться своїх поглядів перед судом інквізиції. Його буде засуджено до страти, яку, однак, через втручання високих флорентійських покровителів буде замінено на довічне ув'язнення. Відтак він проведе останні десять років життя під домашнім арештом на власній віллі в Арчетрі, елітному передмісті Флоренції. Неподалік цього осідку зараз знаходиться обсерваторія, а сам будинок нещодавно викупив у державну власність університет Флоренції.

Телескоп допоміг ученому скласти 1609 року карту Місяця, виявити на ньому гори та западини й навіть вирахувати висоти деяких гір, першому побачити, що Молочний шлях не є туманністю, а "масою незліченних зір". Він вперше побачив супутники Юпітера, зміг роздивитися Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн як протяжні об'єкти, відкрив та пояснив фази Венери та властивості руху супутників Юпітера, довів, що темні плями, які видно на диску Сонця, належать нашій зірці, а не є тінями невідомих планет.

Окрім телескопа, Галілео винайшов та виготовив деякі інші наукові прилади. Для прикладу, саме він створив перший мікроскоп. У ті роки під час виготовлення наукових інструментів часто використовували коштовні матеріали, а оздоблювали їх ювеліри. Такі інструменти Галілей неодноразово дарував людям, від яких залежали важливі для нього рішення. Тоді, як і тепер, у житті митців та науковців відігравали суттєву роль як покровительство, так і примхи владних осіб.

Своїми відкриттями, їх присвятами Папі та науковими дискусіями під час аудієнцій 1611 року він зумів таки прихилити церковну владу до геліоцентричної системи. Однак побутове непорозуміння з герцогинею Кастеллі, яке загострилося під час одного з обідів у Медічі, перекреслило усі його старання. Вплив цієї жінки на Ватикан виявився сильнішим, й 1616 року вийшов декрет про заборону вчення Коперніка. Відтак, й свої відкриття, які незаперечно доводили правильність цієї доктрини, Галілео вже не міг відкрито інтерпретувати.

Після смерті Галілео був тихо похований на території одного з монастирів. Лише через 85 років, коли англійці з почестями поховали Ісаака Ньютона, труна вченого була урочисто перенесена до церкви Санта Кроче (Святого Хреста), своєрідного пантеону відомих флорентійців. Сьогодні надгробок Галілея Галілео є мистецькою окрасою цього храму, поряд з місцями останнього спочинку Мікеланджело, Макіавеллі, Данте, Россіні...

Не відомо, хто першим створив "зорову трубку". Знаємо, що вона використовувалася в арабському світі принаймні з ХІІІ століття. У Європі перша документальна згадка про цей прилад стосується запиту голландця Ганса Ліперхея про видачу патента на "прилад для спостереження віддалених об'єктів" (жовтень 1608го). Цікаво, що в патенті було відмовлено, оскільки експерт не побачив користі у такій дивовижі.

Проте цікаве й несподіване завжди притягує публіку. Тому новина про це досить швидко ширилася Європою, й у 1609 році такі трубки можна вже було придбати у крамницях Парижа та Лондона. Вперше "голландську трубку" здогадався використати для спостережень неба англієць Томас Гарріот, який завдяки своєму статку зміг придбати цю недешеву забавку. Саме він й уклав у липні 1609 року першу карту Місяця - менш детальну, якщо порівнювати з картою Галілео.

Галілей довідався про цей прилад десь наприкінці 1608 року. Він не міг придбати його, тому змушений був сам зрозуміти принципи його дії. Не відомо, як розвивалися б телескопи далі, якби Галілей зумів одержати виготовлену кимось трубку. Виявилося, що ідея Галілео застосувати в зоровій трубі увігнуту лінзу дозволила опанувати збільшення телескопа та відкрила шлях до його вдосконалення. Так, Кеплер створив на основі Галілеєвого інструмента прототип сучасного телескопа­рефрактора вже у 1611 році.

Італієць виготовив свій перший телескоп з трикратним збільшенням в червні 1609 року, в серпні цього ж року демонстрував у Венеції 8кратний телескоп. У листопаді 1609го він виготовив вже інструмент з 20кратним збільшенням, який перевершував усі відомі на той час у Європі.

До сьогодні збереглися лише два телескопи, виготовлені Галілео. Вони зберігаються в Музеї науки у Флоренції як свідчення нової ери у пізнанні Всесвіту, яка розпочалася 400 років тому. А також як свідчення нового шляху науки, який чітко окреслився саме в цей період, - методу емпіричного пізнання природи.

Епоха Відродження зафіксувала підняття людського духу понад догми (проте все ж не понад Бога, як це спостерігається тепер). До того часу не припускалося, щоб відкриття суперечили усталеним релігійним інтерпретаціям. Рефреном через усі здобутки Ренесансу звучить думка про те, що людина створена на Божу подобу, тому можна повною мірою використовувати здібності і розум для пізнання; розуму та здібностям можна довіряти, бо це - дар Божий. Саме в цьому ключі аргументував свою позицію й Галілей у розпал інквізиційних процесів: "Є істини науки, і є істини віри. Ці дві сфери не є суддями одна одній. Все, що піддається доказам, слід приймати, бо тексти Святого Письма могли бути неправильно потрактовані".