Сім’я руху
Борис та Любов Рассихіни про родину, футбол, гімнастику та вихованців
Борис та Любов Рассихіни про родину, футбол, гімнастику та вихованців
Такого заряду життєвої енергії, бадьорості та оптимізму, як у цього спортивного подружжя, сьогоднішніх гостей "Пошти", ще треба пошукати. Обоє у чудовій фізичній формі. Як самі кажуть, бо постійно перебували й досі перебувають у русі. Він своє життя присвятив футболу, вона - гімнастиці. Знайомтеся: Борис Рассихін - півзахисник "Шахтаря" і "Карпат" 50-60х років, майстер спорту, заслужений тренер України. За час, коли виступав за донецький "Шахтар", у 1957 - 1962 роках, гірники двічі ставали володарями Кубка СРСР. У 1963 році приїхав до Львова виступати за "Карпати". Сюди з Донецька переїхала й родина, яка тут і мешкає. Згодом перебував на тренерській роботі. Останнім часом відповідав за селекцію молодого покоління футболістів Львова та області. Любов Рассихіна - майстер спорту, суддя міжнародної категорії, директор спеціалізованої дитячоюнацькій школи олімпійського резерву. Наступного року відоме подружжя львів'ян відсвяткує золоте весілля - 50річчя шлюбу! У цієї легендарної спортивної пари велика любов один до одного та до спорту.
Любов Рассихіна: 28 жовтня 1960 року ми одружилися. Наступного року відсвяткуємо круглу дату... Здається, це наче вчора було. У нашій сім'ї завжди була і є велика підтримка. Це дуже об'єднує. Цінуємо один одного і роботу кожного. Займаючись спортом, багато їздили на змагання, мало бачилися.
Борис Рассихін: Можу лише підтвердити те, що сказала Любаша... Познайомилися ж ми у спортзалі в Донецьку, де займалися гімнастки та футболісти. Сподобалась вона мені... Зустрічалися, ходили в кіно, до театру. Жила далеко від залу. Проводжав її через терикони Донбасу, і бандитів дорогою доводилось тоді зустрічати...
- Спорт поєднав серця двох? Це була випадковість чи доля?
Любов Рассихіна: У 60ті роки була досить сильна гімнастика в УРСР, зокрема у Донецьку. Тренувалась в одній групі з відомою гімнасткою Поліною Астаховою. До нас у зал футболісти приходили на акробатичну та фізичну підготовку. Дивились на нас, що робимо. А ми гарно виконували вправи! (Сміється.) Зустрічалися, а потім одружилися. Зустріч із Борисом (а він приїхав до Донецька з Москви), напевне, доля. Загалом наше життя було і є цікавим. У мене - гімнастика, у нього - футбол. Розлучалися надовго, бо як я, так і він виїздили на збори.
Борис Рассихін: Щойно ми одружилися, як у Донецьку нам одразу дали однокімнатну квартиру. Коли народилася донька, дали двокімнатну квартиру. Коли приїхав до Львова у 1963 році (саме тоді організували команду "Карпати"), отримав двокімнатне помешкання. Привіз сюди й дружину - олімпійську надію, яка довго виступала й у Львові. У "Карпатах" грав недовго, бо травмувався. Потім поїхав у Дрогобич. Згодом розпочалася тренерська робота у Стрию, Червонограді, Дрогобичі. Але від сім'ї ніколи далеко не від'їздив.
- Ви обоє активно займалися спортом, а на чиїх плечах було виховання двох дітей?
Любов Рассихіна: Коли донька Олена була ще маленькою, брала її на збори. Вона була в залі. Коли їхала надовго, брали няню. Зі сином Андрієм нам допомагала моя мама. Вихід із ситуації завжди знаходили. Тим паче, ми ж спортсмени та оптимісти! Болить? Болить. Пройде! Погано виступили? Буде краще!
Зараз донька зі своїм сином мешкають в Угорщині. Там вона займається екскурсійною діяльністю. Онукові Володі вже 25 років. Син живе з нами. Закінчив львівський інститут фізкультури. Трохи грав у футбол. Потім це покинув. Займався бізнесом.
- Розкажіть, будь ласка, про свої спортивні досягнення. Нагород багато маєте?
Любов Рассихіна: Є, є... Була чемпіонкою УРСР. Участь у спартакіадах брала. Десять років була у збірній УРСР і виступала на всіх змаганнях.
- На Олімпіаді не виступали?
- Ні, тоді дуже було тяжко потрапити на Олімпіаду. Я тренувалася з Латиніною, Астаховою. - Борисе Андрійовичу, а яка з Ваших нагород найцінніша для Вас?
Борис Рассихін: Коли виступав за донецький "Шахтар" у 1957 - 1962 роках, ми двічі ставали володарями Кубка СРСР. Це було у 1961 та 1962 роках. За перемогу футболістам дарували золоті годинники кіровського виробництва, срібні ложки та виделки. Грошова ж премія була невелика. Загалом я майстер спорту, заслужений тренер України.
- У 2010 році святкуватимете золоте весілля. Хоча й дружина каже, що це знайомство наче вчора було, за що б хотіли подякувати один одному?
Борис Рассихін: За розуміння насамперед! Спортсмен спортсмена розуміє завжди. Вона розуміла, що футбол для мене це важливо, як для неї гімнастика. Важливою у родині є повага один до одного. Без цього ніяк.
Любов Рассихіна: Звісно, за підтримку у всьому! Щоби сім'я була щасливою, саме підтримка один одного у всьому є важливою. За тепле і любляче ставлення до мене. За розуміння моєї роботи.
- Усе, що планували у житті, реалізували?
Любов Рассихіна: Так. Сім'я - є, діти - є, у роботі - з гімнастики й далі пішла у гімнастику. У спеціалізованій дитячоюнацькій школі олімпійського резерву вже 18 років працюю директором. Їжджу на змагання як суддя міжнародної категорії. Загалом можу сказати, що моя робота не завадила родині. Іноді чоловік може сказати, що я довго на роботі... Зрештою, він же розуміє. А щодо хатніх обов'язків, то робимо все порівну. В нас усе 50 на 50.
Борис Рассихін: Думаю, що все у житті склалося. Головне - хороша родина.
- Ви задоволені, що переїхали з Донецька до Львова?
Борис Рассихін: Не жалкуємо. Ми у Львові з 1963 року. Вже багато... Любимо Львів. Тут наші друзі. Донецьк також красиве місто. Там стільки зелені, квітів. Нещодавно був у Донецьку - на відкритті "Донбас Арени". Безпосередньо був учасником урочистого відкриття, коли на стадіон вийшли ветерани "Шахтаря". Я був серед ветеранів 60х років. На полі був єдиним представником зі Львова.
Стосовно самої "Донбас Арени, то це стадіонкрасень, й Україна має гордитися такою спортивною ареною! Ауру, яка була там під час відкриття, передати словами неможливо. Там треба було бути і відчувати її!
Любов Рассихіна: Нам у Львові комфортно. Люблю це місто.
- Ви обоє випромінюєте стільки оптимізму. Завдяки чому?
Любов Рассихіна: І завдяки сім'ї, і роботі. Є також стимул, що вихованці нашої школи добре виступають на змаганнях.
Борис Рассихін: Веду активний спосіб життя. Про зарядку ніколи не забуваю. Ми з дружиною люди руху!
- Яке маєте хобі? Чим любите займатися?
Любов Рассихіна: Дуже люблю читати. Люблю тварин. Вдома маємо кота та морську свинку. Також люблю годувати собак, які у дворі
- Обоє тренерській роботі віддали чималу частину життя. Скільки виплекали вихованців?
Любов Рассихіна: О, дуже багато. Частина вже й самі стали тренерами та плідно працюють. Є серед них і тренери, які мають збірників України.
Борис Рассихін: У "Карпатах" мало грав, але більше працював як тренер. Вихованців ж маю дуже багато. Серед них і майстри спорту - Андрій Баль, Григорій Батич, Анатолій Саулевич, Ярослав Уманський, Юрій Дубровний, Степан Юрчишин.
Розмовляла Ірина Цицак
