Вчора виповнився рік від часу визнання Російською Федерацією незалежності Республіки Абхазія. Якого геополітичного забарвлення набула сучасна Абхазія? Які її втрати та надбання? Чи має перспективу розв'язання грузинськоабхазьке протистояння?

Коріння грузинськоабхазького протистояння

Протягом тисячоліть вітрило абхазького державотворення змінювало свій напрям під впливом різних цивілізацій: грецької, римської, візантійської, грузинської, османської, російської. Середньовіччя для Абхазії ознаменувалось як доба становлення абхазького царства, князі якого з перемінним успіхом претендували на грузинський престол. Однак найсуттєвіше на історії країни позначилися періоди російсько­турецького протистояння на Кавказі та доба СРСР. Яничари, які прийшли сюди у XVI - XVIII ст., поширили іслам, нищили духовні та матеріальні цінності, тож невдовзі місцеві князі знайшли спасіння у Росії. Однак багато незгідних із царським режимом подалось до Туреччини та інших країн.

Після створення СРСР Абхазія як Автономна Радянська Соціалістична Республіка увійшла до складу Грузинської РСР. Перше насіння напруженості почало сходити дуже швидко внаслідок беріївської політики примусової асиміляції. Та справжні плоди сепаратизму з'явились на межі розколу СРСР, коли відкриті заяви про вихід зі складу Грузії призвели до громадянської війни 1992 - 1993 рр. Невеликі за чисельністю абхазькі загони дали рішучу відсіч грузинам. Загинуло близько 17 тисяч осіб, 200250 тисяч біженців залишили регіон.

Хоча бойові дії закінчились, протистояння триває. Його епіцентром був і залишається адміністративний район Галі, який межує з Грузією. Більшість населення Галі - мінгрели, які мріють про грузинське майбутнє і не поспішають отримувати абхазькі паспорти. Саме цей район довгий час залишався ареною зіткнення спецслужб сторін конфлікту.

Російські апетити в Абхазії

Роль Росії у кавказькому регіоні традиційно була і залишається вагомою. Для Москви вкрай необхідні сателіти з проросійською орієнтацією для розміщення своїх військових баз. Абхазький плацдарм цікавий не тільки сухопутному, але й морському компонентам військ Росії. Щобільше, важливість військово­морської бази в місті Очамчірі з часом лише посилюватиметься з огляду на можливість виведення ЧФ із Севастополя.

Липневі антинатівські навчання "Кавказ­2009" показали, що війська Північнокавказького військового округу РФ в Абхазії та Південній Осетії вчаться бути готовими до викликів на південному напрямку. Російська Федерація - це країна, яка чітко розставляє пріоритети та до всього готується заздалегідь, зокрема і до зимових Олімпійських ігор у Сочі 2014 року. Проведення цього заходу неможливе без належного рівня безпеки. Створене 30 квітня 2009 року Прикордонне управління ФСБ РФ у Республіці Абхазія розпочало профілактику небажаних явищ на південному напрямку Росії з метою перетворення території Абхазії на буферну зону, щоби протидіяти нелегальній міграції, тероризму, торгівлі зброєю та наркотиками. Окрім того, в інтересах підготовки до Ігор йдеться про передачу під управління РФ об'єктів стратегічних комунікацій Абхазії - залізниці, аеропорту, морського порту, що потенційно можуть розвантажити транспортні запити РФ під час масового напливу туристів.

За радянських часів узбережжя Абхазії було перлиною серед рекреаційних зон завдяки поєднанню цілющих властивостей повітря Кавказьких гір та моря. У Піцунді, Гаграх, Гудауті, Очамчірі та інших містах полюбляли відпочивати перші особи КПРС. Зараз наплив туристів із Росії щороку збільшується. Крім того, 200кілометрова зона вздовж узбережжя цікава й для російських нафтогазових магнатів. За деякими оцінками, поклади нафти тут становлять сотні мільйонів тонн. Компанія "Роснефть" уже виявила інтерес до проведення тут розробок.

Зауважимо також, що 90% абхазького імпорту припадає на долю Росії - з огляду на невизначений статус Абхазії на міжнародному рівні РФ залишається єдиним ринком збуту її сільськогосподарської продукції -мандаринів та горіхів, що становлять єдину статтю доходу середньостатистичного абхазького господаря. Водночас усі необхідні товари абхази завозять з півночі.

Абхазький вектор

Перед абхазькою елітою постало рівняння з двома невідомими: як захистити себе від можливої агресії з боку південного сусіда та як здобути визнання незалежності на міжнародному рівні. Першу проблему вдалося вирішити за рахунок наданих Росією гарантій безпеки. Російські прикордонники вже з квітня 2009 року крокують уздовж ріки Інгурі та в Кодорській ущелині. Російські танки, бронетранспортери й артилерія стоять у районі Галі у бойовій готовності.

Другу проблему вирішити поки що не вдається. Туреччина, незважаючи на лобі 500тисячної абхазької діаспори, не поспішає визнавати Абхазію з огляду на курдський сепаратизм. Аляксандр Лукашенка нещодавно порекомендував громадянам Білорусі в'їзд до Абхазії здійснювати через єдиний законний шлях - Грузію, таким чином своєрідно підтримавши територіальну цілісність останньої.

Отже, абхазький човен ще довго буде змушений пливти у фарватері російських геополітичних інте­ресів. Оживити економічні артерії, запустити виробничі м'язи, реанімувати банківський сектор та податкову систему Абхазії самій не до снаги. За останні роки абхазька економіка суттєво інтегрувалась у російську: спільна валюта, більшість товарів та послуг імпортуються з Росії, спрощена система митних відносин, грошове забезпечення з держбюджету РФ та інше.

Утім надмірна економічна інтеграція Абхазії викликає занепокоєння певних верств місцевого населення. Останні кроки чинної влади, зокрема президента Сєргєя Багапша щодо зближення з РФ у військовій та економічній сферах, зазнали критики опозиційних сил. Віцепрезидент Рауль Хаджімба - кандидат у президенти у 2004 році - пішов у відставку і на цій хвилі приєднався до опозиції, що фактично ознаменувало початок нових президентських перегонів. У майбутній боротьбі більше шансів на перемогу матиме той кандидат, який зможе максимально задовольнити російські апетити в Абхазії, зберігши при цьому абхазьку ідентичність. У будьякому разі, як чинна влада, так і опозиція не бажають пливти проти "північної" течії, бо протистояти Грузії без російського щита неможливо. У серпні 2008го грузинське дерево мілітаризму було зрубане, але його коріння все ще підживлюється Заходом.