Влада різних країн вигадує способи  стеження за своїми громадянами,  а українська - захищається  від прослуховування

Щодня держави світу рухаються у напрямку стирання рамок недоторканності приватного життя. Влада ухвалює закони, які надають можливість підслухати, підглянути, простежити за листуванням чи пересуванням громадян. Тотальний моніторинг загрожує стати однією із головних проблем ХХІ століття.

Шпигуноманія по-німецьки

Останній шпигунський скандал відбувся у Німеччині. Співробітники служби зовнішньої розвідки без санкції суду стежили за журналісткою німецького видання "Spiegel" Сазан Кельб. Коли про це стало відомо громадськості, в країні серйозно почали говорити про відставку голови розвідувального відомства Ернста Урлау.

Проте інцидент з пані Кельб став всього-на-всього одним із безлічі схожих скандалів як у самій Німеччині, так і в но­вітній світовій історії загалом. Ще більше розпалила шпигунські пристрасті потужна авіа­компанія Німеччини "Luft­hansa". За інформацією  агентства UPI, керівництво компанії зізналося, що використовувало записи про пасажирів для стеження за журналістом газети "Financial Times Deutschland".

Цікаво відзначити, що на фоні шпигунських скандалів, які прогриміли в Німеччині, уряд країни підготував до розгляду законопроект, що розширює повноваження правоохоронних органів у цій галузі. Міністр внутрішніх справ Вольф­ганг Шойбле вважає ухвалення такого закону необхідним для боротьби з тероризмом, тоді як ліберальна опозиція звинувачує уряд в намірі обмежити права німців.

Шведи злякали навіть "Google"

Німеччина далеко не єдина країна, яка впорядковує своє законодавство щодо  конфіденційності життя громадян. Тиждень тому парламент Швеції прийняв на розгляд законопроект, який, за умови його схвалення, дасть змогу технічній розвідці стежити за всіма телефонними розмовами, SMS-повідомленнями і електронною поштою. При цьому представники компаній  "Google" і "Telia Sonera" вже заявили, що, у випадку затвердження законопроекту, перенесуть свої сервери за межі Швеції.

Міноборони Швеції вже робило схожу спробу півтора року тому. Тоді ситуацію "пригальмував" директор шведської поліції безпеки Клас Бергстранд ціною свого життя. Через конфлікт з урядом не витримало його серце.

Європейські правозахисники стверджують, якщо законопроект таки буде схвалений, то Швеція стане "жахливим прикладом зневаги прав людини та знищення правових норм". На сьогодні таке тотальне прослуховування практикується тільки в Саудівській Аравії та Китаї.

ФСБ шукає мобілки

У травні до Держдуми Росії був внесений законопроект, який фактично дасть правоохоронним органам і спецслужбам можливість прослуховувати громадян в режимі on-line, не запитуючи на те згоди. Офі­ційно автори закону вмотивували цей крок навіть не боротьбою з тероризмом, а... з крадіж­ками мобільних телефонів. 

Британців слухають всі, кому не лінь

Дуже схожий законопроект прийняла нещодавно також влада Великобританії. Згідно з ним, 795 різних організацій одержали доступ до конфіденційної інформації про телефонні переговори британців.  Тепер районна і міська влади, поліція, різні міністерства мають змогу на законних підставах мати постійний доступ до інформації про номери, з якими з'єднувався громадянин, імена, прізвища, адреси тих, з ким велася бесіда, місцеперебування абонента у випадку, якщо він користувався мобільним телефоном. З 2009 року уряд Гордона Брауна має намір поширити такі заходи й на Інтернет.

Як мало би бути

Згідно із ст. 8 Європейської конвенції із захисту прав та свобод людини, щоб прослуховування здійснювалося без порушень, потрібно дотримуватися низки принципів. Передусім, будь-яке прослуховування телефонних розмов має здійснюватися на підставі закону. Своєю чергою, закон повинен мати адекватні та ефективні заслони проти можливих зловживань. Для цього в законодавстві має встановлюватися чіткий вичерпний перелік злочинів, до яких застосовується перехоплення. Крім того, Конвенція передбачає, що для прослуховування мусять бути підстави підозрювати особу в скоєнні злочину.

Український досвід - унікальний

І хоча будь-яке шпигування, зокрема й в Україні, нібито можливе лише з огляду на закон, проте підслуховування та підглядання стали вже настільки звичними важелями політики, що вона вже здається немислимою без нього. Чого далеко ходити, згадаймо історію із плівками майора Мельниченка. Не кажучи вже про те, що різноманітні системи стеження  виявляють у кабінетах чиновників, в Інтернеті з'являються записи телефонних розмов політиків.

У гонитві за омріяною конфіденційністю українські по­літики вирішили створити кабіни, які захищають від прослуховування. Такі "таємничі кімнатки" можуть з'явитися у Верховній Раді, Секретаріаті Президента й навіть в офісах політичних партій.  

Будучи прем'єр-міністром, Віктор Янукович за бюджетні півмільйона гривень придбав собі екранізовану кімнату "Кабіна Гарант 5". У ній уряд збирався на таємні засідання. Цим досвідом вирішили скористатися й інші відомства. Газета "Дело" пише, що кабіни ці виготовляють колишні співробітники спецслужб - брати Сергій і Олексій Римаренки. З кожним роком її ціна підвищується, оскільки вдосконалюється техніка для прослуховування.

Цікаво, що уряд Тимошенко на таємні переговори в кабіні, придбаній Януковичем, не збирається. Кажуть, Юлія Володимирівна побоюється прослуховувальних пристроїв, що могли залишитися там від попередників.