Довгі роки польські "кресов'яки" ведуть наполегливу боротьбу проти всього, що стосується Східної Галичини, яка нині є і буде частиною всієї України, як і її духовний центр - місто Львів. Нині їх атаки спрямовані і на Волинь.

Та найбільше дістається Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії. Незважаючи на значні кроки української влади щодо порозуміння і виваженості щодо вшанування загиблих поляків на території нинішньої України, на позитивне вирішення релігійних проблем, "кресов'яки", очолювані О.Тадеушем Ісаковичем­Залєським, разом з деякими представниками польської наукової еліти здійснюють тиск на польське суспільство, урядові кола і особливо на молодь, аби далі формувати негативний стереотип українців.

Українська Галичина трактується не інакше, як "малопольська" або "креси всходні". Дійшло до того, що з оточення "кресов'яків" лунають рекомендації науковцям не вживати навіть терміну "Галичина". Йде процес відкритого фальсифікування історії, як всесвітньої, так і української, зокрема фальсифікується кількість трагічно загиблих поляків на Волині у 1943 р. В писанині "кресов'яків" ця цифра уже сягнула 200 тисяч.

За останні роки, як уже згадувалося, українська влада чимало зробила для вшанування пам'яті загиблих у Другій світовій війні українців, поляків, євреїв та представників інших національностей. З дозволу влади у Львові на Личаківському кладовищі відновлено зруйнований більшовиками цвинтар "Орлят", відкрито пам'ятні знаки в Гуті Пеняцькій, у багатьох місцях на Волині, пропам'ятний хрест на місці розстріляних гестапівцями польських вчених на Вулецьких горах. Ще більше поступу досягнуто в релігійних питаннях. Нині в Україні діє понад 700 римокатолицьких парохій, триває повернення сакральних споруд місцевим полякам, у Львові їм повернуто архієпископський палац (згадаймо про єпископську катедру греко­католиків у Перемишлі!), будується польський костьол на Сихові, до речі, на місці, де січові стрільці найдовше тримали оборону Сихова і чимало їх тут загинуло.

Але всього цього комплексу добросусідських акцій не беруть до уваги "кресов'яки", а під їхнім тиском робить недружні кроки щодо України і офіційна польська влада, хоча слід зазначити і те, що довгий час офіційна Варшава старалася не потурати польським шовіністам в особі "кресов'яків". На жаль, тепер ситуація змінюється. Нещодавно польський сейм прийняв ухвалу, в якій засуджується вбивство поляків на Волині, тобто на "кресах всходніх". Ми не заперечуємо про "трагічний льос" поляків на Волині, але знаємо про не менш трагічну долю українців, хоч про це в ухвалі сейму не згадується. Не було на Волині у 1942 і 1943 роках "чистки етнічної", бо гинули і поляки, і українці. З приводу подій на Волині в Україні і в Польщі було проведено не одну науково­практичну конференцію, де вчені з обох боків старалися правдиво висвітлити події тих часів. На жаль, польські вчені, зокрема Єва Семашко, Юзеф Шанявскі, Ян Жаринь та інші, й надалі трактують події на Волині виключно в дусі польського войовничого шовінізму, не враховуючи сучасних реалій українсько­польських стосунків. Згадані в ухвалі польського сейму члени Армії крайової, Самооборони кресової і Батальйонів хлопських, "що захищали місцевих поляків", як там підкреслено, насправді активно винищували українські села, вбиваючи ні в чому не винних мешканців без огляду на стать та вік. Звичайно, "кресов'яки" не до кінця зраділи цій ухвалі польського сейму, адже їхньою мрією було, щоб ухвала була прийнята у вигідній їм інтерпретації. Найбільше дісталося від них маршалкові польського сейму Броніславу Коморовскому.

Звичайно, ухвала польського сейму про події на Волині не є дружнім кроком щодо України. А що було б, якби такий самий крок зробила українська Верховна Рада, вживаючи терміни "українські землі на Закерзонні", "етнічні чистки на Лемківщині, Холмщині, в Галичині та на Волині", "знищення українських православних церков"? Звичайно, зруйнувати стосунки легше, ніж їх відновити.

І ще один аргумент. Згадаймо, як болісно відреагували польські державні чинники, зокрема Міністерство закордонних справ Польщі, коли в Росії на досить високому рівні звинуватили міжвоєнну Польщу у "непрямому розв'язанні ІІ Світової війни"?

Україна робить гуманні кроки назустріч своїм сусідам, зокрема й Польщі. Лише взаєморозуміння може скріпити добросусідські взаємини між двома державами. І ніякі "кресов'яки та ісаковичізалєські" не повинні вносити негативні корективи в українсько­польські відносини.