Відкриваючи для себе Україну, вкотре пересвідчуєшся у багатогранності нашої історії. А все тому, що маємо тісний зв'язок з культурами різних народів. Місто БілгородДністровський, що на Одещині, донині зберігає і героїчний дух давньої Тіри, і войовничу правду Аккермана. Тут час нерухомо застиг у фортечних мурах, на пергаментах легенд, що переповідаються з уст в уста ось уже кілька століть поспіль. БілгородДністровська фортеця була і притулком Овідія, і натхненням Пушкіна.

Золоті часи славної Тіри

БілгородДністровський - найстаріше місто планети (не дивуйтеся), нещодавно йому виповнилося 2500 років. Наприкінці V - VI ст. до нашої ери на березі річки Тірас (Дністер) було засновано місто Тіру, відтоді і розпочинається історія сучасного БілгородДністровського. Тіра - давньогрецьке місто­поліс, яке мало самобутню культурну основу. До середини 60х років ІІІ століття Тіра була зруйнована готами, а у IV столітті її остаточно знищили гуни. У XIII - XIV ст. на місці Тіри виникло золотоординське місто, а вже наприкінці XIV - XV ст. володарі Молдовського князівства збудували тут фортецю Четате­Албе (Біла фортеця). Звідси і бере свій початок історія БілгородДністровської фортеці, героїчне минуле якої оповите легендами і переказами.

Легенда Дівич­вежі та Овідієві відвідини фортеці

Входячи до фортеці, відвідувач відразу звертає увагу на височенну вежу ліворуч від головних воріт. Її називають Дівич­вежею або вежею Овідія. Легенда розповідає про молдовську принцесу Тамару, дочку Олександра Доброго. Одного разу дівчина попросила грошей у батька на будівництво нового монастиря. Скориставшись відсутністю правителя через черговий воєнний похід, принцеса побудувала височенну фортецю, переселилась туди зі своїми слугами й оголосила себе незалежною царицею. Усі розбійницькі набіги здійснювалися зі стін фортеці. Коли повернувся з походу Олександр Добрий, він дізнався про злочини дочки, тому взяв фортецю штурмом і прокляв самозванку. Коли Тамара почула прокляття, відразу ж заснула. За наказом володаря її живою замурували у стінах вежі, яку досі називають Дівич­вежею.

Історія БілгородДністровської фортеці пов'язана також з Овідієм. Існує легенда, що у 8 році н. е. фортеця стала притулком для знаменитого давньоримського поета. На пам'ять про Овідія лиман називався Овідієвим озером, містечко, що розташоване навпроти фортеці, - Овідіополем ("ополь" з грецької - "місто"), а Дівич­вежа отримала другу назву - Овідієва.

Рядки свободолюбства з­під пера Алєксандра Пушкіна

Серед відвідувачів фортеці був і Алєксандр Пушкін. Майже 13 місяців поет перебував у Одесі (під час Кишинівського періоду вигнання), тоді він і відвідав Аккерман. Лише три грудневі дні 1821 року нерозривно пов'язали історію фортеці з ім'ям російського класика. Близький друг поета, полковник Ліпранді згадує, що колишній вчитель фехтування запросив Алєксандра Сєргєєвіча на обід до фортеці. Він повернувся далеко за північ дуже враженим, бо ці місця нагадали йому про Овідіявигнанця. Відвідини фортеці надихнули поета на створення знаменитого циклу послань "До Овідія", який класик вважав кращим, ніж "Руслан" і "В'ясень". "Здесь, оживив тобой мечты воображенья, я повторил твои, Овидий, песнопенья", - писав Алєксандр Пушкін.

Таємниці Параскевиної криниці

За три кілометри від фортеці розташована каплиця, де витікає джерело, що називається Параскевина криниця. Легенда розповідає про те, що турки масово запроваджували мусульманство серед місцевого населення.

Одного разу турецькому паші донесли, що поблизу живе дуже розумна і вродлива дівчина Параскева. Правитель вирішив навернути її у свою віру. Він пропонував дівчині і багато золота, і заможного нареченого, але юнка не зрадила християнству. Паша наказав кинути її у холодну темницю. Коли він вирішив покарати дівчину, звершилося чудо: з ув'язненої впали кайдани, і вона розчинилася у повітрі. Коли паша оговтався від побаченого, дівчина вже була за межами фортеці. Слуги володаря кинулися навздогін. Яничари отот мали схопити дівчину, але тут знову сталося диво: Параскева розчинилася у повітрі, а на місці, де востаннє ступила її нога, з'явилось джерело з прозорою водою, яке свідчило про духовну чистоту християнки.

Кажуть, що час і каміння шліфує, та не підвладні часові мури Аккерманської фортеці, в яких донині зберігається пам'ять героїчного минулого свободолюбного народу.