Прем'єр Юлія Тимошенко минулого тижня повідала вкладникам "Родовід Банку", яким саме фінансовим установам країни слід довіряти свої гроші і за яких умов

У боротьбі за майбутнє президентське крісло наш прем'єр­міністр Юлія Тимошенко не втомлюється щоразу засвідчувати свою єдність із українським народом. Проте її спілкування з певними категоріями громадян, умовним девізом якого може стати гасло "Дійти до кожного!", потроху перетворюється на звичайний фарс. Хоча іноді й із суто економічним підґрунтям.

Нещодавно багатотисячний колектив вкладників проблемного "Родовід Банку", який, до слова, був приватизований чи то рекапіталізований державою одним з перших, отримав листа, котрий у докризові часи викликав би в них безсумнівний шок. Ще б пак! Сама прем'єр­міністр вирішила не тільки поспілкуватися особисто з кожним із них (це засвідчували адреса та П.І.Б. конкретного вкладника) листом, а й запрошувала на офіційну зустріч до столиці. До того ж - "із повагою".

Щоб не бути голослівни­ми, наведемо цього листа повністю:

"Як Ви знаєте, нещодавно уряд провів націоналізацію "Родовід Банку", фактично викупивши 99,97% його акцій. Це - не зобов'язання уряду викуповувати приватні банки у бездарних власників; це - добра воля уряду захистити Вас від світової фінансової кризи; це - наша антикризова програма".

Далі - більше: "Це означає, що тепер я (тобто, сама ЮВТ) особисто, разом з урядом, відповідатиму за те, щоб цей банк відновив свої успішні позиції, а Ви, як його вкладники, не залишилися наодинці із проблемами. Я хочу захистити кожного вкладника АТ "Родовід Банк" і маю бачення, як цього досягти.

Але перед тим, як починати подальші дії, необхідно порадитися із Вами - з людьми, які своїми вкладами багато років забезпечували стабільність банківської системи. Тому хочу зустрітися з Вами особисто 31 липня 2009 року, о 12.00, за адресою: м. Київ, Броварський проспект 15, Міжнародний виставковий центр.

Дуже важливо, щоб Ви приїхали на цю зустріч".

Ми, безперечно, не знаємо достеменно, скільки вкладників ледь не збанкрутілого банку відгукнулися на запрошення прем'єра (принаймні можливість безкоштовно передзвонити за вказаним у листі телефоном мав кожен з них). Але означена зустріч таки відбулася. І хоча широкого розголосу самої події у ЗМІ (на що, певно, так сподівалася прем'єр) не сталося, про деякі аспекти загального бачення банківських проблем особисто Юлією Тимошенко варто таки згадати.

Отже, як вважає прем'єр, дохідність за депозитними програмами українських банків на рівні 2224% свідчить про проблеми в цих фінустановах. Відтак, за оціночними критеріями голови уряду, проблемними в нас є чи не усі вітчизняні комерційні банки. Навіть найбільші з них, які до переліку проблемних нібито аж ніяк не належать.

Ба більше, якщо ви все ж таки вирішили покласти свої заощадження до банківської установи, звертати увагу треба насамперед власне на дохідність за депозитами, яка пропонується. Вкладайте гроші туди, де найнижчі відсотки за депозитами, радить Юлія Володимирівна. Мовляв, занадто висока дохідність вкладів має насторожити українців. Якщо ж банк пропонує високі відсотки за вкладами, це свідчить, що там із фінансами не все гаразд. А сама пропозиція високих відсотків засвідчує, що стан справ у банку настільки поганий, що його керівництво готове залучати депозити навіть на таких невигідних умовах.

Ми не маємо наміру, звісно, аналізувати кредитні програми конкретних банків і ситуацію із виплатою від­сот­ків за депозитними вкладами. Зауважимо, що інформація стосовно цього, яка регулярно з'являється у ЗМІ, дещо суперечить погляду прем'єра. Хоча із тим, що банк, у якому людина вирішила відкрити депозитний рахунок, треба вибирати дійсно ретельно, погоджуємося повністю. Зрештою, якщо людина розбирається в ситуації, відповідну інформацію щодо реального фінансового стану того чи іншого банку вона без проблем може отримати хоча б через Інтернет. І для цього зовсім не обов'язково керуватися оціночними порадами прем'єра. Тим паче, щось не пригадується, на яких відсотках і в якому банку тримає свої заощадження сім'я Тимошенків. Але чомусь думається, що навряд чи це вітчизняний банк.

А щодо обізнаності пре­м'єра у банківських справах, зауважимо ось таке. Максимальна дохідність облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) із терміном обігу 33 місяці, які Мінфін продавав на аукціоні 20 липня, становила 29% річних. Тож виходить, що ризики дефолту за облігаціями для держави вищі, ніж їх рахує прем'єр для комерційних банків.

Зауважимо і те, що у разі, якщо рівень інфляції в поточному році перевищить відсоткову ставку за депозитами (а схоже, саме за таким сценарієм розвиваються події), їх власники отримають не бонуси за своїми вкладами, а звичайні збитки. Зокрема, і той же Нацбанк, котрий уже придбав ОВДП на 21,5 млрд грн. Ба більше, Кабмін таки прагне додатково нав'язати йому облігацій ще на 25 млрд грн.

А щодо нинішніх високих ставок, то через падіння купівельної спроможності гривні через інфляцію банки змушені відповідно коригувати й відсоткову ставку за депозитами. Інакше хто ж тоді на них буде класти гроші взагалі.

А щодо клієнтів "Родовід Банку" - у них і справді радість. Цього тижня їм повернули вже 29 млн грн з депозитних вкладів. Навіть більше, за останніми даними фінустанови, 10 млн грн було знову покладено на депозитні рахунки. Повірив народ Юлії Володимирівні. От тільки сума зобов'язань перед вкладниками, а тепер вже і особисто прем'єра, як про це вона повідомила у своєму листі, нині становить "усього" 2,2 млрд грн.

Хоча у будьякому випадку можна бути впевненим, що на Юлію Володимирівну чекає безліч цікавих та корисних у плані набуття досвіду спілкування зустрічей із вкладниками. За даними Нацбанку, кількість збиткових фінустанов у першому півріччі вже сягнула 61. Відтак і активи банків загалом поменшали на 61,4 млрд грн. А урядова програма підтримки проблемних банків, за виконанням якої стежать вже представники місії МВФ в Україні, у попередньому варіанті передбачала рекапіталізацію із одночасним придбанням державою контрольного пакету акцій близько 20 фінустанов. Так що мільйони вкладників інших проблемних банків, гадаємо, теж можуть сподіватися на зустріч із прем'єркою. А хіба вони гірші?