Бундесвер провів першу після Другої світової війни бойову наступальну операцію

На півночі Афганістану в околицях міста Кундуз завершилася операція "Орел", в якій взяли участь 900 афганців і близько 300 німецьких солдатів зі складу сил швидкого реагування міжнародного контингенту з підтримки стабільності в Афганістані (ISAF). Уперше за весь період перебування в окупованій країні бундесвер застосував бронетехніку та важке озброєння. Результат наступальної операції - взяття під повний контроль головного опорного пункту талібів місто Чардара.

На тлі численних повідомлень про бойові зіткнення коаліційних сил з талібами в Афганістані ця подія може видатися не особливо значущою. Але тільки на перший погляд. Раніше німецький контингент в Афганістані старанно утримувався від активних воєнних дій, основну увагу приділяючи тренуванню афганської армії та поліції. Решта учасників ISAF ображалися: німці "відсиджуються" на відносно спокійній півночі. Заходи самозахисту були грандіозні: на спорудження невеличкої бази бундесверу в аеропорту МазаріШаріфа пішло 75 тисяч тонн сталі й 300 тисяч тонн бетону.

Тим разючішими стали дії німців під Кундузом, де в наступ пішли БМП "Мардер", а позиції талібів неодноразово бомбардувала авіація. Чим викликані такі зміни? За словами генерал­інспектора (вище військове звання в бундесвері) Вольфганґа Шнайдерана, операція "Орел" була розпочата у відповідь на різке погіршення ситуації навколо Кундуза, де почастішали напади талібів. Стратегічне значення операції очевидне. В умовах напруження на півдні й сході Афганістану під загрозою виявилося постачання коаліційних сил ISAF з півдня. Тим більшу значимість набули поставки з півночі. Ісламські бойовики це прекрасно розуміють і намагаються максимально ускладнити життя ISAF. Останнім часом у північних районах значно активізувалися такі угруповання, як Ісламський рух Узбекистану та Ісламський союз джигада, куди входять узбецькі та чеченські бойовики.

Не менше значення мають й внутрішні причини. Обережність першого року перебування в Афганістані зіграла з німцями злий жарт. Наприклад, статс­секретар міністерства внутрішніх справ Август Ханнінг відзначив, що ісламісти вважають німців "слабкою ланкою" і тому мають намір завдати удару саме проти "боягузливої" Німеччини. У ФРН восени пройдуть вибори до бундестагу, і німецькі спецслужби побоюються повторення "іспанського варіанту", коли в 2004 році терористи влаштували серію вибухів у приміських електричках Мадрида. Врешті консервативний уряд Хосе Марії Азнара подав у відставку, а на виборах перемогли соціалісти на чолі з Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро, які вивели іспанські війська з Іраку.

На бундесвер лягло важливе завдання: довести, що Німеччина не є "слабкою ланкою" міжнародної коаліції. Вирішувати її доводиться в умовах, які, за словами самих німецьких солдатів, найбільше нагадують пекло. І досягнути успіху можна тільки в тому випадку, якщо дозволити солдатам воювати, а не змушувати їх відсиджуватися за бетонними парканами.

Однак є ще й інший аспект - операція під Кундузом, безперечно, сприяє відродженню бойового духу німецької армії. Питання хворобливе і гострий, беручи до уваги події XX століття. І йдеться не тільки про операцію в районі Кундуза. За минулі місяці міністерство оборони й командування бундесверу без зайвого розголосу провели кілька реформ, які виявилися несподіванкою для депутатів парламентського комітету з оборони. Так, у квітні 2009 року з німецької версії операційного плану НАТО в Афганістані було повністю вилучене таке формулювання: "Застосування воєнної сили, що може спричинити смерть, заборонено поки не станеться нападу противника або його неминучість стане безсумнівною". Інше обережне формулювання "застосування співрозмірної сили" замінене на більш звичне й зрозуміле "напад/атака". Тим самим солдати бундесверу отримали можливість активніше застосовувати зброю.

Зміни торкнулися й нагород. Спеціально для того, щоб відзначити дії солдатів в Афганістані, у жовтні 2008 року був заснований Почесний хрест за хоробрість - нова вища нагорода бундесверу, яка багато в кого в світі одразу почала асоціюватися зі Залізним хрестом часів Третього рейху. Варто згадати ще одну символічну подію: 8 вересня в Берліні буде відкритий меморіал солдатам бундесверу на згадку про 2900 військово­службовців і цивільних співробітників, які загинули з моменту створення бундесверу в 1955 році.

Експерти наполягають, що зміна тактики в Афганістані, поява нових нагород і монумента в Берліні є ланками одного ланцюжка. Уряд Німеччини протягом 60х років працював над відтворенням держави, що була б повноправною в усіх галузях. Останньою такою галуззю, як відзначає "Der Spiegel", було право стріляти. Його дуже нелегко було домогтися після Другої світової. Однак завдяки Афганістану, здається, і це вдалося.