У Монако їдуть за гарним відпочинком - морем, сонцем, горами та спокоєм. А ще, щоб подивитися, як живуть сучасні князі і найбагатші люди світу

Князівство Монако відрізняється від решти Європи. Це наче маленький острівець зі своїм ритмом життя та правилами. Територія князівства менша за середньостатистичне європейське місто і становить близько двох квадратних кілометрів - щоб пройти всю країну, вам знадобиться не більше двох годин. Населення князівства становить трохи більше 30 тисяч, серед них лише п'ять - це корінні мешканці (монегаски). Решта - французи, італійці, англійці та представники ще 125 національностей (!).

Попри абсолютну сучасність князівства, туристу ні на мить не дозволять забути про його восьмистолітню історію. Датою створення Монако називають 1215 рік, коли на сучасній території князівства заснували Генуезьку республіку і побудували фортецю. У 1267 році внаслідок громадської війни в Генуї Монако зайняв Франсуа Грімальді і його прибічники. Цю дату вважають початком правління династії Грімальді, яке триває і досі.

Краєвиди князівства, які поєднують гори та море, не залишать байдужими навіть найзатятішого міщанина, звиклого лише до бетонних джунглів. Хоча останніх теж тут не бракує. Жителі Монако неймовірно вдало пристосувалися до довкілля - інколи здається, що їхні висотні будинки, розкішні вілли є чи не природним продовженням скелястих гір, що ніби нависають над Середземним морем. Через гірський рельєф і велику кількість серпантинів, монегаски вигадали оригінальний спосіб, як полегшити собі життя - сучасні ліфти, які перевозять жителів та гостей є не лише у будівлях, але й на... вулиці. Тож ви завжди маєте вибір - чи хвилин 20 витратити на те, щоб піднятися на потрібну вам вулицю пішки, чи сісти у ліфт і бути там за якусь хвилину.

Чи не найбільше вражає в Монако спокій його жителів. Чи то через невелику територію, чи через менталітет, але, видається, що в маленькому князівстві ніхто нікуди не поспішає. Цей настрій передається і туристам - тут вони не такі поспішні та галасливі, як в інших містах Європи. Я побувала в Монако в травні і поїхала звідти з відчуттям, що це саме та країна, де вміють насолоджуватися кожним променем теплого весняного сонця та кожною миттю життя. Літній пан, який випивши горнятко кави, сідає у своє ретро­авто і, весело сигналячи, ховається за черговим серпантинним поворотом - типова замальовка буднів князівства.

Сьогодні Монако відоме широкому загалу передусім завдяки казино "МонтеКарло", завсідниками якого є найбагатші та найвпливовіші люди світу, трасі, на якій проводять один з етапів Формули1, та величезному океанографічному музею Жака Кусто.

МонтеКарло - місто, яке ніколи не спить. Навіть, якщо ви не азартна людина, потрапивши в МонтеКарло, варто зайти до однойменного казино. Ця будівля своєю красою та розкішшю може дати фори навіть багатьом відомим театрам. Усі зали казино прикрашені живописом, скульптурами та бронзовими світильниками. А в найкрасивішому залі будівлі розташований... оперний театр, де відбуваються найбільш вишукані бали та престижні концерти.

Не можу сказати, яка тут атмосфера, коли зали повні людей, адже потрапила в казино трохи по обіді, коли гравців було доволі мало. Перше, що вразило, - жодного шуму, гаму чи гучної музики. Тут панує дух аристократизму і поважності давньої Європи, тож гроші тут теж програють з гідністю. Працівники казино давно звикли до туристичних груп - поки гості з цікавістю розглядають будівлю, вони, зовсім не відволікаючись, далі приймають ставки і ведуть гру. Прогрес в азартних іграх дістався і сюди - в "МонтеКарло", крім класичної рулетки та карт, є окремий зал з ігровими автоматами. Щоправда, серед різноманіття десятків гральних автоматів у цьому залі мене найбільше вразила панорама з вікна, що виходить на морське узбережжя. До слова, в казино "МонтеКарло" особливо наголошують на його столітній історії, тому тут, на відміну від багатьох сучасних казино, зберегли величезні (від підлоги до стелі) вікна, а на стінах висять годинники, тож відвідувач ніколи не втратить відчуття часу.

Для туристів в казино відведено окремі столи для гри в рулетку - мінімальна ставка - п'ять євро, а у випадку виграшу щасливчик отримає 175 євро. У казино може зайти кожен, крім... російських моряків. Адже тут добре пам'ятають історію, коли ще на початку ХХ століття моряки царської Росії, програвши всі гроші в цьому казино, спрямували на будівлю гармати. Тоді конфлікт вдалося залагодити, однак після цього в правилах казино з'явилося категоричне твердження - не впускати в зали російських моряків, ну принаймні тих, що в формі та при виконанні обов'язків.

Не можливо оминути увагою в Монако і славетну трасу Формули1 хоча б тому, що вона пролягає центральними вулицями міста. Щорічно на кілька днів спокійне князівство перетворюється на світову столицю автоперегонів. До слова, чимало відомих пілотів Формули1, побувавши тут на змаганнях, потім оселилися в Монако.

Обов'язковим пунктом туристичної програми також є князівський палац - найдавніша споруда князівства. Розташований він на центральній площі ТанокДе­Пале. Оточують палац чотири зубчасті сторожові вежі. Над головним входом у князівський палац у камені вибитий герб із девізом "З Божою допомогою!". Якщо вам вдасться потрапити всередину, ви обов'язково дізнаєтеся історію і самого палацу, і сім'ї Грімальді. Для зручності туристів, яких тут завжди багато, на вході видають плеєри з аудіозаписом екскурсії. У палаці вражає не лише величезна збірка старовинних меблів, але й цінні подарунки, які колись найвідоміші люди дарували князівській сім'ї. Чи не найбільш легендарним є дарунок мільярдера Аристотеля Онасіса - кораблик зі слонової кістки. Про те, що це помешкання реальних людей, а не музей, нагадують хіба портрети сучасних монархів в тронній залі.

Незважаючи на очікування, що Монако, як князівство найбагатших людей, виявиться чи не найдорожчим містом Європи, воно не виправдалося. У сусідній Ніцці чи, наприклад, Женеві сувеніри та обіди обійдуться суттєво дорожче. А Монако запам'ятовується комфортом, спокоєм та бажанням повернутися ще раз.