Що доброго і що злого у масовій культурі?
Свобода слова, свобода вибору, політична, релігійна свобода, яка з'явилася після падіння комуністичної системи, породила у посттоталітарних суспільствах, з одного боку, усвідомлення вільного вибору, а з іншого на ґрунті ще несформованих принципів вседозволеність. Явище масової культури вже у своєму означенні передбачає успіх у масах, натовпі. І саме тому, що воно є ірраціональним поняттям, маніпуляція людською свідомістю з допомогою нього здійснюється дуже швидко та ефективно.
"Це дивляться (читають, відчувають) всі, а ти такий, як вони, отже, це повинно цікавити і тебе", ось скорочена, спрощена, але достатньо точна формула маніпуляції, під вплив якої не потрапляє дуже мало людей. Переважно ті, хто має чітко сформовані моральні та інтелектуальні орієнтири.
Проте термін "масовий" не завжди означає "низькопробний". Якість часто буває популярною. У цьому контексті найважливіше індивідуально усвідомити власні потреби та культурні інтереси, не підкоряючись законам натовпу. Світогляд масової культури, її вплив на людську свідомість і підсвідомість, позитивні аспекти масовості та способи боротьби з її злом - все це стало предметом нашого спілкування з відомими мистецтвознавцями, філософами, науковцями:
- Що є в основі природи масової культури?
Мирослав Маринович, директор Інституту релігії та суспільства:
- Масова культура є відображенням глобалізаційних тенденцій на духовному рівні. Я не сприймаю глобалізацію як злу, ворожу акцію окремих людей, які сидять у Шамбалі чи в масонській ложі та планують звести людство з правильного шляху. Навпаки, явище глобалізації є природним процесом, знаком того, що всі незримі органи організму людства починають взаємодіяти між собою. І в разі всіх його небезпек, це все ж таки позитивний процес. На мою думку, гармонійна єдність найкраще існує у різноманітті. Одне зовсім не відкидає іншого. Проте людська природа часто перетворює спільність на уніфікацію, що є дуже небезпечно, бо це може призвести до зникнення власних культурних і мовленнєвих пластів нації. На противагу цьому потрібно докладати максимум зусиль, щоб українська культура знайшла почесне місце у різноманітті світових культур.
- Що позитивного Ви бачите у масових явищах культури, літератури, творчості?
Борис Потятинник,
професор кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка, голова редколегії журналу "Медіакритика":
- Буду говорити в контексті тієї сфери, в якій є фахівцем, тобто в медійному контексті. Як на мене, масові видання повинні існувати. Єдине, що нішу популярних масмедіа еквівалент попси, мусять заповнити національні медіа, бо в іншому випадку її заповнять іноземні. Я дивлюся на масову пресу позитивно, крім тих випадків, коли вони не сумісні з етикою чи законодавством. Але є небезпечна тенденція, коли ті масмедіа, які є якісними, починають використовувати прийоми жовтої преси.
"Наслідок дії масової культури вульгаризація і маніпуляція"
- Які процеси і методи варто задіяти для подолання негативних впливів масовості на свідомість людини?
Мирослав Маринович:
-Із негативними проявами масової культури не можна боротися відкрито й агресивно. Значного результату такі способи не дадуть. Протистояти їм потрібно з допомогою духовності. Зауважу, що боротьба з негативними масовими явищами мусить відбуватися з допомогою саме культурних методів, а не політичних чи економічних. Наприклад, коли на молюска починає діяти подразник, ця істота огортає його і витворює перлину. Ми аналогічно повинні, переосмисливши певні культурні подразники, витворити з них цінну річ.
Звичайно, бездумно сповідувати тезу лібералізму на зразок "свобода сама себе відрегулює" є помилкою. Не все так однозначно. Адже добру і моралі потрібно допомагати народжуватися та існувати, бо зло проникає само собою. Ми повинні розробити регулятивні методи, які залишать людині право вибору, зокрема і право вибору гріха, але одночасно і захистять несформовану людську психіку.
Зауважте, що на американському телебаченні значно менше еротики і насильства, ніж на українському. Бо на Заході таки культурні явища виокремлюють в окремий канал, за який зацікавлені американці платять великі гроші. Там це законодавчо врегульовано.
Тарас Возняк,
головний редактор журналу "Ї":
Масової культури уникнути неможливо. Такі сфери життя як машинне виробництво, масова культура є продуктом розвитку суспільства. Інше питання, до чого вона може призвести. А призводить вона до сумних наслідків. У результаті її дії відбувається не лише вульгаризація смаків. У процес вступає потужна маніпуляція суспільством. Ті, хто сформував свої погляди завдяки впливу масової культури, є легко маніпульованими особистостями. З кожним наступним американським фільмом, проявом насильства, вони все активніше поринають у цей процес. Можна свідомо вибирати якісні речі з культурного різноманіття, але боротися зі споживацьким мотлохом та численними культурними супермаркетами фактично неможливо.
Борис Потятинник:
- Наскільки багато зла в існуванні масової культури питання філософське. Звичайно, певну частку в деградацію населення вона вносить. Найбільший мінус апелювання до древніх інстинктів, тобто до еротики, насильництва, як наслідок неповага до читача, який купується на такий "гачок". У сфері масмедіа негативним є не сам факт існування жовтої преси, а використання її прийомів в якісних масмедіа.
"Мистецький акт у модерну добу став актом споживання"
Тамара Гундорова
(уривки з публікації Слідами Адорно: масова культура і кіч// Критика. 2005. №12)
-Недавні події в Україні, а саме Помаранчева революція зробили напрочуд зрозумілими й актуальними тези масової культури й кічу. Адже демократія прийшла в Україну у формі карнавалу, і все, починаючи від жовтогарячих фенічок до репу "Разом нас багато" та попмузики, що владно панувала на Майдані впродовж багатьох днів, безперечно, належить до нового в Україні явища помаранчевого кічу.
Мистецький акт і художня форма стають у модерну добу товаром споживання. Саме це дає підстави говорити про виникнення особливого культурного феномена масової, або популярної культури. Обидва поняття, зрозуміло, ідентичні, хоча назва "масова культура" всетаки має певний відтінок негативності.
Однією з найпопулярніших форм масової культури стає кіч. Ми живемо всередині кічу, навіть не усвідомлюючи цього. Кіч передусім пов'язаний із продукуванням і споживанням мистецтва як речі та процесом фетишизації мистецького об'єкта, відчуттям спонтанного задоволення і щастя. Цілком непомітним для нас стає явище деестетизації: споживач сприймає мистецьку річ, зважаючи не на її автономність та індивідуальність, а на те, яким його потребам та інтересам ця річ відповідає і як відображає уявлення споживача про реальність.
У добу "технічної відтворюваності" себто тиражування та масової продукції автентичність мистецької речі зникає. Відтак і ритуал, базований на самоцінній вартості мистецького явища, й культ краси, основоположний для естетичного об'єкта, руйнуються. Натомість мистецтво стає документом, який легко репродукувати, механічно відтворити й поширити. Новий статус мистецтва зумовлюють саме явища повторення, копіювання, репродукування. При цьому змінюються природа й функції мистецького зображення та сприйняття. І хоча поняття "кіч" уперше вжили десь у 18601870х роках на позначення дешевих мистецьких речей безсумнівно, що кіч став чи не найвиразнішим явищем модерної доби й модерної культури, підлаштовуючись під мистецтво, спокушаючи його, занурюючись в архетипи сприйняття і стаючи складником політичних ритуалів і міфологем.
