Жінка-керівник
Ірина Чілімова, голова Залізничної райадміністрації Львова, про серйозне рішення, сім'ю, підтримку чоловіка та донечку, яка пише вірші
Ірина Чілімова, голова Залізничної райадміністрації Львова, про серйозне рішення, сім'ю, підтримку чоловіка та донечку, яка пише вірші
Ще два роки тому ця вродлива, елегантна та розумна жінка була бізнеследі, а з листопада 2007го працює на державній посаді. Вона фаховий керівникдержслужбовець, самодостатня людина, кохана дружина та любляча мама 13річної доньки Олі. Їй комфортно та затишно у власній міцній сім'ї. Чоловікові Олександру вдячна за колосальну підтримку та розуміння, зокрема і стосовно її теперішнього ритму життя - постійної зайнятості на роботі. Гостя "Пошти" - голова Залізничної районної адміністрації м. Львова Ірина Чілімова.
Із бізнеследі
у держслужбовці
- Прийшовши з бізнесу на посаду керівника Залізничного району міста, фактично мусите 24 години на добу бути, як кажуть, на дзвінку. Через напружений ритм та зайнятість, чи не бракує часу на сім'ю?
- З початком роботи на державній службі, моє життя кардинально змінилося на 180 градусів. Робота у бізнесі також не є легкою. Можливо, там жорсткіші вимоги і умови через боротьбу на ринку, але там ти був господарем свого часу. Дійсно робота вимагає контролювати ситуацію щодня 24 години. Звісно, часу на сім'ю бракує. Робочий день починається о 8.00, а закінчується - о 21.0022.00. Крім того, маю ще вхідну документацію, пошту, яку розписую і до 24.00. Зазвичай це буває щоденно, тому спілкування з моїми близькими переважно припадає на суботу після обіду та у неділю. У цей час можу більше уваги їм приділити і поспілкуватися, бо протягом тижня це майже неможливо.
- Коли міський голова Львова запропонував Вам обійняти цю посаду, одразу погодилися чи вагалися з прийняттям рішення?
- Ні, миттєво згоди не дала. Для мене це було дуже серйозне рішення і дуже серйозний крок. Розуміла, яку відповідальність потрібно взяти на себе (у Залізничному районі мешкає 120 тис. городян - "Пошта").
- Радилися з чоловіком?
- Безперечно. І з чоловіком, і з мамою. Для мене це був довгий і важкий процес, а прийняття рішення - нелегким. Фактично на роздуми пішло до трьох місяців. Визначилася сама, але якби у мене не було підтримки сім'ї, звісно, що таке рішення було б прийняти набагато важче. Позиція чоловіка була така: вирішити маю сама, а на його підтримку можу розраховувати. З листопада 2007 р. є керівником району. Праця на цій посаді - досвід та хороша школа життя. Ця робота більше загартувала мене. Я стала сильнішою.
- Після такої школи можна і у мери йти?
- Міським головою не хотіла б бути. Це дуже велика відповідальність і важка праця.
- Останніми роками в Україні, зокрема й у Львові, побільшало призначень жінок на посади на державній службі. Як гадаєте, чому?
- Не хочу образити чоловіків, адже вони сильні та розумні, але, напевне, жінки є більш відповідальні та організовані.
Розуміння
та підтримка
- Розкажіть нам, будь ласка, про свою сім'ю.
- Це чоловік Олександр та 13річна донька Оля. Кожна жінка хоче, аби біля неї був сильний мужчина. Вважаю, що у мене є сильний чоловік, на підтримку якого можу сподіватися у будьяких ситуаціях. Чоловік мене розуміє, себто режим роботи, бо також працює на державній службі. Донька часто запитує, коли зможу більше приділити їй уваги. Звісно, дівчинка потребує більше турботи від мами. Максимально стараюся це робити. На жаль, не завжди виходить.
- У чому полягає сила та міцність Вашої родини?
- Насамперед у взаєморозумінні. Наскільки б мені не було важко, наскільки я не була б зайнята, чоловік мене завжди розуміє. З того приводу у нас не виникає жодних конфліктів. Вдячна чоловікові за підтримку. Відповідно, якщо є підтримка, є сильні почуття. Певна: людина, яка любить, буде розуміти і допомагати у будьяких ситуаціях. Звісно, кожен чоловік хоче, аби вдома була жінкагосподиня, яка чекає його з роботи. Не завжди у нас так виходить... Тому думаю, що він робить великий подвиг, що мене розуміє та підтримує у цьому.
- Чи погоджуєтеся з фразою, що сім'я - це щоденна праця?
- Так. Коли сходяться двоє чужих людей з різними характерами та вихованням, щоб сім'я була міцною та надійною, потрібна постійна робота впродовж життя. Жінку можна, як непрочитану книжку, все життя читати і щодня відкривати для себе якісь нові сторінки.
- Як часто йдете на компроміси?
- Швидше чоловік йде на поступки... У мене такий характер (сміється).- А хто у сім'ї більш емоційний?
- Напевне, я.
- Якщо бувають конфліктні ситуації, як швидко виникає порозуміння?
- Звичайно, що бувають такі ситуації. Все гладко та ідеально не буває у жодній сім'ї. Та я ніколи не є прихильником того, щоб, посварившись, потім довго не розмовляти.
Про щастя
та самодостатність
- На Вашу думку, що потрібно жінці, аби бути щасливою?
- Кожна жінка потребує уваги до себе - так вона створена природою. Звичайно, жінка хоче, аби біля неї був сильний чоловік, на якому можна довіряти і розраховувати на підтримку, опертися, і знати, що в будьяких ситуація ця людина тебе не підведе. Якщо біля жінки є такий чоловік, то вона вже є щасливою. Коли є хороша сім'я, здорова дитина та батьки, коханий чоловік, улюблена робота, то це і є щастя.
- Де жінка має більше зреалізуватися?
- Якщо правильно, то у сім'ї, бо жінка - берегиня дому! Але не завжди складаються так обставини, що жінка може реалізовуватися тільки у родині.
- Чи всього, чого хотіли, досягли? Наскільки Ви реалізована жінка?
- Вважаю себе самодостатньою людиною, яка за плечима має деякий досвід. Але це тільки старт і початок. До кінця себе ще не реалізувала.
Про донечку
- Пані Ірино, а яка Ви мама?
- Вимоглива. Але не думаю, що це відбиток моєї роботи. Я за характером така людина. Виховувати дитину потрібно спілкуванням з нею. Дитина має довіряти мамі, а мама - дитині. Мене моя мама вчила: найкращий товариш у житті насамперед мама. Так само виховую доньку, що я її найкращий та надійний друг.
- Чим захоплюється Ваша донечка?
- Має нахил до малювання. Також пише вірші. Має зошит, де записані усі її вірші. Пише їх ще з першого класу. У школі у неї добре складається і з точними науками. Дуже легко дається їй іноземна мова. Цього року Оля закінчила 7й клас.
Про стиль,
квіти та мрії
- Оскільки Ви дуже зайнята, хтось має робити хатню роботу. Чи маєте домогосподарку?
- Ні. Раніше мені допомагала мама. Зараз вона за кордоном. Донечка багато допомагає. Вміє і поприбирати у помешканні. Чоловік також допомагає. Він не є такий вимогливий і примхливий щодо приготування їжі. Повторюся: вдячна йому за розуміння і підтримку, що навіть у побутових питаннях у нас ніколи не виникає конфліктів. Рідні мене підтримують.
- З роботою на державній службі, напевне, змінився і Ваш гардероб?
- Однозначно, що змінився. Хоча мій стиль одягу класичний. Звісно, у бізнесі стиль вбрання був вільнішим. На роботу могла одягнути і джинси, які дуже люблю. Зараз це переважно діловий костюм. Одяг купую у межах фінансових можливостей. Принципового значення для мене бренд немає. Річ має сподобатися. Послугами відомих львівських модельєрів не користуюся.
- Часто жінки дорікають, що чоловіки не дарують їм квіти. Ваш чоловік про це не забуває?
- Ні, не забуває. Дарує. Звісно, що хотілося б, аби чоловік дарував квіти дуже часто.
- Робота - роботою, а відпочивати потрібно. Де проводити вакації?
- Взимку разом із сім'єю возимося на лижах. Усі троє їздили у Польщу та Словаччину. Цього літа, напевне, поїдемо на море. Переважно відпочиваємо за кордоном. Ціни у Криму нічим не відрізняються від цін у Туреччині чи Єгипті. Але сервіс там набагато кращий.
- Які мрії у Ірини Чілімової?
- Основна мрія - щоб всі у сім'ї були здоровими. Це найголовніше у житті. Мрію, щоб моя донька росла у міцній та захищеній державі. Це кажу не як держслужбовець, а як громадянин. Також, щоб вона у житті була щасливою та зустріла надійного та доброго чоловіка.
