Попри проголошений Верховною Радою мораторій на вилучення житла, яке збудоване чи зводиться за кредитні кошти, банки не втрачають надій подолати парламентську заборону

Ба більше, не просто не полишають, а вдаються до цілком конкретних кроків. Наразі здебільшого інформаційно­попереджувального характеру про можливі наслідки вчасної несплати кредитів. Та людей, необізнаних із основами нашого законодавства у цій сфері та таємницями вітчизняного судочинства, після такого попередження, цілком ймовірно, може спіткати серцевий напад.

Як
роблять "глюки"?

Минулого тижня на одному з телеканалів наочно продемонстрували це сюжетом. Його суть така: людина отримує буцімто копію рішення суду, в якому повідомляється, що її житло, збудоване в кредит, який ще не погашено (з різних на те причин, головною з яких є банальна нестача коштів), вилучають на користь конкретного банку­кредитодавця.

Зауважимо, що бланк, з якого зняли копію, справжній. Інша справа - оформлений неналежним чином і без жодної вказівки на конкретні прізвища та підписи осіб, які ухвалювали таке липове рішення. Себто - звичайнісінький фальсифікат неіснуючого рішення судового органу.

Як повідомили у банку, все це - запобіжний захід, який має вплинути на боржника і наочно показати йому можливі наслідки несплати кредиту. Але не важко уявити, що має при цьому відчувати людина, необізнана, як ми вже казали, із основами судочинства (а таких у нас, на жаль, більшість), отримавши такого листа.

Проте банкіри цим, схоже, особливо не переймаються. Принаймні представник фінустанови, який пояснював журналістам ситуа­цію, запевнив - захід дієвий, і банк і надалі діятиме схожим чином.

Ми, звісно, не збираємося дискутувати довкола ефективності цього блефу та його моральних аспектів (вибивання грошей у нас вже давно стало окремою прикладною, майже нау­ковою дисципліною, яка налічує безліч законних і незаконних способів). Але проблема, на нашу думку, справді є серйозною, вартою особливої уваги. Тим паче, врахувавши число вітчизняних позичальників і перспективу масової практики їх "превентивного обману". Треба ж їм бодай трохи орієнтуватися у реаліях.

Для них, цих загнаних у глухий кут, нагадаємо відомий вислів:"попереджений - значить озброєний".

Ситуація із запровадженням мораторію на вилучення житла справді далеко не однозначна і рясніє розмаїттям оцінок. Часто - зовсім протилежних.

Чимало вітчизняних фінансових експертів взагалі вважає, що заборона для банків вилучати кредитне житло у неплатників кредитних внесків фактично нічого не змінить. Мовляв, банки й раніше майже не застосовували права на вилучення заставної та кредитної нерухомості, оскільки це вкрай складна процедура. Тим паче, що продати вилучене житло, та ще й в умовах кризи, собі дорожче...

До того ж новий закон про заборону вилучення житла суперечить вже чинним законам, зміни до яких не вніс стурбований іншими проблемами парламент. Ба більше, він не міг набути чинності, адже і досі перебуває на підписі у Президента (як з'ясувалося, його навіть не завізував спікер парламенту Володимир Литвин). Тому наразі немає й предмету розмови.

Однак критичних зауважень на адресу новації пролунало вже чимало. Особливо з вуст банкірів. Вони стверджують, що й до ухвалення мораторію банки майже не виселяли позичальників із їхніх квартир, якщо це було їхнім єдиним житлом. Такі дії суперечили б Житловому кодексу, згідно із яким не дозволяється виселяти фізичних осіб із їх власного житла, навіть того, що перебуває у заставі, якщо їм при цьому не надають іншої житлової площі.

Отже, гіпотетична можливість вилучення житла, яке є предметом застави, - це, радше, додатковий психологічний чинник у роботі з неплатниками, оскільки заставну нерухомість і без нового закону важко вилучити. Послуговуючись юридичною термінологією, для того, аби скерувати стягнення на нерухомість неплатника, заставоотримувач мусить пройти достатньо тривалі правничі процедури, які можуть тягнутися роками.

Крім того, якщо в квартирі прописані неповнолітні, відчужити нерухомість кредитор чи заставоотримувач практично не може. Отже, банкам залишається лише процедура реструктуризації боргів. Проте неплатникам квартирних кредитів не радимо вдаватися до зайвого оптимізму. Ситуація із запровадженням мораторію на вилучення, тим паче він, як кожен схожий закон, однак тимчасовий, справді далеко не однозначна. Особливо, враховуючи бажання банків повернути надані кредити.

Перспектива бомжування

Крім певної лояльності банкірів (мовляв, заставні чи кредитні квартири майже не вилучаємо), про яку йшлося вище, останні переконані, що закон виписаний неякісно і будьякий вправний юрист може оскаржити його положення у суді. Адже, згідно із загальним правом, закон взагалі немає зворотної сили. На практиці це означає, що за кредитними угодами, укладеними до запровадження мораторію, заставне майно вилучатимуть на загальних підставах. А закон про мораторій лише додасть зайвої плутанини, однак він не здатен заборонити вилучення майна, внесеного у заставу.

Слід мати на увазі, що з юридичної точки зору цей документ не призупиняє ні положень Цивільного кодексу про стягнення боргу, ні положень законів "Про заставу" та "Про виконавчу службу". Отже, ніщо не забороняє судам після ухвалення рішення про відчуження заставного майна керуватися не новим законом про мораторій, а Цивільним кодексом.

І ще один аспект, на якому наголошують юристи, що спеціалізуються на питаннях нерухомості. У новому законі фактично нема згадок про зобов'язання за відповідними договорами застави чи іпотеки. Тобто незрозуміло, чи залишаються вони чинними, чи призупинені або взагалі заборонені. А оскільки в законі цього немає, то ці договори будуть чинними до закінчення їх терміну дії.

Скажемо і про те, що новий закон не забороняє нарахування штрафних санкцій за неплатежі за кредитними зобов'язаннями. Насправді це означає збільшення боргу того, хто надав майно у заставу, доки кредитор через мораторій не матиме змоги задовольнити свої вимоги через стягнення на заставлену житлову площу.

Закон у першому читанні ухвалили ще у грудні минулого року серед комплексу антикризових заходів. Остаточно - 21 травня цього року. Серед банкірів побутує кілька поглядів на проблеми, яких цей закон їм, безперечно, додає.

Одні вважають його лише популістським перед майбутніми виборами. Рано чи пізно, на їхню думку, його скасують або заветує Президент. Інші - що через повномасштабне запровадження мораторію, банківську систему очікує неминучий крах.

Що можна сказати однозначно, то це те, що кредитні події мають навчити усіх учасників нинішніх "бойових дій". Одних - міркувати не тільки про власні надприбутки від масового кредитування всіх і всього (до слова, загалом сума усіх кредитів, наданих і підприємствам, і населенню, в нас становить близько 700 млрд грн). Інших - затямити, що коли позичаєш, то насамперед переймайся тим, як повернути. Бо однак доведеться...