Приниження, маніпуляції, шантаж, побої – усе це про домашнє насильство. На жаль, під час війни проблема нікуди не зникла. Навпаки – лише побільшала. За даними МВС, лише за перше півріччя 2023-го кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже на 40%, порівняно з цим же періодом минулого року. Але говорити про такі випадки у власній родині буває дуже складно. Деякі люди досі не бажають виносити проблеми з дому, бояться зробити крок: повідомити про знущання і попросити допомоги. Тож домашнє насильство залишається невидимим, а кривдники – непокараними. 

Ми досі маємо чимало міфів про домашнє насильство, які не дають його подолати. Один із найбільш поширених: «Насильство – це лише побої». Проте насправді воно може мати різні форми. Приниження, утиски та образи так само залишають свої «рубці», щоправда всередині, а не зовні, тих, хто опиняється в ситуації насильства. 

Є декілька видів домашнього насильства. Крім фізичного, є й психологічне. Коли людина перебуває під постійним тиском з боку партнера або родича, звітує про кожен свій крок. Нею маніпулюють, переслідують, контролюють, погрожують чи шантажують.

Економічне насильство також часто залишається непомітним. Кривдник робить все, щоб поставити людину у повну залежність. Їй можуть не давати працювати чи навчатися. Часто – нібито, щоб полегшити життя, адже про неї подбають. Врешті людина мусить просити гроші на найменшу дрібницю, звітувати про кожну покупку до останньої копійки, питати дозволу на будь-яке рішення. 

Схиляння до небажаної вагітності чи аборту – це прояви сексуального насильства, яке теж буває складно розпізнати. Крім того, це і секс без згоди. Та й примус записувати інтимне відео, якщо людина цього не хоче, теж є сексуальним насильством.

Від початку року на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства від організації Ла Страда – звернулось майже 30 тисяч людей. Про це інформує Центр громадського моніторингу та контролю.

Постраждалі та свідки здебільшого телефонували вночі та повідомляли, передусім, про психологічні та фізичні знущання в родині. Були також повідомлення і про економічне та сексуальне насильство. 76% звернень надійшло від жінок. Хоча жінки частіше стають постраждалими від знущань в родині, це може трапитися з кожним. Важливо пам’ятати, що насильство в сім’ї не залежить від статі чи віку. Потерпають і діти, і літні люди, і жінки, і чоловіки.

Ще один вкрай шкідливий міф, який заважає розпізнати насильство в сім’ї: вважати відповідальним за знущання не лише кривдника, а й того, хто страждає від насильства. Інколи можна почути, що людина нібито сама «спровокувала» агресора або що винні обидвоє. Цей міф діє і на самих постраждалих. І замість того, щоб звертатися по допомогу, вони починають шукати проблеми в собі, вірити в свою винуватість. Вважають, що змінивши поведінку, зможуть уникнуть агресії кривдника. Але це не так! У насильстві завжди винен лише той, хто його вчиняє. Знущанням й насильству не може бути жодних виправдань. Саме кривдник повинен бути покараний.

Побороти насильство заважає і міф: «Це їхня сім’я. Самі розберуться». Він залишає постраждалих сам на сам із кривдником. Адже ті, хто мали б стати опорою, не хочуть втручатися у «чужі справи». Проте підтримка оточуючих дуже важлива, саме вона може дати сил звернутися по допомогу. Людина іноді й не усвідомлює, що страждає від насильства. І те що відбувається з нею – не нормально. Або ж розуміє в якій ситуації перебуває, але розірвати це коло насильства боїться чи соромиться. І підтримка найближчих: друзів, родичів чи знайомих в таких ситуаціях є дуже важливою. Їхня роль – не засуджувати, не критикувати, не повчати, а стати надійним «плечем», на яке можна спертися, коли дуже складно.

Серед інших міфів, які лише заважають: «Б’є – значить любить. Усі так живуть». Через це упередження багато постраждалих роками не звертаються по допомогу та живуть у постійному страху і стресі. Але любов і насильство – це абсолютно протилежні речі. Тим, кого люблять, не прагнуть завдати болю. Насильство – не норма, а злочин. І воно не зникне само собою. Щоб його подолати – потрібно діяти!

Ще одним міфом є те, що по допомогу можуть звернутися лише постраждалі. Насправді і свідки, і близьке оточення тих, хто страждає від насильства, можуть і мають звертатися по допомогу. 

Поліція (виклик за номером 102) – може надати термінову допомогу: припинити насильство, зафіксувати випадок, проінформувати потерпілу людину та скерувати її до інших служб.

Також по термінове втручання у ситуацію можна звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти шукайте на сайті Розірви коло – https://rozirvykolo.org.

Підтримку та консультацію можна отримати на урядовій гарячій лінії 1547 або ж на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства 116 123 чи 0 800 500 335. Всі дзвінки безкоштовні, можна звертатися анонімно, а фахівці готові допомагати цілодобово.

Спеціалізовані психологічні консультації та підтримку для чоловіків нададуть за номером 2345. Анонімно та цілодобово.

Безпечний цілодобовий простір для короткострокового перебування надає кімната кризового реагування. Географічне місце кризової кімнати засекречене. Потрапити сюди можна за особистим зверненням, направленням поліції, мобільної бригади чи інших соцслужб.

Жінки разом з дітьми можуть перебувати довгостроково і отримувати комплексну допомогу у притулку/шелтері. Це безпечне та засекречене місце, потрапити можна за направленням поліції, мобільної бригади чи інших соціальних служб.

Безоплатну правову допомогу, консультацію та супровід професійних юристів та адвокатів можна отримати за номером 0 800 213 103. Насильству немає жодних виправдань. Будь ласка, звертайтеся по допомогу або будьте поруч з тими, кому така допомога потрібна.

Боротьба з домашнім насильством звучить великим викликом, однак долати його допомагають навіть маленькі кроки. Що робити, якщо стаєш свідком чи зіштовхуєшся з насильством? Достатньо не бути байдужими, звертати увагу на ситуації довкола та реагувати на них. 

Крок 1. Викликати поліцію. Дзвінок у поліцію за номером 102 – це перша дія, яку варто виконати у екстреному випадку домашнього насильства. Правоохоронці можуть втрутитися в ситуацію, припинити насильство та допомогти постраждалій особі. Викликати правоохоронців можна також через спеціальний мобільний застосунок для жінок. Основна перевага додатку – кнопка "SOS", яка дозволяє зв’язатися з поліцією без дзвінка та автоматично визначає місце перебування постраждалої через геолокацію. 

Крок 2. Зафіксувати. Мобільний телефон майже завжди ми тримаємо в руках – він може стати інструментом допомоги. Фото, відео чи аудіозаписи подій можуть допомогти поліції правильно кваліфікувати злочин. Або стати доказами під час розгляду справи у суді (хоча такі докази й не є обов’язковими).

Крок 3. Привернути увагу. Якщо чуєте грюкіт, образи, крики про допомогу у сусідів чи на вулиці – можливо, ви стаєте свідком насильства. Не знаєте, що робити? Спробуйте привернути до ситуації увагу інших. Зверніться по допомогу до перехожих чи сусідів. Розкажіть, що сталося. Попросіть викликати поліцію, зафіксувати події на телефон, якщо не можете цього зробити власноруч.

Крок 4. Порадити звернутися по допомогу. Нагадайте людині, що допомога поруч, по неї просто треба звернутися. Порадьте зателефонувати на гарячу лінію 1547, щоб отримати консультацію чи допомогу. Або знайдіть місцеву установу, що займається проблемою домашнього насильства та надішліть контакти/адресу. Якщо людина має піти до поліції, суду чи адвоката – запропонуйте сходити разом.

Кожна постраждала людина має право на безоплатне отримання соціальних послуг, медичної соціальної, психологічної та правової допомоги. Втім важливо пам’ятати, що усі послуги та допомогу постраждала людина може отримати виключно за власним бажанням.

Крок 5. Звернутися по допомогу. Насамперед, постраждала від домашнього насильства людина або свідок насильства може зателефонувати до поліції за номером 102 або ж звернутися до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, номери для різних міст зібрані на сайті Розірви коло.

Бувають випадки, коли може бути лячно повідомити про випадок домашнього насильства особисто. Для цього працюють гарячі лінії. Отримати підтримку або консультацію можна анонімно за номером 1547 або ж звернутися на національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства 116 123. 

Дзвінки безкоштовні, а підтримку можна отримати цілодобово. В Україні існує повноцінна інфраструктура допомоги тим, хто постраждав від домашнього насильства. Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, кризові кімнати та притулки для жінок з дітьми. Все це створено та працює для того, щоб зарадити домашньому насильству та вберегти постраждалих осіб від кривдників. Варто лише зробити крок.