Українці живуть другий рік в умовах повномасштабного вторгнення і десятий рік загалом з початку війни. Війна – це забіг на довгу дистанцію. Сумні новини з фронту, де, мужньо захищаючи Україну, щодня гине цвіт нації, дуже багато поранених воїнів… Скандали з ТЦК (військкоматами), хабарники з мільйонами, корупційні скандали… Щоденні чвари у соціальних мережах, коли сіється зневіра, також не додають оптимізму. Неспокій, сум, тривожність, депресія, паніка… 

Аби була рівновага, потрібна сильна опора. Ніхто з нас не знає, скільки ще триватиме війна. Ворог того й чекає, аби ми стали слабкими, аби ми зламалися. 

Ми не маємо права на це! Ми, українці, не те що маємо, ми зобов’язані бути сильними, має бути єдність! Маємо вірити у Збройні сили України, працювати якомога краще кожен на своєму місці, донатити для допомоги воїнам і жити життя. Жити! «Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, де знаходити світло та брати сил у тривожні часи.

До слова, у нещодавньому інтерв’ю «Львівській Пошті» заслужена артистка України Оксана Муха на це запитання відповіла так: «Знаходжу світло у своїх рідних, у спілкуванні з батьками, сином, сестрою, з моїм Миколою. Мої рідні – це світло мого життя, моя сила і безмежна любов. Це найдорожче, що в мене є. Микола – це мовиться про художника Ніко Струса. Ми познайомилися з Миколою під час знімання кліпу. Ми разом вже три роки. Два з них – це рак… Я подолала рак. Лікарі задоволені результатом. Тепер завжди потрібно перевірятися, робити обстеження і тримати руку на пульсі. Найголовніше, що я жива! Мої батьки виховували сина, а Микола доглядав мене в часі хвороби. Я муза Миколи і щаслива з ним». 

На ще одне запитання, у чому українці зараз мають шукати надію, яка б давала сили кожному, співачка відповіла: «Приділити час на себе і зрозуміти, хто ти. Приділити час собі – час на духовне усвідомлення, зрозуміти, хто ти. Відчути як Господь тебе любить. Суть є не у всесильності, а в любові. І, якщо людина зуміє подолати в собі жадібність, заздрість, ненависть, залежність, якщо зможе подолати в собі такі погані речі, і почне любити світ, сприймати його з усіма його мінусами, не вимагати ідеалів, а просто жити, і просто бути, самому ставати кращим, тоді нас це врятує». 

Віктор Легкодух,
військовослужбовець ЗСУ, призер Чемпіонату світу з параатлетики, володар ліцензії на участь в Паралімпіаді-2024:

– Зараз в Україні непрості часи, але маємо вірити у Збройні сили України, якісно працювати, донатити і жити. Обов’язково потрібно мати улюблену справу і робити її якісно. Основне завдання зараз для українців – робити все задля перемоги України. 

Обов’язково потрібно займатися спортом. Спорт – це сила, енергія та світло. Спорт виганяє з голови погані думки, якщо такі є. Щойно приходиш у спортивний зал, всі негативні думки залишаються позаду. Завдяки спорту покращується здоров’я. Спорт виробляє гормони радості. Раджу займатися спортом, адже він дає силу. А сила, нам, українцям, дуже потрібна! І моральна сила, і фізична, ясна річ. 

Світло і сила – це родина! Позитиву додає і читання книг, і перегляд фільму разом із дружиною. Менше потрібно черпати негативу, зокрема зі соціальних мереж. Про реальну ситуацію на фронті я можу дізнатися безпосередньо від своїх друзів. 

Важливо, аби українці щомісяця зі своєї заробітної плати донатили на Збройні сили України. Донатили ту суму, яку вона може, звісно. Якби кожен українець щомісяця зі зарплати донатив 100-200 гривень. Йдеться про свідомість та активність. 

Також важливо мати цілі у житті й рухатися вперед. Щойно повернувся з госпіталю після операції, але цього тижня вже піду у зал. Маю перед собою відповідальність, оскільки я став професійним спортсменом і в мене через два місяці Чемпіонат України і змагання в Дубаї. Потрібно готуватися. 

Оксана Дащаківська,
керівниця офісу Міжнародного фонду «Відродження», політологиня:

– Кожен із нас в часі війни має якісно робити свою роботу. Я дуже оцінила свою роботу. Власне, робота дає мені стійкість. Ефективно виконана моя робота дає мені світло. Коли я бачу вплив, якісний результат, це дає сил. Моя робота пов’язана з людьми, з організаціями, з акцентом на зростання цих людей та організацій. Коли бачу, що добре зробила свою роботу, це дає мені світла, сил і натхнення. 

Працюючи, ми оточуємо себе людьми, які є світлом. Мовиться і про тих людей, з якими спілкуюся поза роботою. Кажу про «своїх» людей. «Свої» люди є дуже важливими для нас! Мовиться про людей, які допомагають знайти сили, людей, які підтримають, вислухають, порадять, людей, які можуть нас розсмішити. Раджу кожного дня продовжувати пошук «своїх» людей і знаходити їх якомога більше. Вони є. Чим «своїх» буде більше, тим ми, українці, будемо ефективніші і сильніші!

«Мої» люди – це і моя родина. Родина – наш міцний тил. Так було, є і буде в Україні! Коли родина дає можливість якісно робити свою роботу – це також багато».

Важливо також фіксувати зміни, які з нами відбуваються, зокрема навчатися нового. І вірити, що нам під силу нове. Скажімо, я навчилася кермувати автомобілем. Це також моя сила. Важливо, аби наш ресурс йшов в позитив, а не негатив. Краще цей ресурс зайняти новою навичкою. Я власне присвятила цей час водінню. Потрібно свій час застосовувати задля навчання нового, скажімо, вивчення іноземних мов.

Наталя Блажко,
засновниця клубу черлідингу Lviv Angels, президентка Львівської обласної федерації черлідингу:

– Так, війна – це забіг на довгу дистанцію. На жаль, у нас сусід такий. Це надовго… Маємо працювати, донатити і жити. Жити і працювати. Я створюю сенси для себе і для інших – і саме це мене тримає. Світло потрібно знаходити у собі, думаю, багато думаю, і знаходжу позитивні речі, які я можу зробити. Кажу про ініціативи задля допомоги воїнам. Зокрема, отримую такий прилив енергії та тепла, навіть, коли я про це думаю. Я про це думаю, тим живу, і це сильно тримає, дає світла і сил. Ба більше, я дуже часто виявляюся чиєюсь батарейкою і світлом, в кого його не вистарчає, хто не знає, як його знайти. 

Скажімо, придумали ініціативу зібрати кошти для Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) – для протезування. Мовиться про відмову від квітів, які мені приносять на змагання, і зробити вхід на змагання платним. Відповідно, всі кошти перерахувати для UNBROKEN. У підсумку ми зібрали 190 тисяч гривень. Саме такі ініціативи задля допомоги воїнам сильно тримають у сьогоднішні тривожні часи. 

Коли мені сумно, я згадую, кому я допомагаю і пересилаю кошти. Є один хлопчик, якому допомагаю. І мені також одразу стає тепло і в мене покращується настрій. Також думаю, що ми можемо подарувати дітям нашого клубу – і вже є багато енергії, вже тим живу декілька тижнів. Потрібно знати і розуміти свою ціль та місію у житті. Моя місія – нести добро і робити світ кращим. Як казав Кузьма Скрябін, змінюйте світ на краще, піклуйтеся про нього, тому що ви в ньому живете. 

Силу і світло дає читання книг. Читаю і ще ділюся з іншими тим цікавим, що прочитала. Розповідаю і раджу прочитати ту чи іншу книжку. Я цим також заряджаюся! Сил і світла дає, звісно, спорт. Це така енергія!

Мандрівки також додають сил. Коли це мандрівка і поїздка машиною, то є час подумати про нові ідеї. А нові ідеї – це сила! 

Загалом кожен із нас в часі війни має дуже добре робити свою роботу. Якісна робота – це також вклад. Скажімо, тренерам наших дітей тати, які зараз на фронті на захисті України, пишуть і дякують за тренерське тепло! Це так цінно. Адже тренер максимально добре робить свою роботу і тато, який воює, знає, що вдома добре дбають про його дитину. Він радіє за свою дитину. Він знає за кого воює на фронті. Він знає, що в тилу все працює. Це маленька горошинка, але це так цінно. 

І ще. Бажаймо людям, які поруч нас гарного і спокійного дня, усміхаймося. Це так важливо у наші тривожні часи. Даруймо людям своє тепло і світло, заряджаймо один одного доброю енергетикою! Потрібно любити це життя і людей.

Віктор Гальчинський,
економічний оглядач, директор департаменту комунікацій «Кредобанку»:

– Те, що бачимо у соціальних мережах, кажу про тотальний негатив, – це дуже вигідно нашому ворогу. Ворог спеціально це каталізує. Спеціально це робить. І робить це дуже витончено. На жаль, наш ворог, коли не може перемогти нас на полі бою, намагається підірвати нас зі середини завдяки інформації. Противник підступний, противник, сіючи зневіру, «допомагає» підірвати нас зі середини, «допомагає» підірвати єдність українців. Ключове: якщо в нас не буде єдності, тоді ми будемо сильно вразливі. 

Поза тим, світло і сила є. І українцям варто про це пам’ятати. Насамперед кожен має бути на своєму місці, якісно працювати. Українці, які залишилися в часі повномасштабного вторгнення, або в лавах Збройних сил України на фронті, або допомагають воїнам, або допомагають країні. Якщо ти працюєш на роботі, то потрібно добре її робити. Це економіка України. 

Коли розумієш, що те, що ти робиш, є потрібним і це допомагає нашій перемозі, то в нас і часу на негативні емоції буде менше. Сидіти і читати той суцільний негатив, тук суцільну зраду, яку «розганяють» у соціальних мережах, нема часу тим людям, які працюють. Ворог це розпалює і підіграє цьому. Маємо добре це розуміти. 

Робімо добре свою роботу, вірмо у Збройні сили України та донатьмо задля допомоги воїнів! Сплачуєш усі податки – ти також допомагаєш Україні. Хтось може дати на армію 100-200 гривень, хтось може сплести маскувальні сітки, хтось може придбати автомобіль чи дрон. Кожна допомога є важливою.

Пам’ятаймо про логіку. Потрібно тримати голову холодною. Потрібно розуміти та аналізувати ті чи інші події. Потрібно тримати голову холодною, коли здається, що довкола все летить шкереберть, що все штормить – це суперсила внутрішнього спокою. Голова має бути ясна, потрібно знати, що і для чого ти робиш, намагатися, аби тебе не збили з твого курсу! Потрібно залишатися собою і робити добре те, що вмієш. Спокій, спокій і ще раз спокій. Не потрібно оглядатися, хто і що скаже, не оглядатися на якісь емоційні подразники. Також потрібно бути в колі «своїх» людей

Потрібно мати час на релакс. Кажу про ресурс – це світло і сила. Це може бути природа, фотографія, різноманітні виставки, вистави у театрі. Театри, якісні концерти та виставки – це ресурс в часі війни. Все індивідуально. Потрібно відволікатися. Працюємо, донатимо і маємо право на це. Потрібно жити і не встидатися жити. Потрібно розуміти, що колись це закінчиться і робити все задля того, аби все закінчилося на наших умовах, а не чужих!

– Я навчилася ставати сильнішою у час, коли важко. Ти стаєш сильнішим у вірі та довірі. Довіряєш Богові. З початком повномасштабного вторгнення ми не розуміли, що і як буде, сильно тривожилися. Зараз ми пристосувалися, працюємо і живемо в тих реаліях, які є. Віддаємо себе Богові в його руки і ростемо. У тривожні часи важливою є молитва і розмова з Богом. 

Мене дуже рятує спільнота. Перебуваючи між людьми, ми бачимо, що життя продовжується. Так важливо зупинитися і набутися разом! Набутися разом з друзями, з колегами. Перебуваючи між людей, спілкуючись наживо з людьми, я оживаю. Спілкуватися, планувати і мріяти разом. Це дає світло і сили. Це наш ресурс.

В часі війни підсилилося відчуття цінностей в житті, деталей. Які цінні ті ранки після кількагодинних тривог. Як цінно, що є люди поруч, які вислухають і підтримають. 

Ми працюємо, допомагаємо, донатимо. Маємо і треба жити! Ми не можемо відкладати життя, коли закінчиться війна. Так, війна – це забіг на довгу дистанцію.

А діти, і дорослі, кажу про наш Центр соціальних послуг «Джерело», потребують свята. Ми шукали ялинку на новорічно-різдвяні свята і знайшли. І не одну – нам подарували чотири ялинки, за що подяка всім, хто відгукнувся! Потрібно жити і радіти позитивним моментам у житті. 

Маємо дякувати, що можемо працювати, дякувати, що можемо обіймати дітей, дякувати, що бачимо новий ранок. Дякувати нашим незламним воїнам!

– Світло і сила – це люди! Це люди, які завжди допомагали і допомагають ініціативам Благодійного фонду «Із янголом на плечі», за що їм щира подяка. Це люди мистецтва, це підприємці, які нам, волонтерам допомагають. «Свої» завжди поруч, завжди вислухають і підтримають. Кожна людина може робити те, що не може зробити інша, кожна людина є унікальна, а всі разом можемо робити великі спільні справи задля перемоги України. Працюймо добре і якісно кожен на своєму місці!

Світло та енергія – це родина! Родина – це наше коріння. Онуки таку потужну радість, енергію і силу дарують нам, дорослим! Онуку скоро чотири роки. Тішуся, що родина, зокрема онуки, зараз поруч – вони були за кордоном і повернулися додому. Вони поруч – і це є моя сила та світло. Онуки – це наш фундамент, заради якого ми можемо робити ще більше й більше. Як житимуть через кілька років наші онуки залежить від нас, залежить від того, як ми допомагаємо воїнам.

Світло і силу дає читання книг, зокрема віршів. Вірші пишу і я сам. Тепер вже рідше, ніж колись, але пишу. Коли пишу вірші, почуваю себе живішим, а люди, які їх читають і дають свої відгуки – це додає сил та енергії.