Війна постійно ставить перед нами всіма нові виклики, але, попри все, це час не лише втрат, а й нових можливостей розвитку. Зокрема для Львівщини, що стала прихистком для багатьох українців, які, оговтавшись від пережитого, будують на галицькій землі нове життя. Щоб допомогти їм, а заразом місцевим жителям знайти свій шлях, у області з початку року розпочали проєкт Міжнародної організації праці «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» завдяки фінансуванню Міністерства закордонних справ Данії та Федерального Уряду Німеччини і за підтримки Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Його втілюють за кількома напрямками, і цей проєкт уже об’єднав представників різних сфер. У лютому для ґрунтовнішої роботи було започатковане Львівське регіональне партнерство зайнятості «Опліч» (далі ЛРПЗ «Опліч»), що залучило органи влади різних рівнів, громадські об’єднання підприємців, громадські організації та дві територіальні громади – Львівську, яка прийняла під час війни найбільше релокованого бізнесу, і Моршинську, яка, маючи 5000 місцевого населення, розмістила 4500 внутрішньо переміщених осіб. Очолив ЛРПЗ «Опліч» директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк, його заступниками є голова ГО «Центр «Жіночі перспективи», виконавча партнерка проєкту Любов Максимович і заступник начальника департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації Орест Гринів.

«У березні в межах проєкту ми оголосили конкурс на грантову програму для мікро-, малого та середнього бізнесу, зокрема й релокованого. Отримали 184 заявки, їх опрацьовують комісії, до яких входять представники ЛРПЗ «Опліч» із різних сфер, тож якість відбору буде суттєво вищою. Бюджет конкурсу – 240 тисяч доларів, із нього 24 суб’єктам підприємництва виділять по 10 тисяч доларів для створення робочих місць, розширення бізнесу, зайнятості населення. Переможців оголосять вже у травні», – пояснює Василь Барилюк.

Для сприяння самозайнятості та підприємництву запустили низку п’ятиденних тренінгів «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» від сертифікованих тренерів Міжнародної організації праці. Вони вже відбулися у Львові, Моршині, а також охоплять Стрий і Самбір. Чого на них навчають і що дає таке навчання, дізналася «Львівська Пошта».

Ми відвідали моршинський тренінг для двох десятків учасників, який вів юрист, сертифікований тренер Міжнародної організації праці Іван Харченко. Зі 100 осіб, які взяли участь у цій програмі, дописали свої бізнес-плани і пройшли конкурс, 25 здобудуть грантову підтримку на суму до 3 тисяч доларів для провадження власного бізнесу, а також менторську підтримку впродовж року.

Одним із підприємців, які навчаються тут, є пан Максим. Йому 47 років, до Моршина з дітьми він переїхав із Херсона майже рік тому. До повномасштабного вторгнення 11 років вирощував екзотичні рослини – якон, ямс, батат. 

«Ми вирощували батат власної селекції, мали 80 сортів різних кольорів – від білого до пурпурового і смаку – від дуже солодкого до зовсім не солодкого. Нашою основною цільовою аудиторією були люди з хворобами, зокрема цукровим діабетом, а також діти, бо батат у світі часто використовують для першого пригодовування, він найкраще для цього підходить, – розповідає пан Максим. – Оголошення про тренінг я знайшов у інтернеті. Планую продовжувати цю справу частково своїми силами і коштом, частково завдяки грантовій підтримці. Але навіть якщо не вдасться отримати грант, буду йти далі, бо це дуже важлива для мене справа. Намагатимуся вийти на керівництво міста, розповім місцевим жителям, може, їх привабить ця ідея, адже таке практикують і в Японії, і в Африці». 

Однак чоловік вирішив не зупинятися на одній ідеї. Ще живучи у Херсоні, обмірковував бізнес-проєкт із друку на одязі. «У нас там багато людей приїздили на відпочинок, які люблять гумор. Чому б таке не робити? Це і для Моршина підходить, бо це курортне містечко, до якого приїжджають з усього світу, не тільки з України», – вважає він.

Багато Максимових друзів і знайомих, яких застала війна, виїхали за кордон. А на цих заняттях зібралися люди з уже сформованими ідеями для бізнесу, які хочуть втілювати їх саме в Україні, створювати робочі місця, розширювати власну справу, поширювати свої задуми. 

«За чотири дні тренінгу я здобув стільки знань, як за чотири роки навчання в інституті. Вони концентровані, їх легко можна впровадити. Учора навіть дітям трохи розповів про це, дав консультації, якщо це можна так назвати. Вони активні в соцмережах, в інстаграмі просувають свої ідеї», – додає чоловік.

Зі Слов’янська до Стрия переїхали дві куми – 38-річна Оксана і 35-річна Аліна.

«Ми мали сімейний бізнес: кав’ярню, яка отримала не одну відзнаку, овочевий кіоск, маленьке фермерське господарство. Вирощували зернові культури, розводили птицю. В 2014 році майже втратили справу – прилетів снаряд, усе понищив, а що залишилося, те розікрали. І щойно відновилися, почали працювати, як знову прийшли «орки» і все забрали, – бідкається пані Оксана. – Але ми не здаємося».

Жінка вирішила провадити бізнес, дотичний до будівництва, бо зараз це дуже актуально. Задумала виробляти сітку рабицю. 

«Її використовують для обтягування стін перед штукатуренням, для обгородження території. Ця справа не потребує великих затрат. Маю вже приміщення, поставлю там верстат, на якому можна виготовляти сітку різних розмірів і товщини. Хотіла б цей бізнес розвивати, робити складні огорожі. Також зараз є потреба в колючому дроті», – пояснює підприємниця.

Про тренінг жінка дізналася в центрі зайнятості, через який хотіла влаштуватися водійкою, бо має стаж кермування вантажівкою 17 років. 

«Ішла сюди вчитися правильно розраховувати, дізнатися, чого хоче грантодавець, зрозуміти чітку послідовність дій – що і як я повинна заповнювати. Тренер пообіцяв нас підтримувати, підказувати за потреби. Впродовж цього тижня планую обійти кілька підприємств, дізнатися, що і як тут працює», – каже вона.

Про тренінг пані Аліна дізналася від куми. Як сама признається, пішла після «чарівного копняка» починати власну справу. В рідному місті була лаборанткою, вважала цю роботу нудною і шукала чогось більш творчого. Жінка розуміється на флористиці, попри основну роботу, чотири роки складала букети на замовлення вдома, мала багато клієнтів. Але коли довелося виїжджати, руки опустилися, отак і жила в підвішеному стані. 

«Вирішила, що хочу працювати сама на себе. Відкрию квітковий магазин, буду створювати букети з квіток, їжі, цукерок, іграшок, а також композиції із сухоцвітів, зі стабілізованих квіток, які дуже довго стоять і можуть прикрасити будь-який інтер’єр. Торгуватиму вазонами, гарними вазами. Але потрібен ще один флорист», – розповідає Аліна.

До переїзду вона проводила майстерки з флористики для дітей і жінок. А під час тренінгу отримала пропозицію від іншої учасниці проводити такі заняття в новому просторі, який відкриють у Моршині цього місяця.

«Тут багато інформації щодо бізнесу – як його провадити, які податки сплачувати, щодо працевлаштування. Не впевнена, що маю вдосталь знань, тож буду вчитися, щоб уже як писати грант, то виграти його», – веде далі майстриня.

Як пояснює тренер програми «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» Іван Харченко, окрім інформації, учасники отримують сертифіковані електронні підручники, розроблені Міжнародною організацією праці. Там є «шпаргалки» для провадження двох бізнесів, усі необхідні форми. Цю програму офіційно використовують в Україні центри зайнятості. В більш ніж 100 країнах за цими ж методиками працюють програми «5-7-9%» і «єРобота». 

«Якщо людина вміє чи хоче щось робити, знає арифметику, то має можливість скласти тут дієвий і простий бізнес-план для мікробізнесу. Потім можна буде доопрацювати окремі елементи, але на початку його роблять таким, щоб запустити справу, зрозуміти, де можна заробити, а де втратити, як це порахувати. Навіть якщо у людей зміниться ідея, вони зможуть її сформулювати, описати, протестувати. Ми пояснимо, як це зробити», – запевняє викладач.

Війна змушує людей активізуватися. Допоки військові захищають країну, треба, щоб хтось і гроші заробляв. Кожне робоче місце та бодай невеличкий податок є внеском у перемогу. А ВПО, які починають власну справу, не тільки інтегруються в громаду, але й адаптують напрацювання свого регіону там, куди переїхали. А це наповнення послугами, товарами, виробництвом.

«Варто розуміти, що бізнес – це спосіб вижити. Є різні рушії, мотивації, страхи, ризики. Учасники тренінгів на початку прописують їх, а ми працюємо, щоб підвищити мотивацію та експертність людей, допомагаємо подолати страхи, вчимо застосовувати практичні інструменти в роботі», – наголошує Іван Харченко.

Тепер різні міжнародні організації активно дають кошти на започаткування бізнесу, розвиток соціальної інфраструктури. І місцевій владі треба ловити цей момент, особливо в невеликих громадах, бо тут матимуть перспективи інфраструктурні проєкти з реконструкції комунальних приміщень, де можна відкривати бізнес-центри для ВПО. Це допоможе створити робочі місця, відкрити нові локації та залучити навіть занедбані ресурси громади. 

У бізнесменів-початківців, особливо тих, що переїхали з інших міст, виникають питання, що можна, а що не можна робити в місцевій громаді, які тут правила і можливості. Для отримання потрібної інформації, допомоги їх познайомили із заступником міського голови Моршина Русланом Хоминим.

Він пояснив, що місцева влада допоможе учасникам тренінгу в започаткуванні власної справи. Моршин – курортне містечко, тут немає можливостей для релокації великого бізнесу, а от малий згодом сприятиме наповненню бюджету громади і створить робочі місця. З підприємцями готові співпрацювати і в оренді приміщень, і у визначенні місць для торгівлі, і в інших питаннях.

«Співпраця з Львівським регіональним партнерством зайнятості «Опліч» для Моршина дуже важлива,– наголошує Руслан Хомин. – Адже це перший проєкт, який стосується саме зайнятості та навчання переміщених осіб і жителів громади. ВПО проживають у нас вже більш ніж рік, вже соціалізуватися і завдяки такому навчанню знаходять себе як приватні підприємці, можуть отримати грантові кошти для започаткування власного бізнесу».

Директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк пояснює, що зараз є чимало донорських програм, грантів, можливостей. Але постала нагальна потреба зайнятися ринком праці більш предметно, бо в ході бойових дій великі підприємства стали вразливішими. Тому проблема функціонування малого і мікробізнесу зараз актуальна як ніколи.

«Ми вирішили об’єднати зусилля, бо спільна програма і координовані дії дають кращий результат. Тому й створили Львівське регіональне партнерство зайнятості «Опліч». Тепер, якщо котресь наявне мале чи мікропідприємство потребуватиме фінансової підтримки чи якихось матеріальних ресурсів, його буде значно простіше знайти. Кожен має свої інструменти, можливості, є грантові надходження з-за кордону, кошти від державної влади, з обласних програм. І якщо скерувати їх в одну точку, ефективність нашої роботи суттєво підвищиться, – вважає він. – Ми можемо вибирати підприємства не за поодинокими оціночними судженнями, а спільно ухваленим рішенням. Відповідно всі разом і контролюватимемо їх. Коли співпраця структурована, кожен має визначені ролі, тоді ефективність більша та керованість процесом краща, бо ми вже не підміняємо одні одних на певних ланках, а доповнюємо і завдяки цьому охоплюємо всі».

Голова ЛРПЗ «Опліч» сподівається, що до них долучаться інші органи місцевого самоврядування, бо ця програма націлена на співпрацю з громадами, із суб’єктами підприємництва, розташованими в них. А кожна громада мала б бути зацікавлена в тому, щоби на її теренах розвивався бізнес, збільшувалася кількість робочих місць і надходження з податків.

«Ми воліємо ширше дивитися на проблеми зайнятості не тільки з погляду нашої служби, а й інших. Прагнемо тіснішої співпраці, особливо з волонтерськими, громадськими організаціями, бо вони завжди шукають і пропонують щось нове, для них це не бізнес, а покликання, стиль життя. Вони і нас потрохи будуть розрухувати, бо ми, як і кожна державна структура, потребуємо громадського контролю. Радіємо з того, що маємо таких партнерів», – наголошує співрозмовник. 

Варто зауважити, що проєкт «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні», окрім уже згаданих можливостей, працює над упровадженням цифрових інструментів для підтримки бізнесу та створенням цифрової платформи, де буде розміщена інформація про інвестиційні об’єкти у Львівській області, наявні програми підтримки бізнесу, вакансії, навчання і перекваліфікацію персоналу, можливості поселення працівників у відремонтовані гуртожитки, юридичну й психологічну підтримку.

У межах проєкту також мають визначити перспективні напрямки бізнесу та потребу в кадрах завдяки проведенню дослідження серед підприємницьких структур. Воно ж допоможе визначити науково обґрунтовані потреби регіонального ринку праці Львівщини.

Окрім цього, планують бізнес-ланчі та неформальні зустрічі з представниками місцевого й релокованого бізнесу. А також пропонуватимуть можливості неформальної освіти – навчання з перекваліфікації та підвищення кваліфікації безробітних, шукачів роботи, ВПО.