Українці продовжують дивувати увесь світ своєю стійкістю. Бійці мужньо і професійно трощать рашистські підрозділи на фронті, й не менш мужньо та професійно діють численні волонтери, які допомагають тим, хто опинився в біді через російське вторгнення. На жаль, люди, які намагаються полегшити страждання мирних жертв агресії, часто-густо самі стають мішенню для окупантів. 

Як повідомляє Головне управління розвідки Міноборони, росіяни повністю ізолюють від України окуповані населені пункти, забороняють евакуацію та не допускають волонтерів, які намагаються доставити гуманітарну допомогу. Більше того, рашистське командування розпочало справжнє полювання на волонтерів, віддавши наказ розстрілювати їх. 

Але це не зупиняє українських патріотів. Усе більше громадян долучаються до допомоги біженцям, підрозділам Збройних сил та територіальної оборони. Водночас Кодекс законів про працю (КЗпП) України не містить жодної норми щодо трудових відносин між волонтером та роботодавцем. На волонтерів не поширюються гарантії ст. 119 КЗпП, згідно яких зберігається робоче місце та середній заробіток. У разі відсутності працівника-волонтера на роботі роботодавець має право табелювати його як неявку з нез’ясованих причин «НЗ» або за інших причин «І», й відповідно не сплачувати заробітну плату, а в найгіршому випадку - звільнити за прогул. Але на час воєнного часу суд може визнати таку відсутність поважною причиною, як здійснення громадського обов’язку для збереження життя та здоров’я громадян, що потребують допомоги.

Як наголошують в Державній службі України з питань праці (Держпраці), роботодавцям та працівникам-волонтерам слід спільно знаходити оптимальні варіанти оформлення відсутності на робочому місці. Для цього волонтеру слід повідомити роботодавця про те, що він здійснює волонтерську роботу, і скільки часу це забирає. За можливості надати копію договору про провадження волонтерської діяльності, посвідчення або довідки від організації, з якою він співпрацює, а роботодавець, в свою чергу, зваживши об’єм роботи та трудові функції працівника, зможе знайти та оформити трудові права волонтера.

Якщо працівник може суміщати роботу та волонтерство, то працівнику можна встановити:

• неповний робочий час (ст. 56 КЗпП), тобто неповний робочий день або тиждень, відповідно і оплату;

• дистанційну роботу (ст. 60/2 КЗпП), якщо від працівника вимагається результат роботи, а не присутність на робочому місці;

• гнучкий режим робочого часу (ст. 60 КЗпП), за яким працівник може на власний розсуд визначати графік роботи, або роботодавець визначає фіксований час (через день, через тиждень тощо). 

В усіх вказаних випадках потрібна заява працівника та наказ.

Якщо працівник на 100% зайнятий волонтерством і не встигає виконувати свої посадові обов’язки доцільно оформити:

• щорічну основну або додаткову відпустку (ст. 74 КЗпП), за бажанням працівника, із обмеженнями ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

• відпустку без збереження заробітної плати (ст. 25, ст. 26 Закону України «Про відпустки»), за бажанням працівника, з причин карантину або воєнного стану.