В Ірані розпочалися репресії проти противників режиму Магмуда Агмадінеджада

Нарешті давши собі раду з масовими демонстраціями прихильників лідера опозиції Хосейна Мусаві, які понад два тижні протестували проти неправильного, з їхнього погляду, підрахунку голосів на президентських виборах, новий­старий президент Агмадінеджад дав команду покарати невдоволених. Перші репресії традиційно розпочалися проти інтелігенції.

Понад 70 викладачів іранських університетів арештували після зустрічі з головним опозиціонером Хосейном Мусаві. За ґратами опинилися й 25 співробітників часопису "Kalameh Sabz", що належить Мусаві. Крім того, побачити іранську в'язницю зсередини "пощастило" і кільком іноземним журналістам, зокрема кореспондентам "The Washington Times" і "Newsweek", які порушили табу на висвітлення акцій протесту. Серед арештантів - і кілька іранців з британськими паспортами, які брали участь в акціях протесту.

Дісталося й спортсменам. Чотирьох спорсменів збірної Ірану з футболу, незгодних з переобранням Агмадінеджада, змусили піти з національної команди. Футболістів покарали за акцію протесту під час відбірного матчу чемпіонату світу2010 з Південною Кореєю, що відбувся 17 червня 2009 року в Сеулі. Шість гравців збірної Ірану в цьому матчі вийшли на поле із зеленими пов'язками на руках, що символізують підтримку Хосейна Мусаві. У перерві чотирьох змусили зняти пов'язки, четверо цього не зробили.

Тож, 32річний капітан команди Мегді Магдавік'я, 31літній Алі Карімі, 24річний Хосейн Каабі та 32літній Вагід Хашемян були довічно відсторонені від матчів за національну команду. За даними "The Guardian", усім чотирьом також заборонено давати інтерв'ю. Варто зауважити, футболісти, яких виключили зі складу збірної, входять до числа найвідоміших іранських гравців. Так, Карімі три роки виступав за мюнхенську "Баварію", а за збірну зіграв більше ста матчів. Хашемян і Магдавік'я багато років виступають у бундеслізі.

Іранська влада навіть заборонила проведення траурної церемонії у пам'ять загиблих демонстрантів. Згідно з повідомленнями урядових іранських ЗМІ, під час безладів загинули лише 17 осіб, натомість, за даними опозиції, жертв щонайменше 150.

Нагадаємо, що акції протесту в Ірані розпочалися 12 червня, після оголошення результатів президентських виборів, на яких, за офіційною версією, з великим відривом (63% голосів) переміг чинний глава держави Магмуд Агмадінеджад. Офіційний Тегеран чи не одразу в усьому звинуватив західні країни. Глава іранського МЗС Садек Магсулі конкретизував звинувачення, назвавши серед прямих винуватців Британію, США та Ізраїль.

Зовнішню версію підтримав й духовний лідер країни аятола Алі Гаменеї. Зокрема, він підтвердив чутки, що ще за місяць до іранських виборів адміністрація Барака Обами через швейцарську дипломатичну місію в іранському МЗС (посольства США в Тегерані немає) таємно надіслала йому листа з пропозицією про поліпшення двосторонніх стосунків між країнами, а також з ініціативою вирішення ядерної проблеми. Крім того, президент США нібито запропонував "шлях, через який Іран може зв'язатися з міжнародним співтовариством, почати співпрацю і вписатися в рамки міжнародних норм", непрямо натякаючи на підтримку опозиції.

У Білому домі, звичайно ж, офіційно відмовилися коментувати цей лист і наразі обмежилися формальним засудженням придушення акцій протесту. Вашингтон також оголосив, що відкликає запрошення, скеровані іранським дипломатам з нагоди святкування Дня незалежності США 4 липня. Дипломатичний скандал розгорівся і з Британією: офіційний Тегеран розпорядився вислати двох британських дипломатів, звинувативши їх у скоєнні дій, несумісних з їхнім статусом. Лондон, своєю чергою, "попросив" з країни двох співробітників іранської дипломатичної місії.

Слід зазначити, що загалом західна критика наразі досить стримана: розпочати відкриту боротьбу проти Ірану поки що ніхто не наважується. Експерти пояснюють це тим, що ні США, ні країни ЄС не хочуть остаточно унеможливлювати діалогу з Іраном. По­перше, той посідає друге місце серед країн­членів ОПЕК за кількістю видобутої нафти, отож дестабілізація режиму в цій країні призведе до зростання цін на світовому ринку. По­друге, Іран відіграє важливу геостратегічну роль, особливо зважаючи на присутність в сусідніх Іраку і Афганістані західних окупаційних контингентів. І, потретє, Іран ось­ось може офіційно стати ядерною країною. Тож за репресованих опозиціонерів навряд чи хтось заступиться.