«Простір можливостей» – це буде мегакрутий проєкт!»
У Львові планують створити центр, де підлітки з інвалідністю зможуть отримували допрофесійну підготовку та інші необхідні послуги
Чи помічали ви у західних фільмах, скільки людей з різними нозологіями задіяні у різноманітних сферах життя? Звісно, це тільки фільми. Але той, хто побував у тих країнах, підтвердить: люди з інвалідністю мають там значно більше можливостей реалізувати себе у тій чи тій професійній сфері, знайти роботу, почуватися потрібними і важливими для суспільства.
Без сумніву, їм у цьому допомагають – адаптуватися, здобути відповідну освіту, потрібні навички. Бо щоб осягнути їх, люди з інвалідністю мусять докласти значно більше зусиль. Потрібні й спеціальні навчальні програми та педагоги, які допоможуть все це осягнути, тож для цього створені спеціальні центри, яких чимало. На жаль, Україна стоїть лише на початку шляху створення рівних можливостей, і таких центрів, де підліткам із особливими потребами допомагають здобути професію, в нас поки що немає. Однак уже з наступного року такий центр комплексної допомоги підліткам з інвалідністю може запрацювати у Львові на Погулянці! Для цього потрібно, аби депутати міськради проголосували за надання приміщення та виділення коштів для нього.
Щоб у Львові запрацював «Простір можливостей», потрібна передусім політична воля депутатів міськради і бажання щось змінити
Створення такого центру – спільний проєкт Наталії Шелестак, депутатки Львівської міськради (фракція «ВАРТА»), голови комісії фінансів і планування бюджету, та Галини Царьової, голови комітету соціальної взаємодії та розбудови безбар’єрного суспільства Жіночої ділової палати України, голови ГО «На крилах ангелів». І це не перший їхній спільний проєкт. У 2016 році за підтримки Львівської ОДА вони домоглися, щоб на Львівщині запрацювали два освітньо-соціально-культурні центри для дітей із особливими потребами – «Львівська Пошта» писала про це.
«Попередній наш проєкт – створення освітніх центрів, який дуже добре себе зарекомендував, зокрема щодо допрофесійної підготовки підлітків із особливими потребами, до якої ми залучали дітей віком від 10 років. Звісно, робили все покроково та поетапно. За три роки набуття навичок кулінарної майстерності наші діти вже вміли приготувати першу і другу страви, кондитерські вироби, зварити компот, сервірувати стіл, подати наїдки. І залюбки це робили, – розповідає «Львівській Пошті» Галина Царьова. – Як мама особливої дитини, я розумію, що моя дитина, як і сотні інших особливих діток, хоче, може і повинна бути задіяна в усіх суспільних процесах, зокрема в трудовій діяльності. Бо коли ми сприймаємо цих дітей, цю молодь через призму того, чого вони не можуть, то відразу закриваємо перед ними майбутнє, не даючи шансу навіть спробувати. А насправді вони багато чого вміють і багато можуть! От, наприклад, нашим вихованцям, дітям із аутизмом, дуже добре давалося малювання, ліплення, робота з глиною. Вони надзвичайно тонко відчувають кольори, настрої, емоції. То чому ж не дати цим дітям шанс спробувати себе в художньому промислі та в дорослому віці реалізувати свої уміння й таланти в трудовій діяльності?»Наші діти можуть бути задіяні в багатьох галузях, і вони дуже хочуть працювати, бути потрібними, бути серед людей
Проєкт «Простір можливостей» дуже масштабний, до нього входить не тільки допрофесійна підготовка, а й інші напрямки. Але наразі починатимуть саме з цього.
«Ми знайшли невелике приміщення, на 200 метрів квадратних, на Погулянці, де плануємо почати роботу з 20-25 підлітками віком від 12 років з різними нозологіями. Після основного навчання у школі вони можуть приходити у наш «Простір можливостей», де не лише отримають послугу денного догляду і соціалізації, а й матимуть нагоду здобути навички у різних напрямках допрофесійної підготовки. Це і художній промисел, і квітникарство та озеленення, і кулінарія, і готельне господарство. Наразі маємо дітей із нашого попереднього проєкту, які на сьогодні опинилися в ізоляції – у чотирьох стінах своїх домівок. А батьки залишилися без роботи та займаються їхнім доглядом. Ті, що мають бажання допомогти своїм дітям набути професійних навичок, можуть звертатися до нас. Ми раді кожній дитині!» – наголошує співрозмовниця .Згодом центр планують розширити, щоб у ньому могла займатися щонайменше сотня дітей: хтось повний день, а хтось по кілька годин.
Тішуся, що у Львові маємо соціально відповідальний бізнес, готовий скеровувати частину своїх прибутків на реалізацію наших проєктів. Ми відкриті до співпраці
«У Львівській області в закладах професійно-технічної освіти навчається лише 109 підлітків з інвалідністю при загальній кількості осіб з інвалідністю віком до 18 років більш ніж 12,5 тисячі. Дуже багато підлітків із особливими освітніми потребами після закінчення навчання у школі опиняються зачиненими вдома, бо далеко не кожен із них може отримати атестат, а отже, продовжити навчання. І всі соціальні та комунікативні навички, які дитина здобула під час навчання у школі, у взаємодії з однолітками, з часом втрачаються. За таких обставин хтось із батьків, переважно мама, змушений здійснювати догляд дитини без найменшої можливості працювати. Тож потерпає не лише дитина – в ізоляції опиняються щонайменше двоє», – веде далі Галина Царьова.
З її слів, у системі профтехосвіти не передбачені асистенти для таких дітей. І якщо дитина зі збереженим інтелектом може засвоїти передбачений програмою матеріал, то дитина з порушеннями розвитку, особливо інтелектуальними, не завжди встигає нарівні з нормотиповими однолітками його усвідомити, опрацювати і закріпити. Тож ідея цього спеціального комплексу, який ініціатори назвали «Простір можливостей», дуже актуальна. І якщо все вдасться, це буде перший такий комплекс не тільки у Львові, а й загалом в Україні. Бо саме у сегменті допрофесійної підготовки підлітків та молоді з інвалідністю у нас ніхто системно не працює. «Наші діти можуть бути задіяні в багатьох галузях людської діяльності, і вони дуже хочуть працювати, хочуть бути потрібними, хочуть бути серед людей. Знали б ви, як вони радіють, коли бачать результати своєї праці», – пояснює співрозмовниця.
Ті, що мають бажання допомогти своїм дітям набути професійних навичок, можуть звертатися до нас. Ми раді кожній дитині!
«Простір можливостей» допомагатиме не лише дітям із особливими потребами, а й їхнім сім’ям. Передусім це психологічна допомога батькам, переважно матерям, на плечі яких лягають усі турботи, клопоти щодо догляду дитини. Уже зараз спільно з американською програмою СETA розпочинають такий проєкт (і перенесуть його у «Простір можливостей»), щоби матері, які мають потребу в психологічній допомозі, могли на безоплатній основі її отримати. Крім того, хочуть відновити проєкт терапевтичної їзди верхи для матерів, який отримав багато схвальних відгуків. Є в планах і арттерапевтичні та інші заняття.
Сподіваємося за наступні п’ять років створити цілу мережу таких центрів, де отримуватимуть послуги сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю, – від народження й до здобуття ними професії, завдяки чому ці діти почуватимуться впевнено і приноситимуть користь суспільству
Отже, слово за депутатами. Ремонт у приміщенні вже є, однак меблі та, відповідно, адаптоване обладнання доведеться придбати. Є й педагоги, які воліють працювати в «Просторі можливостей».
«Маємо домовленості з міжнародними партнерами, котрі готові не тільки надавати методичні програми, ділитися своїм досвідом та напрацюваннями, а й реалізовувати спільні проєкти. Маємо попередні домовленості з підприємцями щодо проходження практики в умовах реального підприємства: наших дітей готові брати як помічників із мінімальним супроводом наставника-педагога, тобто на двійко-п’ятеро дітей-вихованців – один наставник. Я дуже рада, що ми маємо соціально відповідальний бізнес, готовий скеровувати частину своїх прибутків на реалізацію наших проєктів. Ми відкриті до співпраці. Можливо, хтось може запропонувати якісь цікаві майстер-класи для батьків або долучитися в інший спосіб? Звертайтеся, усім раді!» – каже Галина Царьова.
Наталія Шелестак, голова комісії фінансів і планування бюджету Львівської міськради:
– Для того, щоб у Львові запрацював «Простір можливостей», потрібна передусім політична воля депутатів міськради, тільки бажання щось змінити, якого Львів не мав багато років.
Ідея такого центру виникла дуже давно. З нею я, ще як громадська активістка, неодноразово зверталася у мерію, де лише хитали головою, і ніхто не пробував братися за її втілення. У майбутньому він має охопити дуже широке коло сімей, які виховують дітей з інвалідністю, де батьки, стикнувшись із такою проблемою, з першого ж дня отримуватимуть адекватну інформацію – що робити, і практичну допомогу. Це і дошкілля, і супровід дітей шкільного віку, і позашкілля, і допрофесійна підготовка.
Наразі ми знайшли невеличке приміщення, та це лише старт. Потрібно закласти кошти в бюджет, щоби воно запрацювало. І це для міста посильні кошти, потрібна лише воля депутатів. Я впевнена, що депутати підтримають цю ідею. Розуміємо, що одного такого центру для забезпечення всіх потреб точно не вистачить, тож будемо шукати можливості, щоби такі центри запрацювали в кожному районі міста.
Дуже важливо, щоб і держава, і місто зрозуміли, що діти з особливими освітніми потребами, які не отримали атестат, можуть здобути професійну освіту і бути задіяні. Вони можуть стати кухарями або помічниками кухарів, декораторами. Їм це дуже добре вдається. Можуть отримати інші робітничі професії, бо мають для цього і фізіологічні можливості, і бажання.
Однак ні держава, ні суспільство не готові усвідомити, що вони можуть і дуже хочуть бути корисними іншим. Шість років тому ми розпочали пілотний проєкт зі створення освітніх центрів для дітей шкільного віку, які не можуть навчатися на інклюзії чи в спеціалізованих школах. Зробили це за підтримки області, бо місто нас не почуло…
Цей проєкт виявився успішним: багато дітей, які отримали послуги такого центру, були влаштовані в заклади освіти і навчаються там. Це засвідчило, що вони здатні до цього, просто їм треба було приділити більше уваги, надати більше певних послуг – корекційних, реабілітаційних.
Реалізовуючи цей проєкт, ми також побачили, що більшість цих дітей здатні до спеціалізованого професійного навчання, а відтак до працевлаштування. І якщо дитина може здобути якусь професію, ми маємо забезпечити їй таку можливість і всі шанси, щоб вона використала всі свої можливості. Зараз ми вже наблизилися до створення такого центру з метою надання допрофесійної підготовки.
Сподіваємося за наступні п’ять років створити цілу мережу таких центрів, де отримуватимуть послуги сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю, – від народження й до здобуття ними професії, завдяки чому ці діти почуватимуться впевнено і приноситимуть користь суспільству.
Цей проєкт очікуваний і затребуваний, конче потрібний. І поки ми виношували ідею його започаткування, виросли цілі покоління, які втратили можливість реалізувати себе в суспільстві, десятки, сотні дітей! Я спілкуюся з багатьма батьками, і знаю, як вони чекають того, аби «Простір можливостей» щонайшвидше запрацював. Мені дуже важко переживати кожну їхню історію.
В мене також є син з інвалідністю, але я маю більше можливостей: повна сім’я, велика підтримка родини, достатнє фінансове забезпечення, щоб дати йому все по максимуму. Однак таких сімей одиниці, бо, на жаль, дуже часто, коли народжується дитина з інвалідністю, сім’ї розпадаються, мама залишається «у вакуумі», без підтримки чоловіка, без підтримки держави, міста, без роботи, бо мусить доглядати дитину, приділяючи їй усю свою увагу…
Вважаю, що це мегакрутий проєкт, який ми будемо розвивати. Маємо доносити до суспільства, що діти з особливими потребами рівні у своїх правах з нормотиповими дітьми, що в них мають бути рівні можливості. А в нас тільки останніми роками почали говорити, що вони повноправні члени суспільства. У Європі, для прикладу, люди із синдромом Дауна успішно працюють, дуже творчі, створюють сім’ї. Тож ми на початку шляху, і я вірю, що він буде успішним!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
