"Пошта" дізнавалася, що заважає цій карпатській перлині стати центром не лише гірськолижного спорту, але і літнього відпочинку та зеленого туризму

Коли потрапляєш у гірське селище Славське, що у Сколівському районі Львівщини, розумієш, що в тобі борються два абсолютно протилежні почуття. З одного боку, казкові краєвиди Карпатських гір, чисте п'янке повітря, в якому перемішалися запахи свіжоскошеної трави й щойно розквітлого зілля, шум гірської річки, в якій віртуози умудряються спіймати форель, гірське озеро в обрамленні струнких смерек, суниці, чорниці, що дозріли на узліссях, а головне - тиша та спокій, які тут панують, навіюють думку про те, що ми знайшли саме те омріяне місце, куди можна втекти від міської суєти, щоб розслабитися, забутися і відпочити. Можна одному, можна з друзями чи сім'єю. До Славського ходять потяги, що дуже зручно, бо добратися ними можна з будьякого куточка України. Тут є 32 бази відпочинку і понад 600 приватних осель, які приймають відпочивальників за доволі поміркованими цінами. Влітку можна винайняти житло за 3550 грн.

Та коли добираєшся до Славського автом, то доволі швидко розумієш, що, здається, повернув не туди. Останні 23 кілометри дороги скидаються, радше, на танкодром, на якому навіть водій­шумахер почувається невпевнено, бо об'їхати всі вибоїни просто не реально. У самому селищі комунальні дороги теж не ліпші. Лижники кажуть, що взимку добратися до витягів можна хіба що на УАЗику за 15 грн. Чиста гірська вода у річках Опір та Славка природно вабить скупатися в них, але місця, де можна було б поплавати, невеличкого пляжу з вигодами нема. Все наразі лише у планах. Цивілізованої стоянки для автомобілів також нема, хоч земля під її облаштування виділена.

Найцікавіше, що суперечливі почуття, які виникають з перших хвилин перебування у Славському, постійно поповнюються і позитивом, і негативом. І це розуміють не лише приїжджі, а й місцеві жителі, влада, бізнесмени. Голова селищної ради Славського Михайло Кінаш зініціював нараду, на яку запросив усіх зацікавлених. Мета - спільно обговорити проблеми і вирішити, як зробити так, щоб негативу, який відштовхує туристів, стало менше.

Літній відпочинок, зелений туризм у Славському лише розвивається. І нині не він годує усіх. Ставку, звісно, роблять на зимовий гірськолижний туризм, адже на території селища є унікальна гора Тростян. Раніше на ній проводилися змагання, вона має усі міжнародні паспорти й може задовольнити будьякі потреби лещетарів: на тих, хто лише вчиться стояти на лижах, чекають похилі спуски, а для екстремалів, тих, хто прагне спуститися з гори так, щоб аж дух перехоплювало, - стремнини. На території Славського є й гори Погар, Політехнік, які також полюбляють туристи. Аби створити для відпочивальників, що нагрянуть сюди напередодні Нового року (торік було 1012 тис. туристів), відповідні умови, місцева влада, підприємці, мешканці розуміють: готувати сани треба заздалегідь, улітку, бо проблем назбиралося стільки, що, аби розв'язати усі, потрібні роки, не те що місяці. Михайло Кінаш каже, що у Славському донедавна не було ні державної, ні місцевої програми розвитку, фінансової підтримки з боку держави. Землями масово, хаотично і безпідставно розкидалися наліво і направо, причому у великих розмірах. Забудова селища також велася безсистемно і непродумано, в результаті чого кілька об'єктів спорудили прямо на каналізаційному трубопроводі. У випадку серйозної аварії невідомо, що робити. Спорудити нову лінію також неможливо, бо місця для неї не залишили.

Дві найважливіші проблеми, які слід вирішити владі спільно з підприємцями, громадою - упорядкувати дороги і гору Тростян, бо саме вона взимку манить туристів. Із обласного бюджету на ремонт шляху до Славського цього року виділили 20 млн грн. Днями голова отримав офіційного листа, в якому це підтверджено. За ці кошти можна відремонтувати приблизно 10 км. Черговий транш заплановано на наступний рік. Це дає надію, але надворі - кінець червня, а гроші наразі залишаються лише на папері. З гіркого досвіду знаємо, що бюджетні гроші чомусь надходять за призначенням лише у другій половині року, зазвичай, наприкінці осені. І не треба бути великим спеціалістом, аби зрозуміти, що дорогу найкраще прокладати у суху теплу пору року.

1,5 млн грн виділили з обласного бюджету і на комунальні дороги. Це немалі гроші для селища, якщо витратити їх ефективно. Торік у Славському поклали асфальт на вулиці Привокзальній. Підрядник, який виконував роботи, був нібито солідний, давав гарантію на три роки. А дорога витримала рівно рік і посипалася. Тепер змушений виправляти помилки. Але латання дір на дорозі і її капітальний ремонт - це різні речі. І це не просто прикрий факт. Бюджет Славського не має власних коштів, аби приводити селище до порядку. Він - дотаційний. За словами голови, надходження до місцевого бюджету становлять 1 млн 200 тис. - 1 млн 300 тис. грн на рік, а щоб покрити всі видатки, потрібно 1млн 500 тис. - 1 млн 600 тис. грн. То щоб щось зробити для селища, доводиться шукати інвестиційні, спонсорські кошти. Саме за них деякі вулиці містечка вже впорядковані.

Стан цієї вершини непокоїть усіх без винятку: місцеву владу, депутатів, бізнесменів, місцевих жителів. Адже вона - їхня головна годувальниця. Останніми роками, твердить Михайло Кінаш, витяги не модернізували взагалі. Раніше, коли на Західній Україні не було конкуренції, сюди масово їхали туристи, тут проводилися міжнародні змагання. Але нині є Буковель, Плай, Тисовець, Волосянка. Тобто великий вибір спонукає тих, хто має можливості, їхати, наприклад, у Буковель, бо там сервіс кращий. Гору Тростян обслуговує ФСТ "Динамо", яке не має грошей, аби поновити витяги, закупити "снігові гармати", готувати траси за сучасними вимогами. Виконавчий директор Володимир Будулич підтвердив, що "Динамо" не має грошей для розвитку, тому комплекс виставили на продаж. Ним цікавилися бізнесмени з Дніпропетровська, інвестори з Австрії та Китаю. Але наразі у роздумах. Місцева влада готова надати максимум пільг тим, хто хоче вкласти сюди гроші.

На спільних зборах у Славському хтось із присутніх кинув фразу, що, мовляв, важко навести лад, бо спільного воза влада, бізнесмени і громада тягнуть у різні боки. Але виступи свідчать протилежне: усі готові зробити максимум, аби належно підготувати і гору, і місто загалом до відкриття гірськолижного сезону. Передусім, усі дружно погодилися для початку організувати толоку і викосити траву на горі Тростян, викорчувати чагарники, бо взимку саме на них найбільше нарікають лижники. У центрі Славського з'явиться інформаційний щит, аби турист отримав вичерпну інформацію, де і який шукати витяг тощо.

Підприємці, керівники баз, учасники приватного сектору погодилися підтримувати порядок не лише у себе, а й навколо, а також висловили слушні пропозиції щодо поповнення місцевого бюджету. Якщо усі вчасно платитимуть за використану воду (на одну людину потрібно мінімум 50 літрів), вивіз сміття, інше, гроші будуть. За кожного туриста і бази відпочинку, і приватні підприємці мають сплачувати до місцевого бюджету неповні дві гривні. З одного боку, це невеликі гроші, з іншого - сума набігла б чимала і її можна було б використати на загальний розвиток селища, його освітлення та благоустрій. Але більшість, за словами голови, чомусь цього не робить.

Ясна річ, масштабність проекту відродження Славського не під силу місцевій владі та зацікавленим підприємцям. Гадаємо, що до розвитку гірської перлини Карпат мали б долучитися і керівники з обласного центру, а відтак, через здоровий лобізм, і столичні. Адже вигода буде спільною для всіх...