Перші усмішки, перші кроки, перші слова донечки чи сина – чи є щось радісніше в житті батьків, бабусь і дідусів, щось більш захопливе. Проте іноді батьки можуть не спостерігати бажаних успіхів дитини вже сьогодні. І це точно може бути нормально, адже, можливо, ще не час або ж дитина не мала потреби вчитися чогось визначеного. Однак буває, що сподівання й очікування обертаються хвилюванням і занепокоєнням, коли батьки довго не помічають того бажаного. Закрадаються думки, що з дитиною щось не так, що вона розвивається не так, як інші діти. Дехто може порадити в таких випадках надміру не перейматися, мовляв, дитина переросте це і наздожене своїх ровесників. Проте завідувачка відділення раннього втручання Центру «Джерело» Оксана Нога радить не нехтувати тривожними «дзвіночками», а звернутися до фахівців по пораду.

Оксана Нога

«Щойно сім’я відчула хвилювання стосовно розвитку дитини, варто звернутися до фахівців. Можна певний час пильніше спостерігати, приділяти увагу дитині, заохочуючи її пробувати відповідне. Проте якщо ви бачите, що змін немає, варто звернутися до спеціаліста. Тенденція чекати, що переросте, зумовлена передусім страхом сімей, адже жодні батьки не хочуть чогось поганого для своєї дитини, а позиція «переросте» – це можливість відсунути ці проблеми на пізніше, заслонитися від них», – каже співрозмовниця.

З її слів, занепокоєння батьків, їхню тривогу діти дуже відчувають, і цей стан передається їм, унаслідок чого може скластися значно гірше враження про ситуацію, аніж вона є насправді. Тож найкраще все ж таки звернутися до фахівців, які допоможуть з’ясувати, наскільки виправданими є хвилювання, і підкажуть, що робити. І якщо в дитини усе ж є труднощі чи проблеми, раннє втручання (фахівців та батьків, які знатимуть, як сприяти розвитку) дасть змогу досягти кращих успіхів. Що раніше батьки отримають таку допомогу, то більше можливостей для дитини: розкрити власний потенціал, бути успішною в своєму повсякденні, легше соціалізуватися, адаптуватися в дитсадку...

Таку допомогу можна отримати у відділенні раннього втручання Центру «Джерело», яке вже майже 20 років (з 2002-го) допомагає малюкам та їхнім батькам.

«Ми надаємо послуги сім’ям, які виховують дітей від народження до чотирьох років, допомагаємо всім, хто цього потребує. Для зареєстрованих у Львівській МТГ усі послуги безкоштовні! Працюємо як із сім’ями, діти яких мають поставлені діагнози, так і з сім’ями, де є підозри на якісь стани або дітки яких належать до групи ризику, наприклад передчасно народжені. Працюємо і з сім’ями дітей, розвиток яких насторожує, і батьки хочуть пильніше спостерігати та дізнатися більше, як діяти, аби сприяти їхньому розвитку. Вони можуть з певною періодичністю звертатися до фахівця по консультацію для спостереження за розвитком дитини, щоб упевнитися, що все відповідає віковій нормі, чи дізнатися, як можна сприяти розвитку», – розповідає завідувачка відділення. 

У відділенні працює команда фахівців – лікарі, логопеди, психологи, фізичний терапевт, ерготерапевт, соціальний працівник. 

«Наша команда велика і охоплює фахівців різних сфер, тож до нас можна звертатися з будь-якими питаннями, які турбують чи непокоять. У відділенні можна отримувати підтримку в певні періоди розвитку дитини – проходити скринінги розвитку, тестування, які допоможуть з’ясувати, чи є проблеми, і за допомоги фахівців подбати про належний розвиток дитини або впевнитися, що той набір можливостей, які має дитина, відповідає її віку», – каже співрозмовниця. 

На етапі звернення скерування від сімейного лікаря не потрібне – сім’я може звернутися у відділення (прийти чи зателефонувати) і записатися на прийом. Після першого звернення адміністратор планує зустріч у Центрі. Проте для подальшої тривалої співпраці з сім’єю передбачений певний пакет документів, які потрібно зібрати і подати в районний відділ соцзахисту або в ЦНАП, серед них є й скерування від лікаря, але перша зустріч цього не потребує. 

Серед тих, що отримують допомогу у відділенні раннього втручання Центру «Джерело», є як сім’ї, діти яких уже мають поставлені діагнози, наприклад ДЦП, різні генетичні синдроми, а також підозри на розлади аутичного спектра, так і сім’ї, стурбовані розвитком своїх дітей, які потребують підтримки з цього приводу. 

«Сім’ї, котрі стикаються з діагнозом своєї дитини в такому ранньому віці, точно відчувають кризу, їм дуже непросто. В сім’ї виникає тривога, а тривога, незнання, тривалий пошук способів допомогти дитині потребують координованості. Тож краще, якщо така сім’я має супровід фахівців. Ми надаємо послуги сім’ї, які стосуються як безпосередньо дитини, так і батьків. Є програми, які працюють на постійній основі, групові зустрічі – платформи для спілкування батьків, модеровані нашим соціальним працівником. А ще ми проводимо тематичні зустрічі, на яких інформуємо про ранній розвиток дітей. Раннє втручання – це про підтримку всієї сім’ї, розвиток можливостей дитини, але й потреби батьків, про емоційну, психологічну, соціальну підтримку. У нас сім’я отримує комплексну допомогу: обстеження дитини, формування цілей та спільний пошук стратегій, які можуть допомогти, консультації для батьків – що вони можуть зробити, щоб допомогти своїй дитині, а також супровід батьків», – каже Оксана Нога.

Ранній період є найбурхливішим, найактивнішим. Саме в цей час дитина засвоює дуже багато необхідних у житті навичок – моторних, соціальних, комунікаційних, пізнавальних. Звичайно, кожна по-своєму. Обов’язково треба пам’ятати, що завжди є часовий коридор для розвитку тої чи тої навички. Дуже рідко буває так, що у 12 місяців дитина ідеально володіє всіма навичками, які є визначальними для її розвитку, але вони мають з’являтися у певному невеликому проміжку.

Оскільки дитина розвивається дуже активно, то кожен вік – один, два, три роки – має свої критерії. «У кожному віці ми хочемо бачити добрий зоровий контакт. Дитина має переводити погляд з бажаних предметів на дорослого, дивитися в очі. Це та навичка, яка простежується з дуже раннього віку і є важливою для всіх вікових періодів», – вважає співрозмовниця.

У 12 місяців дитина має добре триматися на ногах, може спинатися на ноги біля якоїсь опори, тримаючись за неї, і приблизно в однорічному віці вчиться робити перші кроки, показувати пальцем на предмети, привертати увагу дорослих до певних предметів, що перебувають у зоні її видимості чи в зоні недосяжності. Щодо комунікації, то дитина в цей період видає багато звуків – голосних, приголосних – і намагається об’єднувати їх у перші склади, слова. Це може бути слово «мама», «гам-гам», «топ-топ» тощо. Словом можна вважати таке поєднання звуків, яке має лексичне навантаження. Наприклад, «гам» означає, що дитина хоче їсти. Вона вже пробує відгукуватися на прохання батьків показати якісь предмети чи осіб: де мама, тато, улюблена іграшка, пляшечка. Щонайменше дитина переводить погляд у напрямку, про який запитують. 

Насторожити батьків має і те, що в дитини немає перелічених навичок, не видно, що вони розвиваються. Коли ж мовиться про відставання щодо всіх чи більшості навичок, тоді точно варто з’ясувати, чому так відбувається. 

У два роки дитина повинна впевнено ходити, вчитися бігати, пробувати самостійно ходити по сходах, тримаючись за поручень або за руку дорослого. Має цікавитися вміннями, що стосуються самообслуговування, як-от пробувати користуватися ложкою чи виделкою, вмиватися, одягатися. Має розуміти призначення більшості предметів повсякденного вжитку і відповідно їх використовувати.

Словниковий запас у майже дворічної дитини має складатися з приблизно 50 слів, із них вона вчиться складати перші фрази: «мама, ням-ням», «хочу топ-топ», «дай пий-пий». 

У три роки дитина має бігати самостійно, підніматися чи спускатися по сходах, штовхати-копати м’яча, тобто може кілька секунд стояти на одній нозі. Також пробує стрибати, добре маніпулює дрібними предметами, може захоплювати дрібні деталі, бусини, а маленьке печиво, дрібні шматочки фруктів уже не хапає рукою, а впевнено бере пальцями. 

Її мовлення досить зрозуміле для людей із близького оточення, вона потроху починає виходити назовні сім’ї, тож речення мають бути зрозумілі для інших людей. Речення вже стають поширенішими, складаються з трьох-чотирьох слів, дитина може назвати своє ім’я, вік, відповісти на питання про це. Вона вчиться укладати свої прості речення в коротенькі розповіді. 

Добре бавиться в ігри, використовує ігровий матеріал, предмети побуту за їхнім призначенням. Часом може вигадувати якісь сюжети, користуватися предметами-замінниками (той же кубик може стати «телефоном» чи «машинкою»). Тобто дитина розвиває уяву, бавиться з іграшковими персонажами, пробує говорити замість ляльки чи робити щось її руками.

Починає знайомитися з почуттями оточення і відповідно реагує, коли поруч хтось засмучений або, навпаки, щасливий, проявляє емпатію – вчиться співпереживати. 

«Відсутність цих навичок і вмінь є індикаторами для батьків, що треба звернути увагу, проконсультуватися з фахівцями. Це не означає, що з дитиною щось не так, не є однозначними симптомами чи підставою для діагнозу, але сигналом, що за дитиною треба пильніше спостерігати, заохочувати її», – стверджує співрозмовниця.

Часом у певний момент батьки помічають, що, наприклад, після хвороби дитина наче робить крок назад у розвитку: перестає користуватися певними навичками, втрачає цікавість до чогось. Звичайно, все залежить від конкретної ситуації, яка виникла, але в такому разі треба звернути увагу, чи це дійсно втрата навички, чи лише зміна інтересів. Проте якщо дитина справді втратила певну навичку, то це є тим сигналом, що точно потребує звернення до фахівця, наприклад, якщо дитина вміла добре ходити по сходах і розучилася, вимовляла перші слова і раптом перестала.

«Спостерігайте за розвитком своїх дітей, слухайте їх, відгукуйтеся на пропозиції, хваліть, коментуйте, розповідайте про те, що відбувається довкола, читайте з ними книжки, розглядайте малюнки. Пам’ятайте, що розвиток дитини відбувається у її зоні комфорту, де вона отримує похвалу, усміхається, радіє, де почувається любленою!» – наголошує Оксана Нога.