Пахощі квітучих дерев і різнотрав’я п’янять і манять ще до того, як входиш на територію Дому Франка. Ця назва якось одразу прижилася, що й не дивно: язик не повертається називати цей уже так по-домашньому облаштований простір офіційно – Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка. Щотижня тут відбувається щось нове, приходить хтось новий, це місце притягує до себе нових друзів, родина Дому Франка збільшується.

Ось і зараз гості збираються на представлення щойно виданої книги. На новому майданчику – «Галявині Лиса Микити», створеному за підтримки обласної влади, Австрійського бюро кооперації та Міністерства закордонних справ Австрії,

тривають останні приготування до презентації видання «В дорогу з Франком. Мандруймо Львівщиною». У ньому міститься передрук унікального примірника поетичної хроніки Івана Франка «В дорогу!» з автографами учасників знаменитої студентської мандрівки 1884 року із фондів музею, стаття «Верх Пікуя», маловідомі спогади Тараса Франка про батька-мандрівника, різні цікаві факти і практичні поради туристам, як відпочивати безпечно.

Насправді незавершена стаття Франка «Верх Пікуя», вперше опублікована 1985 року в журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін») знаним львівським франкознавцем, бібліографом і етнографом Мирославом Морозом, є літературною перлиною книжки. На його думку, мандрівку на гору Пікуй Франко найправдоподібніше здійснив у серпні 1888 року. Він із сім’єю відпочивав тоді в Карлсдорфі неподалік Лавочного у свого приятеля – учителя Антона Березинського і здійснив декілька екскурсій навколишньою місцевістю.
Ось як описував початок тої мандрівки сам Іван Франко: «Верх Пікуя віддалений від Кривки в простій лінії лише милю. Коли прийдеться йти, то треба від 4 до 5 годин доброго ходу, щоби до него дістатися. Зранку дорога не дуже принадна: саме гористе, камінисте румовисько, покрите де-де соснами, ялівцем. Та ось ми піднімаємося вище, нашим очам починають показуватися доохресні верхи гір, на полі зеленіє подекуди рідка гірська рослина, а між туман блищаться то тут то там, неначе слеза, гірські хрусталі…»

Цікаво, що перша публікація статті «Верх Пікуя», про яку нема згадок в інших працях Франка і яку не використав ніхто з його дослідників, надихнула активних і небайдужих молодих людей. У вересні 1990 року на знак сходження Івана Франка на гору Пікуй там

відкрили пам’ятну таблицю, створену скульптором Ярославом Юзьківим. Кошти на виготовлення бронзової таблиці дало Студентське Братство Львова (голова Маркіян Іващишин). А встановили її Олег Кузан, Михайло Дашкович, Богдан Чайка і Олесь Пограничний. Однак на початку 2000-их таблицю зірвали та, найімовірніше, здали як кольоровий метал. Відновити пам’ятний знак остаточно вирішили цього року. Нову таблицю із каменю габро виготовив той же скульптор Ярослав Юзьків, зробивши портрет письменника із твердого полімерного матеріалу. Кошти на виготовлення таблиці дали Олег Кузан та Олесь Пограничний.

І от цього року, а саме 29 травня, до 165-річного ювілею Франка і 105-річчя від дня його смерті працівники Дому Франка, туристичної компанії Karpaty Travel і Львівської облдержадміністрації, учні та вчителі Школи вільних та небайдужих, директором якої є Олесь Пограничний, разом вирушили Франковим маршрутом із села Кривки на гору Пікуй. На презентації видання «В дорогу з Франком. Мандруймо Львівщиною» представили мініфільм про цю подорож. Його можна подивитися на фейсбук-сторінках Дому Франка та ЛОДА.

Варто зауважити, що видання книги «В дорогу з Франком. Мандруймо Львівщиною» і сходження на гору Пікуй стали фактично першою частиною проєкту «Франкомандри +», який вдається утілювати завдяки підтримці Українського культурного фонду, участі в Програмі розвитку туризму та курортів у Львівській області на 2021 – 2025 роки. Проєкт цей дасть можливість відкрити для себе заново добре відомі місця і податися в маловідомі. Він презентує історичний період життя Івана Франка в сучасних мандрівних маршрутах через інтерактивні технології, аудіо-, відео- та друкований контент. Завдяки цим матеріалам кожен охочий зможе спланувати собі мандрівку або ж скористатися послугами туристичних партнерів Дому Франка і поринути в минулу епоху через історії з життя письменника.

«Франко буде нашим супутником, тревелблогером і гідом!»
Богдан Тихолоз, директор Дому Франка, – про новий проєкт і створення туристичних маршрутів місцями, якими колись мандрував класик
– Сьогодні ви анонсували створення нових туристичних маршрутів Франковими місцями. Що це за проєкт?– За підтримки Українського культурного фонду в межах проєкту «Франкомандри+» розробляємо п’ять туристичних маршрутів – чотири Україною і один закордонний. Всі вони проходитимуть шляхами Франка, він буде нашим супутником, тревелблогером і гідом! Але вони не є суто франкознавчими. Ми розуміємо, що світ змінюється, і Франко свого часу мандрував собі своїм сучасним світом, а ми – собі. Наше важливе завдання – відкрити Україну світові, світ – Україні і, крім того, розвинути внутрішній туризм. Тобто привернути увагу до тих туристичних локацій, які зараз, можливо, трохи забуті.
– Які локації охоплять маршрути і скільки їх буде?
– Отже, що це за маршрути. Розкажу коротко про основні точки. Перший поведе нас на батьківщину Івана Франка, в його рідні краї: Дрогобич – Нагуєвичі – Тустань і, поза тим, ще низка сіл, пов’язаних із ним.
Другий маршрут – на Бойківщину: Самбір – Старий Самбір – Турка – Мшанець. Остання точка – село, до якого Франко їздив у велику етнографічну експедицію. На той час парохом у храмі цього села був видатний дослідник Бойківщини отець Михайло Зубрицький, який був його великим приятелем ще з гімназійних років. Отець запрошував Франка в село неодноразово, там вони навіть заклали читальню. А зараз у Мшанці дуже активним є отець Роман Гром. Класний чоловік, до речі, родом із Нагуєвичів. Отож ми разом із ним намагаємося трохи «розкрутити» той регіон.
Третій маршрут – Франкова Гуцульщина: Криворівня – Косів – Жаб’є і все, що стосується гуцульського світу. Четвертий маршрут буде пішохідним маршрутом Франковим Львовом, його місцями. П’ятий – закордонний: Львів (Україна) – Перемишль (Польща) – Краків (Польща) – Відень (Австрія) – Ловран (Істрія, Хорватія) – Ліпік (Західна Славонія, Хорватія) – Будапешт (Угорщина) – Львів (Україна). Це таке велике європейське коло.
– Як можна буде долучитися до подорожей цими маршрутами і що пропонують «Франкомандри+», окрім нових маршрутів?

– Усі ці маршрути, ці локації пов’язані з Франком. Таким чином ми хочемо привернути більше уваги до культурного туризму. Тому що культурно-пізнавальний туризм – це те, що приваблює дуже гарну публіку, коли люди, напевно, уже втомилися від суто рекреаційного туризму, що буде популярним завжди. А на те, що ми пропонуємо, є запит. Але для цього потрібна співпраця закладів культури і власне туристичних операторів. «Франкомандри+» став проєктом, який поєднав Музей Івана Франка, наших партнерів – туристичних операторів «Карпати travel», «Відвідай», «Кумпель-тур». До того ж, як самі бачите, маємо прекрасну співпрацю із Львівською облдержадміністрацією та Львівською міськрадою, управліннями туризму, які нам сприяють. Мені здається, що ці маршрути не будуть «мертворожденними». Знаєте, було багато путівничків Франковими місцями… Але, щоб воно жило, треба брати і ходити! От ми і зробили книжку, і «пішли» з нею на Пікуй. І воно працює. Я зараз бачу, який запит на цю книжку! Треба видавати комерційний наклад, бо люди нею дуже цікавляться, хочуть купити.

Коли чекати готових маршрутів? Впродовж літа ми ще їх розроблятимемо, будемо здійснювати ними тестові мандрівки. Окремі тестові групи цільової аудиторії матимуть змогу проїхатися деякими з цих маршрутів. На жаль, грант не покриває того, щоб ми їх провадили цілком. Тобто ми розробляємо маршрути, готуємо путівник та діджитал-проєкт і як вільний продукт викладаємо в мережу, аби інші туристичні агенції використовували. Вже точно знаємо, що це матиме практичне втілення: наші туристичні партнери погодилися використовувати ці матеріали і наші розробки. А друзі із The Ukrainians допоможуть надати цьому всьому сучасну діджитальну форму.
Розмовляла Марічка Ільїна
фото Олег Огородник, ЛОДА, Школа вільних і небайдужих