Добра звістка про те, що збірку для 7-місячного Давида Борути з Турківщини закрито, що необхідну суму вдалося зібрати, зігріла у наш неспокійний і сповнений тривожних новин час серця багатьох людей.

На початку березня благодійний фонд «Із янголом на плечі», який опікується хворими дітьми, закликав допомогти хлопчикові, який передчасно народився торік у вересні з рідкісним захворюванням – двобічним паралічем діафрагми – і не може самостійно дихати. Ще у пологовому лікарі помітили в нього проблеми з диханням. Тож немовля відразу доправили до Львова в реанімацію новонароджених Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ». Як розповідала «Львівська Пошта», лише нещодавно дитину виписали з реанімації і перевели у відділення педіатрії. Давидко ще жодного дня не був удома, адже ніколи не покидав стін лікарні.

Тривалий час лікарі не могли встановити причину розладів дихання, поки торакальний хірург, роблячи під час чергового огляду бронхоскопію, зауважив, що при вдиху живіт дитини рухається не в тому напрямку – не догори, а вниз, і запідозрив таку патологію, як парез діафрагмального нерва. Це підтвердили й інші дослідження.

Зі слів лікарів ОХМАТДИТу, дитині в цьому випадку може допомогти пристрій, який називається «стимулятор діафрагмального нерва». Він стимулюватиме нерв, який змусить діафрагму скорочуватися, і дитина матиме змогу дихати самостійно. Бо Давидко, окрім цієї патології, абсолютно здоровий, може розвиватися, як і інші діти, проте змушений постійно перебувати на апараті ШВЛ.

Стимулятор діафрагмального нерва – це портативний пристрій, який має невеличкий монітор для налаштувань і під’єднаний до імплантованого стимулятора. Тож це шанс для Давидка на майже звичайне дитинство. Дитина зможе бавитися з іншими дітьми, ходити до школи, розвиватися і реалізовувати себе. Щоб дати Давидкові такий шанс, потрібно було налагодити контакти з фірмою-виробником та лікарями, які вже робили такі операції маленьким дітям. Вартість пристрою – 50 тисяч доларів.

Завдяки небайдужим у дуже стислі терміни вдалося зібрати гроші на апарат ШВЛ та інше необхідне додаткове обладнання, яке дасть змогу дочекатися операції зі встановлення стимулятора діафрагмального нерва, що, своєю чергою, дозволить Давидкові дихати самостійно, а тепер і на сам пристрій.

«Ми щасливі, що й ця збірка успішно завершена, – ділиться враженнями директор БФ «Із янголом на плечі» Юрій Федечко. – За трохи більше ніж місяць добрі люди пожертвували загалом 1 834 250 гривень. Маємо досвід і набагато більшої суми, зібраної за такий період, однак час зараз дуже непростий, є багато різноманітних потреб, ковід вийшов на перше місце… Але оскільки це наші підопічні – підопічні мобільного госпісу для дітей, то ми взялися допомогти. Тим паче, що в світі вже є прецеденти, коли такий пристрій встановлюють дітям, аби вони могли звільнитися від залежності від ШВЛ, від необхідності перебувати не далі одного-двох метрів від нього, не були прикуті до ліжка. Тож ми дуже задоволені цією збіркою, тішимося, що стільки людей долучилися до неї. Передусім на компліменти заслуговує сам Давидко, він добре працював на камеру, намагався якимось чином донести до людей, що він – мотиватор і помічник у добрих справах в часі Великого посту. Батьки також молодці: писали і стукали в усі двері, і ті двері відчинилися! Медики ОХМАТДИТу зробили все можливе, щоби хлопчик протримався цей час. І зараз вони супроводжують його та підтримують».

Кошти на придбання стимулятора діафрагмального нерва переказані фірмі-виробнику, і вже невдовзі медики сподіваються його отримати. Також уже зібрали кошти на пульсоксиметр, придбали його і вже 20 квітня підключили. Цей пристрій доволі дорогий – коштує 39,5 тисячі гривень.

Зі слів співрозмовника, було чимало запитань, мовляв, чому не купили звичайний, на пальчик, за тисячу гривень. Та тому, що в нього можливі занадто великі похибки! А в ситуації з маленьким Давидком потрібно, щоби батьки отримували всю інформацію про те, чи добре він почувається, чи всі системи організму функціонують нормально, і в разі потреби били в усі дзвони.

«Оскільки ця операція буде унікальною, ми всі дуже хвилюємося, переживаємо. Але я знаю, що медики готуються до неї, тривають консультації з лікарями, які вже робили подібні операції таким маленьким дітям. Тому вірю, що все буде добре!» – наголошує Юрій Федечко.

Батьки теж дуже вдячні всім за допомогу і налаштовані оптимістично.

«Давидко почувається нормально, окрім того, що він не може дихати самостійно, проблем як таких немає. Бувають припадки, під час яких він синіє, але ми вже знаємо, як зарадити цьому. Зараз ми в лікарні, у відділенні педіатрії, чекаємо на стимулятор. Дуже раді та вдячні кожному, хто нам допоміг! Нашій радості не було меж, коли гроші були зібрані, і ця радість огортає нас дотепер. Проте ми й надалі просимо про моральну і молитовну підтримку. Маю певність, що молитва рятує і зцілює всіх. Згадуйте, будь ласка, й надалі Давидка і нас у своїх молитвах! Нам дуже важливо знати, що ми не самі, бо це дуже непросто, словами цього не передати. Якщо розповідати про те, що доводиться робити щодня, це займе кілька секунд, а насправді потребує дуже багато сил, передусім моральних. Одним із моментів, для прикладу, є те, що нашій дитині потрібно регулярно робити санацію. І коли Давидко бачить приготування та пристрої для цієї процедури, то починає плакати. Напевно, розуміє, що знову будуть подразнювати трахею. Коли він був іще дуже маленький, так не реагував, а тепер уже все розуміє, і мені щоразу дуже важко це бачити. Звичайно, має бути постійний контроль», – розповідає мама хлопчика Аліна.

Маленький Давидко став для багатьох символом цьогорічного Великого посту. Великодні свята Борути змушені будуть святкувати в лікарні, але жінка тим не переймається.

«У нас попереду ще дуже багато Великоднів, головне, щоби був результат з того, що ми почали. Ми і Різдво, і всі зимові свята перебули в лікарні, тож не проблема, що й паску тут їстимемо, бо віримо, що в нас ще буде багато-багато свят. Ще раз дякую усім за підтримку та допомогу! Настане час, коли ви побачите нашого Давидка, який це маленький герой, як він бореться за життя і своїм прикладом показує, що не варто здаватися, як би важко не було», – каже Аліна.